1.1. Бухгалтерський облік, його суть і значення
Згідно з Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженою постановою №1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998р., був прийнятий Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні» від 16 липня 1999р., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Він набрав чинності з 1 січня 2000р. Дія закону поширюється на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).
Сутність бухгалтерського обліку визначається його характерними рисами (властивостями). Це:
1. Суцільне систематичне, послідовне і безперервне відображення господарських операцій у процесі їх здійснення, або після завершення.
2. Документальне оформлення (реєстрація) господарських операцій.
3. Групування та узагальнення облікової інформації.
4. Застосування різних методів обробки облікової інформації – бухгалтерських рахунків, подвійного запису та інших.
Значення бухгалтерського обліку полягає у:
- забезпеченні контролю за майном власників;
- збільшенні вигод власників шляхом організації своєчасного, достовірного бухгалтерського обліку;
- забезпеченні керівництва підприємств, організацій, установ обліковою інформацією для прийняття та підтримки виважених управлінських рішень;
- створенні масиву облікової інформації для зовнішніх та внутрішніх користувачів;
- інформаційній безпеці підприємства;
- інформаційній підтримці ділового іміджу підприємства;
- створенні умов для контролю за фінансово – господарською діяльністю підприємства з боку власників, а також державних та недержавних інститутів.
1.2. Види обліку
Господарський облік – це облік господарської діяльності на рівні підприємства, галузі та інститутів суспільства щодо виробництва, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ. Складовими господарського обліку є статистичний, бухгалтерський і оперативний облік.
Суб’єктами господарського обліку є фізичні та юридичні особи. Об’єктами господарського обліку є господарські засоби та процеси стосовно виробництва, обміну та споживання матеріальних та нематеріальних благ.
Статистичний облік – це спосіб спостереження і контролю за масовими кількісними та якісними процесами, явищами на рівні підприємств, регіонів, галузей національної економіки в цілому. За підсумками ведення статистичного обліку формується статистична звітність різної періодичності подання до органів державної статистики.
За даними статистичної звітності органи Державного комітету зі статистики формують інформацію про рівень і динаміку основних показників національної економіки, яка публікується у статистичних щорічниках, засобах масової інформації, а також міститься на сайті ukrstat.gov.ua
Особливість статистичного обліку полягає в тому, що він здійснюється після завершення господарських явищ і процесів, як правило, за місяць (квартал, півріччя, 9 місяців, рік) та використовується для аналізу та управління на макрорівні.
Бухгалтерський облік – це спосіб суцільного документального спостереження, систематизації, узагальнення і контролю за звичайною операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємств, а також надзвичайними подіями і відображення отриманої інформації в первинних облікових документах, регістрах синтетичного і аналітичного обліку та фінансовій звітності.
За підсумками ведення бухгалтерського обліку формуються:
- регістри аналітичного та синтетичного обліку (відомості, журнали, машинограми) – щомісяця;
- фінансова звітність підприємств – за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців і річна за повною чи спрощеною (для суб’єктів малого підприємництва) формами.
Оперативний облік – це спосіб спостереження за окремими господарськими операціями та процесами на підприємстві з метою контролю та управління ними. Особливістю оперативного обліку є те, що для відображення поточних господарських операцій формуються первинні облікові документи як під час здійснення цих операцій (накладні, прибуткові і видаткові касові ордери, т.і.), так і відразу після їх завершення (авансовий звіт, т.і.).
Всі види господарського обліку взаємопов’язані і утворюють загальну систему обліку суб’єктів господарювання.
Суб’єктами господарювання є юридичні та фізичні особи, які здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України.
Господарська діяльність – це будь-який вид діяльності, регламентований статутом (положенням) суб’єкта господарювання і пов'язаний з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних та нематеріальних благ (цінностей, продуктів).
1.3. Облікові вимірники
Для відображення кількісних та якісних характеристик господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, у господарському обліку застосовують різні вимірники. Облікові вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові.
