Укладання

 

Рік у рік технологія GPSзавоевивает дедалі більшої популярності між людьми різних професій, починаючи з "професійних" мандрівників і до, людьми, провідними активний спосіб життя, та й суто GPS адресований любителів риболовлі і автомобілістів. Цьому є своє пояснення:

по-перше, вартість. Сьогодні, GPS система, наприклад GPS кпп, проста до людей різним статком;

по-друге, експлуатаціяGPS-навигации абсолютно безплатна;

по-третє, масовий вихід ринку програм, тож пристроїв щодо різноманітних категорій користувачів. І цекпк з GPS, і телефони з GPS, автомобільні GPS навігатори, що окрім GPS карти виводять все даних про експлуатацію автомобіля. Можна сміливо сказати, що людина, якому треба зазначити свого місця, чи дістатись потрібного місця, дізнатися свою швидкість руху, і зрозуміти, коли він дістанеться пункту – це можна зробити легко дізнатися, скориставшись перевагами GPS. Гадаю, що в рефераті досягла поставленої мети, розглянувши всі поставлені запитання.

 

Список літератури

 

1.garmin.com.ua/whatis.htm

2.navigator-shop/

3.ru/articles/1/

4.www/manuaigps/ru/

5. В.С. Мережні супутникові радіонавігаційні системи. — 2-ге вид.,

6. Козловський Є. Мистецтво позиціонування // Навколо світу. — М.: 2006. — № 12 (2795). — З. 204-280.

7.Шебшаевич В.С., ДмитрієвП.П.,Иванцев Н.В. та інших.; під ред.Шебшаевича

Нова методологія дослідження історичного процесу

в контексті космічного мислення

Якщо ми говоримо про космічне мисленні , як нагальною реальності , якщо намагаємося глибше осягнути його основоположні ідеї , то виникає таке питання : чи змінюється методологія вивчення явищ в тій чи іншій галузі наукового знання? Поза всяким сумнівом - змінюється . Справа в тому , що згідно космічного мислення , до будь-якого досліджуваного явища має бути застосований цілісний підхід , який передбачає не тільки дослідження фізичної , або земної , сторони якого явища чи процесу, а й бік більш тонку , невидиму , проте завжди присутню в якості причини або основи . Саме такий , цілісний , підхід призведе до найбільш повного осмисленню досліджуваного предмета .

Що мається на увазі під « цілісним підходом » ? Земля - ​​це космічний об'єкт. Вона занурена в космічну Безмежність з усіма її законами і еволюційними механізмами . При цьому сам Космос в новому мисленні розглядається далеко не тільки в чисто фізичному сенсі , тобто лише як фізична Всесвіт , але набагато ширше , а саме - у всьому різноманітті станів матерії та енергії. Більш того , Світобудову виступає як система одухотворена , ієрархічна , всі структури якої пронизані енергообміну процесами . Сама ж планета Земля , разом з людиною і що протікають на ній історичним процесом , занурена в цю грандіозну систему Світобудови , а , отже , вона не може бути відокремлена від усіх еволюційних закономірностей цієї системи. Планета , людина й історичний процес знаходяться всередині цієї системи. А значить зрозуміти повною мірою , наприклад , чтó є історичний процес , можна лише помістивши його в цю складну реальність Космосу. Це і буде цілісний підхід .

Інший погляд , що не враховує космічну складову і звернений лише до фізичного аспекту буде мати справу лише із зовнішніми явищами , з уже складеними результатами і наслідками . Причина ж при цьому буде постійно вислизати . А не зрозумівши причину , ми не зможемо осмислити і саме явище ; навіть сам його фізичний аспект до кінця зрозумілий не буде.

Цей цілісний підхід у дослідженні , а , значить , і нова методологія яскраво представлені у філософії Живої Етики і її новій системі пізнання , принесеної світу видатним російським мислителем і вченим Оленою Іванівною Реріх (1879 - 1955). Нова система пізнання Живої Етики представлена ​​синтезом таких способів пізнання , як науковий емпіричний і метанауковий (тобто метод пізнання через внутрішнє , духовне , простір людини ) . Саме синтетичний характер цієї системи пізнання дає можливість підійти до осягнення вищих явищ Світобудови , виражених в тій тонкій і невидимої стороні явища у вигляді причини або основи , про яку вище вже було сказано.

