Глава 5. Гарантії прав і свобод

Стаття 50. Кожний має право на рівний захист законом.

Кожний має право самостійно законними засобами реагувати на порушення своїх прав і свобод, аж до безпосереднього звернення до суду.

Усі права і свободи людини і громадянина захищаються незалеж­ним, справедливим і неупередженим судом.

Стаття 51. Держава забезпечує право кожного знати свої права й обов'язки. З цією метою держава публікує і робить доступними усі закони та інші нормативні акти.

Неопубліковані закони та інші нормативні акти є нечинними і не підлягають виконанню і застосуванню.

Стаття 62. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні роз­порядження чи накази навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи нака­зу наступає юридична відповідальність.

Стаття 53. Юридична відповідальність фізичних осіб за правопо­рушення має індивідуальний характер.

Ніхто не може бути притягнений двічі до відповідальності за одне і те ж правопорушення.

Стаття 54. Принцип презумпції невинуватості гарантується.

Підозрюваний, звинувачуваний або підсудний не зобов'язаний до­водити свою невинуватість; усі сумніви у справі тлумачаться на його користь.

Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних не­законним шляхом.

Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний вважається невину­ватим, поки його вина не буде доведена в судовому порядку і вста­новлена судовим вироком, який набрав чинності.

Ніхто не може бути засуджений інакше, як за вироком суду.

У випадку відміни судового рішення як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду тим. кому вона запо­діяна.

Стаття 55. Особа не несе відповідальності за відмову давати свід­чення щодо себе чи близьких родичів, коло яких визначене законом; не несе відповідальності також один із подружжя за відмову давати свідчення проти іншого.

Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має право на захист, адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу, на ознайом­лення з документами звинувачення і розслідування щодо нього; має право вимагати очної ставки з особами, які свідчать проти нього, примусового виклику, свідків, проведення експертизи, знайомитись з питаннями, поставленими перед експертами, ставити експертам за­питання й одержувати письмовий висновок на них.

Підозрюваний, звинувачуваний чи підсудний має також інші га­рантії, встановлені законом.

Стаття 56. Метою покарання за злочин є не спричинення страж­дань, а виправлення, соціальне перевиховання та запобігання скоєн­ню злочинів у майбутньому.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які випливають із вироку суду і закону, що регулює виконання покарань.

Особі, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, нада­ється оплачувана робота, гарантується соціальний захист, створю­ються умови для духовного і фізичного розвитку, удосконалення своєї особистості.

Стаття 57. Закон, який встановлює або посилює відповідальність особи, не має зворотної сили.

Ніхто не може нести відповідальності за діяння, які під час їх вчинення не визнавалися законом правопорушеннями.

Якщо після вчинення правопорушення відповідальність за нього відмінена або пом'якшена новим законом, застосовується новий закон.

Стаття 58. Кожному гарантується право на оскарження в судо­вому порядку дій органів державної адміністрації, органів місцевого і регіонального самоврядування та об'єднань громадян, їхніх посадових та службових осіб, які порушують чи обмежують права та свободи людини і громадянина.

Кожний має право на відшкодування за рахунок держави мате­ріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними діяннями дер­жавних органів та їхніх посадових і службових осіб під час вико­нання ними службових обов'язків, а також внаслідок злочинних посягань на життя, здоров'я і майно людини іншими особами. За державою зберігається право регресного позову.

Посадові та службові особи державної адміністрації, органів міс­цевого і регіонального самоврядування та об'єднань громадян осо­бисто відповідають за діяння, які порушують права і свободи гро­мадян, у порядку кримінального, адміністративного і цивільного су­дочинства.

Стаття 59. Кожному гарантується право на кваліфіковану юри­дичну допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога на­дається безплатно.

Кожний затриманий, взятий під варту чи звинувачений у скоєнні злочину, має право користуватися допомогою адвоката чи іншого захисника його інтересів відповідно з моменту затримання, взяття під варту або пред'явлення звинувачення.

Кожний вільний у виборі захисника своїх інтересів.