Натуральними вимірниками в обліку відображаються кількісні та якісні параметри господарських засобів та процесів в одиницях площі, об’єму, ваги, часу та інших. Їх перевагою є тісний зв'язок з фізико-хімічними, технологічними та організаційними характеристиками господарських засобів, процесів та ресурсів суб’єктів господарювання, а також наглядність. Недоліком є неможливість їх використання для групування облікових даних по різноманітних об’єктах.
Трудові вимірники використовують для обліку відпрацьованого часу.
Грошові вимірники використовують для відображення вартісної оцінки господарських операцій щодо виробництва, обміну та споживання.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
1.4. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього
Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для контролю, аналізу та прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства.
Основними завданнями бухгалтерського обліку є:
- дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових документів;
- забезпечення користувачів своєчасною, повною та достовірною економічною інформацією;
- контроль за правильністю здійснення всіх видів діяльності та майном власників;
- суцільне спостереження, вимірювання, документальна реєстрація господарських операцій;
- накопичення, узагальнення, зберігання та передача облікової інформації за допомогою регістрів обліку;
- формування фінансової, податкової, статистичної звітності.
Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати таким вимогам:
1) обачності;
2) послідовності;
3) повноти;
4) чіткості, точності й достовірності;
5) економічності.
2.1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік є видом практичної діяльності, наукою та навчальною дисципліною.
Предметом бухгалтерського обліку як виду практичної діяльності є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Слід відрізняти предмет та об’єкти бухгалтерського обліку. Предмет бухгалтерського обліку – це зміст дій виконавців стосовно об’єктів бухгалтерського обліку.
Об’єкти бухгалтерського обліку – це те, на що направлена діяльність виконавців облікових операцій.
До числа основних об’єктів бухгалтерського обліку належать:
1) господарські засоби (активи);
2) джерела господарських засобів (власний капітал та зобов’язання);
3) господарські процеси (виробництво, постачання, реалізація, споживання, обмін, інвестування та інші);
4) витрати;
5) доходи та фінансові результати.
Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Рис.1. Взаємозв’язок основних об’єктів бухгалтерського обліку
Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
2.2. Групування господарських засобів
Господарські засоби і кошти групують за двома ознаками:
1) складом і розміщенням;
2) джерелами формування і цільовим призначенням.
За складом і розміщенням господарські засоби та кошти поділяють на такі складові:
1. Необоротні активи:
1.1. нематеріальні активи;
1.2. незавершене будівництво;
1.3. довгострокові біологічні активи;
1.4. основні засоби;
1.5. довгострокові фінансові інвестиції;
1.6. довгострокова дебіторська заборгованість;
1.7. відстрочені податкові активи;
1.8. інші необоротні активи;
2. Оборотні активи:
2.1. запаси (виробничі; поточні біологічні активи; незавершене будівництво; готова продукція; товари);
2.2. одержані векселі;
2.3. дебіторська заборгованість;
2.4. поточні фінансові інвестиції;
2.5. грошові кошти та їх еквіваленти;
2.6. інші оборотні активи;
3. Витрати майбутніх періодів
Виокремлюють такі джерела формування господарських засобів і коштів:
1. Власний капітал:
1.1. статутний капітал;
1.2. пайовий капітал;
1.3. додатковий капітал;
1.4. резервний капітал;
1.5. нерозподілений прибуток;
1.6. неоплачений капітал;
1.7. вилучений капітал.
2. Забезпечення наступних витрат і платежів:
2.1. Забезпечення виплат персоналу;
2.2. інші забезпечення;
2.3. цільове фінансування.
3. Довгострокові зобов’язання:
3.1. довгострокові кредити банків;
3.2. інші довгострокові зобов’язання;
3.3. відстрочені податкові зобов’язання.
4. Поточні зобов’язання:
4.1. короткострокові кредити банків;
4.2. поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;
4.3. векселі видані;
4.4. кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
4.5. поточні зобов’язання за розрахунками:
• з бюджетом;
• з позабюджетних платежів;
• зі страхування ;
• з оплати праці;
• з учасниками;
• із внутрішніх розрахунків;
• інші поточні зобов’язання.
5. Доходи майбутніх періодів.