І дуже цінно , що в наші дні виходять в світ праці , що продовжують розвиток того напрямку науково -філософської думки , початок якому було покладено в першій половині ХХ століття Оленою Іванівною і Миколою Костянтиновичем Реріхамі . Йдеться про роботи великого російського історика і філософа Людмили Василівни Шапошникової , яка , грунтуючись на методології Живої Етики , внесла значний внесок у розвиток космічного мислення , або космізму . Тут важливе значення має таке явище , як спадкоємність , яка при розвитку будь-якої справи не повинна перериватися . У працях Людмили Василівни така спадкоємність існує , завдяки чому ми маємо можливість осягати ідеї Живої Етики вже в їх подальшому розвитку в конкретних наукових галузях .

В даному випадку , в цій доповіді , мова піде про те великому і якісно новому вкладі , який привнесений цим ученим в осмислення історичного процесу.

Дослідження Людмили Василівни містять в собі струнку систему знань , з якої витікає відповідна методологія . Ця методологія перебуває у повній відповідності з методологією філософської системи Живої Етики , а також вона невід'ємна від суті самих законів Космосу , що , наприклад , допомагає правильно і найбільш повно досліджувати те чи інше явище і, що дуже важливо , зрозуміти його причину , про що вже говорилося. « Зрозуміти причину » - це для сучасної науки вкрай актуальна проблема , так як ця наука у багатьох своїх галузях знання , як правило , має справу з наслідками, що перешкоджає розумінню істинної природи явища . А ця істинна природа виявляється нерозривно пов'язаною з Невидимим , про що свідчить творча спадщина багатьох великих представників космізму .

Повертаючись до праць Л.В. Шапошникової , можна навести приклад одного з розкритих в них космічних законів , напрямних дослідника до осмислення багатьох сторін і самої сутності досліджуваного явища . Сенс його полягає в наступному : будь-якому явищу на Землі притаманні дві сторони - земна ( плотноматеріальная ) і надземна ( тонкоматеріальная ) . Вчений підводить до розуміння , що , якщо при вивченні будь-якого явища не брати до уваги тонкоматеріальне початок , тоді вся глибина реальності даного явища осмислена не буде.

Грунтуючись на працях Людмили Василівни , відзначимо , що історичні особистості з високим рівнем духовного розвитку , ті , кого називають вісниками космічної еволюції , кожен своїм життям і виконанням стояла перед ними завдання свідчили ще про один великому законі Космосу : Вища в еволюційному процесі веде за собою нижчестоящої . Цей закон дозволяє осмислити таке духовне і космічне явище , як метаісторія .

У дослідженнях Л.В. Шапошникової міститься ціла концепція метаісторіі . Відзначимо ряд найважливіших характерних особливостей метаісторіі , які розкриваються в її працях .

1 . ( У ставленні до земної історії). Метаісторія - це духовна частина історичного процесу в цілому і причинне явище земної історії .

2 . ( У ставленні до космічної еволюції) . Метаісторія - є результат творчості космічної еволюції [ 1 , с. 200 ] ; земне творчість цієї еволюції осягається через метаісторію [ 1 , с. 737 ] ; відповідно метаісторичних процес діє у згоді з космічною еволюцією.

3 . ( Відносно до вищого знання ) . Метаісторія несе в собі знання, пов'язані з матерією інших світів більш високого стану [ 1 , с. 200 ] ; через метаісторичних процес космічна еволюція дає знання людям [ 1 , с. 737 ] ; це вище знання , яке наповнює даний процес , може мати , як зазначає Л.В. Шапошникова , різні форми: форму інформації та форму дії ( див.: [ 1 , с. 450 ]).

4 . ( Відносно до вищих світів і вищої матерії) . Метаісторія - це не тільки духовні знання світів високого стану [ 1 , с. 201 ] , а й більш високий стан матерії інших світів [ 1 , с. 204 ] ; метаісторія володіє космічної суттю ; вона представляє вищий світ [ 1 , с. 201 ] ; світи вищого стану матерії є головним джерелом метаісторіі [ 1 , с. 210 ] .