3.1. Метод бухгалтерського обліку. Основні елементи методу
Методом бухгалтерського обліку називається сукупність способів та прийомів, за допомогою яких вивчається предмет бухгалтерського обліку.
Пізнання предмета бухгалтерського обліку досягається шляхом застосування загальнонаукових та спеціальних методів.
До загальнонаукових методів належать: діалектичний, системний та історичний підходи, метод індукції, метод дедукції.
До спеціальних елементів методу відносяться: документування, інвентаризація; оцінка; калькулювання; бухгалтерські рахунки; подвійний запис; бухгалтерський баланс, бухгалтерська звітність.
Документування – спосіб первинного спостереження та оформлення кожної господарської операції обліковими документами.
Інвентаризація – це спосіб перевірки і документального підтвердження фактичної наявності, стану та оцінки активів і зобов’язань підприємства і послідуючої звірки з даними бухгалтерського обліку.
Оцінка – спосіб вартісного визначення об’єктів бухгалтерського обліку. Згідна з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
Калькулювання – це спосіб визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) та їх складових за встановленою номенклатурою калькуляційних статей витрат. Для підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва та ряду інших галузей перелік калькуляційних статей регламентується відповідними інструкціями.
Бухгалтерські рахунки - спосіб групування та поточного відображення економічно однорідних об’єктів обліку. На бухгалтерських рахунках відображаються господарські операції, пов’язані з рухом, станом та використанням господарських засобів і джерел їх утворення.
Подвійний запис – спосіб запису господарської операції в дебет одного рахунку та в кредит іншого рахунку на однакову суму.
Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, власний капітал і зобов’язання.
Бухгалтерська звітність – звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
4.1. Документи як джерело первинної інформації
У своїй повсякденній роботі бухгалтер складає, приймає та обробляє первинні документи, заповнює облікові регістри і звітні форми. Процес організації бухгалтерського обліку в Україні регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 – ХІV, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. №88.
Первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Порядок заповнення бухгалтерських документів регламентується різними нормативно-правовими актами. Порушення правил заповнення бухгалтерських документів може спричинити серйозні наслідки: наприклад, визнання документа недійсним, притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності.
Отже, документ – це носій первинної облікової інформації щодо господарської операції, а документування – це спосіб оформлення господарських операцій з використанням первинних документів.
Документування відіграє важливу роль в управлінні підприємством та його структурними підрозділами, забезпечує контроль за збереженням та використанням майна.
Документи мають юридичне значення як письмові докази здійснення господарських операцій. Використовують документи для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту і документальних ревізій.
Документ – це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні і зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її звершення, а зведений – на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.
У зв’язку з широким розповсюдженням інформаційних технологій, програмного забезпечення бухгалтерського обліку значного поширення набуває електронний документообіг. Він регулюється Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. №851 – IV, Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р.
4.2. Класифікація бухгалтерських документів
Для оформлення господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за формою, змістом та структурою бухгалтерські документи. Правильному складанню і використанню документів в обліку допомагає їх класифікація (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація бухгалтерських документів
Класифікаційна ознака |
Види документів |
Назви первинних документів |
За змістом |
Грошові |
Прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, меморіальний ордер |
|
Розрахункові |
Платіжне доручення, вексель, рахунок-фактура, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер |
|
Матеріальні |
Прибутковий ордер, картка складського обліку матеріалів, матеріальний ярлик |
|
Трудові |
Табель обліку використання робочого часу, особова картка, листок обліку простоїв |
За порядком складання |
Первинні |
Чеки, квитанції, акт приймання-передачі основних засобів |
|
Зведені |
Авансовий звіт, опис інвентарних карток, розрахунково-платіжна відомість по заробітній платі, калькуляція |
За способом використання |
Разові |
Накладна, рахунок, рахунок-фактура |
|
Накопичувальні |
Лімітно-забірна картка |
За місцем складання |
Внутрішні |
Прибутковий касовий ордер, матеріальний звіт, інвентарна картка обліку основних засобів, авансовий звіт |
|
Зовнішні |
Квиток на проїзд у транспорті (під час відрядження), чек (квитанція) за проживання в готелі (під час відрядження) |
За призначенням (функцією) |
Розпорядчі |
Накази, розпорядження, платіжне доручення, довіреність |
|
Виконавчі |
Прибутковий ордер, видатковий ордер, авансовий звіт, акт виконаних робіт |
|
Бухгалтерського оформлення |
Групувальна відомість, бухгалтерська довідка, розрахунок амортизації |
|
Комбіновані |
Авансовий звіт, наряд |
4.3. Вимоги до змісту та оформлення бухгалтерських документів.
Якість оформлення документів впливає на повноту і достовірність показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Основні вимоги до складання документів: своєчасність складання; достовірність показників; правильність оформлення; заповнення всіх реквізитів.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку (далі – Положення № 88) первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.
Реквізити – це описова інформація та числові показники, що визначають форму облікового документа і зміст господарської операції, у результаті спостереження за якою й сформовано документ.
У п.2.4. Положення №88 реквізити первинних документів розділено на дві групи – обов’язкові і додаткові. Первинні та зведені облікові документи оформлюються на паперових або машинних носіях і повинні мати, незалежно від призначення, такі обов’язкові реквізити:
· назва документу (форми);
· дата і місце складання;
· назва підприємства, від імені якого складено документ;
· зміст та обсяг господарської операції;
· одиниці виміру;
· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
· особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відсутність будь-якого із перелічених реквізитів може стати підставою для визнання первинного документа недійсним. До додаткових реквізитів віднесено:
• ідентифікаційний код підприємства;
• номер документа;
• підставу для здійснення операції;
• дані про документ, який засвідчує особу одержувача;
• інші реквізити.
У деяких випадках додаткові реквізити є обов'язковими. Наприклад, номер документа є обов'язковим реквізитом для касового ордера, оскільки це передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 р. № 72. У всіх випадках, коли порядок складання документа регламентує спеціальний нормативний документ, вимоги цього документа є визначальними.
Форми первинних документів можна поділити на чотири групи:
1) документи, які повинні в обов'язковому порядку оформляти на бланках суворої звітності;
2) документи, які складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України;
3) документи, які складають на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами;
4) документи, для складання яких спеціальну форму не передбачено.
Бланки суворої звітності виготовляються друкарським способом тільки на спеціалізованих державних підприємствах і мають друкарську нумерацію.
Бланки типових форм затверджує Держкомстат України.
Відповідно до п.2.7 Положення № 88 підприємства мають право використати самостійно виготовлені бланки, які повинні містити обов'язкові реквізити типових форм.
Записи у первинних документах повинні бути виконані певним чином:
• темним чорнилом;
• кульковими ручками;
• за допомогою принтерів, інших засобів механізації.
Неприйнятним є використання у бухгалтерському обліку первинних документів, переданих по факсу, оскільки всі записи у документі повинні провадитися безпосередньо у документі без застосування копіювальних засобів при заповненні реквізитів первинного документа.
Помилки в облікових регістрах виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст та/або цифри закреслюються і над закресленим наводиться правильний текст та/або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей регістр, із зазначенням дати виправлення.
Відповідальність за достовірність даних, наведених у документах, а також своєчасність передачі в бухгалтерію несуть особи, які склали і підписали документи.
Не повинні прийматися до виконання первинні документи:
• які суперечать законодавчим і нормативним актам;
• які не відповідають встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна;
• які порушують договірну і фінансову дисципліни;
• які завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним особам.
Згідно з Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20 липня 1998 р. «Перелік типових документів, що створюються у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, з вказанням термінів зберігання документів» всі первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для бухгалтерських та податкових записів, повинні зберігатися на підприємстві три роки (додаток).
4.4. Документооборот. Інвентаризація, її суть і значення
Документооборот – це рух бухгалтерських документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання в архів після здійснення відповідних записів в облікових реєстрах.
Основні етапи документообороту:
1. Заповнення реквізитів первинного облікового документа згідно зі змістом господарської операції.
2. Передача документа до бухгалтерії, його перевірка за змістом і формою.
3. Погодження й затвердження облікового документа (скріплення підписами відповідальних осіб, печатками (штампами).