5 . (В ставленні до людини ) . Метаісторія найтіснішим чином пов'язана з тонкою структурою людини: найважливішим простором метаісторичний , чи духовних , знань , які йшли на Землю , виступає внутрішній світ людини; ці знання несли в собі високодуховні особистості - вісники космічної еволюції [ 1 , с. 200-201 ] ; враховуючи, що вища матерія зосереджена і в глибинах людської природи , метаісторичних процес діє на Землі через людину ( див.: [ 1 , с. 205 ] ) ; згідно даної концепції , сам людина покликана відігравати важливу роль в реалізації метаісторичний знань , так як головне простір цих духовних знань зосереджується в його внутрішньому світі ( див.: [ 1 , с. 200 ]).

Якщо проаналізувати всі ці вищеназвані особливості метаісторичного процесу , а також іншу важливу інформацію про нього , яка міститься в дослідженнях Л.В. Шапошникової , то щодо даного явища можна зробити таке узагальнення .

З одного боку , - і вище це вже зазначалося , - метаісторія є духовною частиною історичного процесу. З іншого боку , метаісторія постає як буття вищих світів. Явище метаісторіі , її матерія , йде до нас з еволюційно дуже високих просторів Всесвіту. Певною мірою можна говорити про те , що метаісторичних імпульс йде від тієї найвищої еволюційної космічної структури , яка в Живої Етики названа Космічним Магнітом . Цей імпульс проходить через грандіозну сходи світів , існуючу в Безмежності , доходячи до Землі. Таким чином , в процесі осмислення метаісторіі вибудовується певна еволюційна вертикаль , що йде від земного історичного процесу через тонку структуру людини , тобто його духовне внутрішній простір , в еволюційно найвищі області Космосу. У цій вертикалі метаісторіі , при тому , що існує еволюційний імпульс зверху , складається і свого роду відповідь дія . В цілому, виходить , так би мовити , двосторонній рух : і з висот космічних на Землю , і від нашої планети до світів вищого стану матерії . Ток еволюції як би замикається , включаючи в свій простір Землю та її людство. Але при цьому саме людство , в основній своїй масі , поступово має стати на шлях, що веде до сприйняття метаісторичний , тобто духовних , знань , тих знань , які несе в собі метаісторія . Таке сприйняття і буде відгуком людства на Зов космічної еволюції , відображаючи відомий з книг Живої Етики принцип « Поклику і відгуку ». Безсумнівно , цей відгук може стати можливим лише при затвердженні в людстві нового , більш розвиненого свідомості. Свідомість ж людини , по суті , є синтетичним відображенням розвитку єдиної системи дух -серце . Таким чином , ми приходимо до культури як самоорганізується системі духу людини - головної основі його просування до космічних висот. Багато що залежить саме від стану , або якості , внутрішнього світу людини.

Через розкриття змісту метаісторіі ми осягаємо багато явищ , які зазвичай обходить своєю увагою офіційна історична наука , але які вкрай важливі для розуміння процесів , що відбуваються в просторі земної історії . Прикладів цих ігнорованих явищ безліч , ось лише деякі з них .

Наприклад , це проблема вищого , або духовного , знання. Наука , як правило , не дає відповіді на питання ні про його природу , ні про його джерелі , ні про його еволюційному значенні в общепланетний , а тим більше космічному масштабі. Це дуже важливе питання , оскільки через нього ми виходимо на дві інші , тісно пов'язані з даним питанням , проблеми: з одного боку , - на осмислення природи внутрішнього світу людини - мікрокосму , а з іншого боку , - на розуміння складної і багатовимірної реальності Макрокосму , невід'ємного від глибинної природи людини.

Наступну проблему можна сформулювати так: яка причина того , що в просторі земної історії , в усіх регіонах планети постійно з'являлися високодуховні особистості , які несли людству нові і необхідні для його подальшої еволюції знання? У рамках даного питання особливо треба врахувати той факт , що основи цих вищих знань були єдині , незважаючи на часто значну віддаленість їх носіїв один від одного у часі і просторі.