4. Перенесення записів з первинного облікового документа до регістрів бухгалтерського обліку.
5. Обробка документа з використанням засобів обчислювальної техніки.
6. Передача документа в архів або для подальшого використання з метою забезпечення юридичної правомірності господарської операції.
Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, зазначають конкретних виконавців, кількість примірників документа.
Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні (для зберігання документів попередніх періодів).
Інвентаризація – це важливий елемент методу бухгалтерського обліку. За допомогою інвентаризації перевіряється і документально підтверджується фактична наявність, стан та оцінка основних засобів і оборотних активів та зобов’язань підприємства. Дані інвентаризації завжди співставляють з даними бухгалтерського обліку. У результаті такого співставлення встановлюють, чи є розбіжності (нестача, надлишок) майна.
Інвентаризація активів і зобов’язань підприємства регулюється ст.10 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
За повнотою охоплення об’єктів інвентаризацію поділяють на повну, яка передбачає суцільну комплексну перевірку всього майна підприємства, і часткову, що передбачає перевірку окремих видів засобів.
За характером розрізняють інвентаризацію планову та позапланову. Планову інвентаризацію здійснюють за попередньо складеним планом, а позапланову – за розпорядженням керівника в разі виникнення надзвичайних подій, а також на вимогу слідчих органів.
5.1. Суть і будова бухгалтерського балансу
Метою складання балансу підприємства є надання власникам, іншим внутрішнім і зовнішнім користувачам повної та достовірної інформації про фінансовий стан підприємства на початок і кінець звітного періоду.
Формування балансу здійснюється бухгалтером згідно з фундаментальним балансовим рівнянням (1):
Активи = Капітал + Зобов’язання (1)
Існує два трактування сутності балансу:
- бухгалтерське;
- економічне.
Згідно з бухгалтерським трактуванням баланс – це таблиця, ліва частина якої – господарські засоби (актив); а права – джерела господарських засобів (пасив) (табл. 2).
Таблиця 2
Схематична форма балансу за бухгалтерським трактуванням
Актив |
Пасив |
Господарські засоби |
Джерела господарських засобів |
БАЛАНС |
БАЛАНС |
Згідно з економічним трактуванням баланс – це спосіб узагальненого економічного групування у грошовій оцінці стану господарських засобів та джерел їх утворення на початок і кінець звітного періоду.
Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.
Форма балансу підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності відрізняється від форм балансів банків і бюджетних установ.
Значення балансу підприємства полягає в тому, що він використовується для:
- контролю за майном власників (акціонерів);
- визначення рівня інвестиційної привабливості підприємства;
- визначення рівня загрози банкрутства підприємства;
- інформування органів ДПІ, кредитних установ, вищестоящих організацій, органів статистики, органів державного управління;
- управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;
- фінансового планування, фінансового аналізу, фінансового менеджменту;
- аудиту фінансового стану підприємства.
5.2. Структура балансу
Структура бухгалтерського балансу є типовою і містить актив і пасив. У свою чергу актив і пасив складаються з окремих розділів, які є сукупністю статей балансу.
Стаття балансу – це показник, який відображає величину певного економічно однорідного виду засобів, джерел їх утворення та коштів у грошовому вираженні на певну дату. Грошове вираження називають оцінкою статті.
До активу належать статті, які відображають у грошовій оцінці предметне (майнове) забезпечення господарських операцій звичайної діяльності.
До пасиву відносяться статті, які показують суму коштів власного капіталу, вкладених у господарську діяльність підприємства, а також зобов’язань підприємства за терміновістю погашення (довгострокові, поточні).
Актив балансу складається з трьох розділів:
1. Необоротні активи.
2. Оборотні активи.
3. Витрати майбутніх періодів.
Пасив балансу складається з п’яти розділів:
1. Власний капітал.
2. Забезпечення наступних витрат і платежів.
3. Довгострокові зобов’язання.
4. Поточні зобов’язання.
5. Доходи майбутніх періодів.
Підсумки активу (А) і пасиву (П) називають валютою балансу (вартістю майна підприємства). Актив завжди дорівнює пасиву балансу:
А=П
П = ВК + З, де (2)
ВК – власний капітал;
З – зобов’язання.
5.3. Вплив господарських операцій на баланс
Господарська діяльність підприємства – це сукупність господарських операцій, що здійснюються постійно. Усі вони пов’язані з рухом активів, зобов’язань та капіталу.
В результаті господарських операцій відбувається збільшення або зменшення активів, зобов’язань, капіталу, тобто вони впливають на баланс.
За ступенем впливу на баланс розрізняють чотири типи господарських операцій, які викликають чотири види балансових змін:
Активні.
Пасивні.
Активно-пасивні у сторону збільшення.
Активно-пасивні у сторону зменшення.
До першого типу операцій відносять господарські операції, які змінюють суми по двох статтях активу балансу. Такі операції називають активними. В результаті такої операції не змінюється валюта балансу.
ΣА + ст А(1) – ст А(2) = ΣП.
Таблиця 3
Вплив активних операцій на баланс
АКТИВ |
ПАСИВ |
Стаття активу (1) + Стаття активу (2) – |
|
БАЛАНС (не змінюється) |
БАЛАНС (не змінюється) |
До другого типу операцій відносять господарські операції, які змінюють суми по двох статтях пасиву балансу, але в результаті такої операції не змінюється валюта балансу.
ΣА = ΣП + ст П(1) – ст П(2).
До третього типу операцій відносять господарські операції, які змінюють суми окремих статей активу і пасиву балансу. В результаті такі операції змінюють валюту балансу в сторону збільшення.
ΣА + ст А = ΣП + ст П.
До четвертого типу операцій відносять господарські операції які змінюють суми окремих статей активу і пасиву балансу. В результаті такі операції змінюють валюту балансу в сторону зменшення.
ΣА – ст А = ΣП – ст П.
Розглянемо сутність кожного типу господарських операцій на прикладі.
На початок звітного періоду баланс підприємства мав такий вигляд (табл. 4).
Таблиця 4
Баланс підприємства на початок звітного періоду
АКТИВ |
Сума, грн. |
ПАСИВ |
Сума, грн. |
1 |
2 |
3 |
4 |
Основні засоби |
95000 |
Статутний капітал |
112000 |
Виробничі запаси |
80000 |
Нерозподілений прибуток |
52000 |
Товари |
25500 |
Короткострокові кредити |
60000 |
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
13000 |
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
28000 |
Грошові кошти та їх еквіваленти: - каса - поточний рахунок в банку |
600 57400 |
Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці |
24500 |
Дебіторська заборгованість за виданими авансами |
5000 |
|
|
БАЛАНС |
276500 |
БАЛАНС |
276500 |
На підприємстві протягом звітного періоду відбулись нижченаведені господарські операції.
1. З поточного рахунку підприємства в банку перераховано аванс постачальнику за товари на суму 23000 грн.
Така операція буде відображена в активі балансу. За статтею «Грошові кошти та їх еквіваленти» відбудеться зменшення суми на 23000 грн., а за статтею «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» буде збільшення суми на 23000 грн., тобто
ΣА + ст А(1) – ст А(2) = ΣП
В підсумку валюта балансу не зміниться.
2. Частину нерозподіленого прибутку 22000 грн. підприємство спрямувало на збільшення статутного капіталу.
Така операція буде відображена в пасиві балансу. За статтею «Статутний капітал» відбудеться збільшення суми на 22000 грн., а за статтею «Нерозподілений прибуток» відбудеться зменшення суми на 22000 грн.
ΣП + ст П(1) – ст П(2) = ΣА
В підсумку валюта балансу не зміниться.
3. Придбані товари у постачальника на суму 12000 грн. з оплатою після придбання.
Така операція буде відображена в активі і пасиві балансу. В активі балансу відбудеться збільшення за статтею «Товари» на суму 12000 грн., в пасиві балансу відбудеться збільшення за статтею «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» на суму 12000 грн.
ΣА + ст А = ΣП + ст П
В підсумку валюта балансу збільшиться на 12000 грн.