У працях Л.В. Шапошникової можна знайти роз'яснення з цих та інших подібних проблем , і в цьому їх безсумнівна цінність .

На прикладі життів великих подвижників різних часів , долі та місії яких розкриваються в цілому циклі праць Людмили Василівни , ми є свідками такого найважливішого аспекту космічної еволюції людства , як зміна свідомості людини , розширення його до того рівня , який ми називаємо космічним свідомістю. Цікавим моментом цього складного процесу є те , що нове космічне свідомість , або мислення , не виникає в історично короткий час. Йде тривала підготовка до такої зміни : і в Стародавньому світі , і в Середні століття різних культурних регіонів планети , і в епоху Нового часу. І , звичайно, треба сказати власне про сам поворотному часу кінця XIX - початку ХХ століття , коли почалося формування нового космічного мислення в результаті духовної революції, що відбулася в Росії. Дослідження Людмили Василівни свідчать про те , що без зміни свідомості ніякого подальшого еволюційного поступу людства на Землі бути не може. Не випадково розширення свідомості людини - це одне з важливих методологічних положень Живої Етики.

Також в своїх роботах Л.В. Шапошникова розвиває , наприклад , методологічне положення Живої Етики , що несе інформацію про те , що сама людина грає дуже важливу роль у складному процесі космічної еволюції. Тому , треба кілька слів сказати про той внесок , який вносять її праці в прояснення справжньої ролі видатної особистості в історичному процесі .

В цілому , у цього питання , в просторі офіційної науки , непроста історія , а , відповідно, ми досі маємо і непросту ситуацію. Справа в тому , що в ХХ столітті, зокрема , в науці радянського періоду , було прийнято вважати , що тільки народні маси створюють потік історії , а видатні люди лише відображають суспільні потреби часу , потреби мас , і вони тільки служать цим потребам . І як би , по тому вже десятиліття , історична наука не намагалася поставити акцент на ролі подвижників в історичному процесі , все одно підхід був старий . Зважаючи на це , глибинне значення і роль видатних особистостей в просторі офіційної науки і донині залишається повною мірою не осмисленою. А це - проблема світоглядна .

Великі історичні особистості , які здійснювали еволюційні діяння , були одним з головних свідчень багатогранної творчості космічної еволюції на нашій планеті. Вони , будучи вісниками Космосу , розширювали свідомість людства , несли нові знання. Це були духовні , або метаісторичні , знання , принесення яких , разом з іншими еволюційними діяннями , і формувало саму метаісторію , названу Людмилою Василівною « космічним серцем» земного історичного процесу.

Можна стверджувати , що праці Л.В. Шапошникової несуть в собі оригінальну концепцію історичного процесу , в них міститься нова методологія вивчення даного процесу як цілісного явища, що має дві сторони: метаісторію і земну історію. Ця методологія дозволить повною мірою здійснити дослідження того чи іншого явища в земній історичному процесі , зрозуміти його причини , так як в таке дослідження будуть включені не тільки події земної історії , а й вища реальність , куди , як зазначає вчений , йдуть корені метаісторичного процесу . І, звичайно , одним з важливих моментів , який вимагає глибокого осмислення і який розкритий у працях Людмили Василівни , виступає явище вісників космічної еволюції , що допомагає нам осмислити саму реальність цієї еволюції і найважливіші складові її великого творчості на нашій планеті. У явищі вестнічества дуже яскраво виражена космічна сутність людини, її невід'ємний зв'язок з еволюційними процесами Світобудови , і дане явище , поза всяким сумнівом , має разом з основами космічного мислення широко увійти у простір сучасної історії та філософії.

Література :

1 . Шапошникова Л.В. Земне творчість космічної еволюції. - М.: Міжнародний Центр Реріхів , Майстер -Банк , 2011 . - 956 с.

2 . Жива Етика. Світ Вогненний, ч. 1 .

3 . Шапошникова Л.В. Вісники Космічної еволюції. У 2 -х т. - М.: Міжнародний Центр Реріхів , Майстер -Банк , 2012 . Т. 1 . - 444 с. Т. 2 . - 444 с.