4. З поточного рахунку підприємства в банку перераховано кошти на погашення короткострокового кредиту в сумі 30000 грн.
Така операція буде відображена в активі і пасиві балансу. В активі балансу відбудеться зменшення за статтею «Грошові кошти та їх еквіваленти» на суму 30000 грн., в пасиві балансу відбудеться зменшення за статтею «Короткострокові кредити» на суму 30000 грн., тобто:
ΣА – ст А = ΣП – ст П
В підсумку валюта балансу зменшиться на 30000 грн.
Всі описані вище операції відобразимо у таблиці у розрізі господарських операцій і їх впливу на бухгалтерських баланс (табл.5).
Отже, підсумок (баланс) кожного типу операцій по активу і пасиву тотожний.
6.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та будова
Для поточного відображення господарських операцій застосовують рахунки бухгалтерського обліку.
Рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою постійного контролю за засобами і джерелами їх утворення у процесі фінансово-господарської діяльності.
Рахунок бухгалтерського обліку за формою – це таблиця, лівий бік якої називається „дебет” (від лат. debet – він винен), правий – „кредит”( від лат. credit – він вірить).
Рис.2 Структура рахунку бухгалтерського обліку
Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається „сальдо”.
Якщо об’єкт обліку відноситься до необоротних чи оборотних активів, або до витрат майбутніх періодів – то сальдо записують по дебету рахунка (тобто зліва). Якщо об’єкт обліку відноситься до джерел коштів (статей власного капіталу, забезпечень наступних платежів, довгострокових чи поточних зобов’язань або доходів майбутніх періодів), то сальдо записують по кредиту рахунка (тобто справа).
Сальдо (с-до) на кінець місяця по рахунку бухгалтерського обліку – це різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін (оборотів) на рахунку протягом звітного періоду.
Оборот рахунку – це суми по господарським операціям протягом звітного періоду (місяця), які пов’язані з відповідним об’єктом бухгалтерського обліку. Підсумок господарських операцій за дебетом за звітний період називається дебетовим оборотом, за кредитом - кредитовим оборотом рахунка.
Кожний рахунок має цифровий код, наприклад: 31 «Рахунки в банках», 64 «Рахунки за податками і платежами».
6.2. Активні і пасивні рахунки та їх характеристика
Якщо потрібно обліковувати об’єкт обліку, що відноситься до господарських засобів (активів) підприємства, то бухгалтер відкриває активний рахунок.
Якщо необхідно здійснювати бухгалтерський облік джерел коштів (пасивів), то відкривається пасивний рахунок.
Наприклад, підприємство придбало автомобіль. Автомобіль – це транспортний засіб. Транспортні засоби відносяться до основних засобів. У свою чергу, основні засоби – це стаття першого розділу активу балансу. Отже, для обліку придбаного автомобіля бухгалтер відкриває активний рахунок (субрахунок).
В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття – за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.
У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення – за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом.
Сальдо на кінець звітного періоду визначається:
1. Для активних рахунків:
Сальдо за дебетом = сальдо на початок періоду за дебетом + Дебетовий оборот – Кредитовий оборот.;
Форму розрахунку сальдо на кінець місяця для активного рахунку наведено на рис..
Для активних рахунків
ДЕБЕТ |
КРЕДИТ |
Сальдо на початок місяця Оборот (+) = Сальдо на кінець місяця |
Оборот ( – ) |
Рис.3. Форма розрахунку сальдо на кінець місяця для активного рахунку
2. Для пасивних рахунків:
Сальдо за кредитом = сальдо на початок періоду за кредитом + Кредитовий оборот – Дебетовий оборот.
Форма розрахунку сальдо на кінець місяця для пасивного рахунку наведена на рис. 3.
Для пасивних рахунків
ДЕБЕТ |
КРЕДИТ |
Оборот ( – ) |
Сальдо на початок місяця Оборот (+) = Сальдо на кінець місяця |
Рис. 4. Форма розрахунку сальдо на кінець місяця для пасивного рахунку
3. Для активно – пасивних рахунків – сальдо на кінець періоду визначається на основі оборотної відомості і може бути за дебетом або за кредитом.