43. Сутність очної ставки як специфічного різновиду допиту.

Очна ставка - це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності.

Порядок провадження та фіксації результатів очної ставки регламентується ст.ст. 172,173,304 КПК України. Відповідно до ст. 172 КПК України слідчий вправі провести цю дію, хоча практично право перетворилося в обов'язок, особливо за наявності справді істотних суперечностей у показаннях допитаних осіб. Очна ставка може бути проведена між будь-якими учасниками процесу (за винятком експерта) в будь-якому поєднанні (між свідком і підозрюваним, між двома свідками тощо).

Мета очної ставки - усунення суперечностей у показаннях, отримання об'єктивно істинних, достовірних свідчень про певні обставини. Також слідчий упевнюється в правдивості показань однієї з допитуваних осіб (зазвичай, тієї, якій він довіряє, виходячи із матеріалів справи).

Виділяють певні умови проведення очної ставки.

1) очній ставці завжди передує допит, на якому виявляється суть протиріч;

2) суперечності в показаннях допитаних осіб повинні носити істотний характер, тобто принциповий, який змінює оцінку ситуації;

3) слідчий повинен обмежити обсяг "витоку" інформації (практика свідчить, що обвинувачені часто клопочуть про провадження очної ставки, щоб обмінятися інформацією зі співучасниками або пригрозити потерпілим (свідкам);

4) слідчий не повинен демонструвати, що він віддає перевагу показанням одного допитуваного перед іншим (слідчий може й помилятися в оцінці правдивості показань одного з учасників очної ставки);

5) психологічний контакт доречно формувати з кожним з учасників очної ставки, але попередньо, під час допиту, що передує очній ставці;

6) до очної ставки доцільно провести додатковий допит з використанням усіх видів прийомів з метою усунення суперечливих моментів.

44. Тактичні прийоми проведення та фіксації ходу і результатів очної ставки.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов’язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику.

Перехресний допит є специфічним видом судового допиту. У судовому засіданні правом ставити запитання наділені суддя, прокурор, захисник, експерти, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники, а також підсудні та потерпілі. Допит є перехресним тільки тоді, коли до нього включаються рівноправні учасники кримінально-процесуальної діяльності. Кожний учасник судового розгляду має право ставити допитуваному додаткові запитання для з’ясування чи доповнення відповідей, які були надані на запитання інших осіб.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі та цивільні відповідачі, а також експерти), які допитуються у судовому засіданні. Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками процесу однієї особи відносно одних й тих самих обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який повинен виконувати регулятивну функцію.

Перехресний допит збільшує небезпеку виникнення навіювання. Це пов’язано з постановкою однотипних запитань, повторюванням однакових запитань кілька разів, різною тактикою допитуючих.

Хід і результати очної ставки фіксуються у протоколі, або на магнітну відеоплівку. Протокол є основним засобом фіксації показань на очній ставці, у той час як звуко - і відеозапис забезпечують наочність її виробництва, передачу мови допитуваних з усіма її індивідуальними особливостями і емоційним забарвленням.

В описовій частині протоколу фіксуються:

1) факт з'ясування слідчим відносин між допитуваним особами і його пропозицію по черзі дати свідчення у обставинам, щодо яких є істотні суперечності;

2) свідчення учасників очної ставки, питання слідчого кожному з них, а також питання її учасників один одному (у тому числі відведені слідчим) та відповіді на них у тій послідовності, в якій вони давалися на очній ставці;

3) пред'явлення доказів учасникам очної ставки;

4) оприлюднення раніше даних свідчень, у тому числі зафіксованих за допомогою звуко - та відеозапису;

5) запитання, поставлені, з дозволу слідчого, допитуваним іншим учасникам очної ставки;

6) клопотання, заявлені учасниками очної ставки.

Практикуються два способи складання цієї частини протоколу. Один полягає в тому, що кожна сторінка ділиться навпіл вертикальною межею. Потім питання до одного з допитуваних і її відповіді записуються з лівого боку, а питання до іншого допитуваного і його свідчення з правого. Кожен допитуваний підписує свою відповідь і кожну сторінку протоколу під своїми показаннями. Такий порядок дає наочне уявлення про відповіді допитуваних по суті одних і тих же обставин, що полегшує порівняння свідчень, виявлення в них збігів і відмінностей. Недолік же полягає в надмірному збільшенні обсягу протоколу, оскільки один з допитуваних може давати докладні свідчення, а інший короткі, в результаті чого одна зі сторін кожної сторінки протоколу виявляється незаповненою (незаповнені місця перекреслюються слідчим).

Другий спосіб протоколювання полягає в тому, що питання і відповіді (показання) записуються по черзі. Кожен з допитуваних засвідчує підписом свої показання і розписується на сторінках протоколу, де вони записані. У цьому випадку протокол виходить компактним і послідовно відображає хід очної ставки. Щоб було ясно, кому конкретно були задані питання, зазначається: "Питання обвинуваченому" і далі: "Відповідь обвинуваченого". Такий спосіб оптимальний тоді, коли під час очної ставки передбачається змінювати черговість допиту її учасників.

Описова частина протоколу складається або в ході провадження очної ставки, або після її закінчення. Якщо кошти звуко-та відеозапису в ході очної ставки не застосовують, а планується поставити допитуваним багато питань, протокол доцільно вести одночасно з допитом, оскільки важко буде відтворити послідовність питань і формулювання отриманих відповідей.

Застосування в ході допиту і очної ставки звуко - та відеозапису звільняє слідчого від необхідності вести протокол або чорнові записи, тому що в подальшому ці матеріали легко відтворюються і трансформуються в рукописний або друкований текст. Тому слідчий може зосередитися безпосередньо на самому слідчій дії. Важливо також підкреслити, що застосування звуко - та відеозапису є стримуючим фактором проти змови осіб, що володіють мовою, не знайомим слідчого. Якщо допитуваних все ж обмінялися репліками, то слідчий може з'ясувати зміст розмови з допомогою перекладача.

Допит і очну ставку слід забезпечити відеофіксацією в тих випадках, коли допитуваних особи страждають фізичними або психічними вадами: сліпоглухонімі, глухонімі, німі, особи з паралізованими органами мови і ті, які симулюють душевні захворювання. Доцільно відеозйомка допитів малолітніх свідків і потерпілих, осіб, звинувачених у скоєнні особливо тяжких злочинів, а також найбільш складних допитів та очних ставок з метою їх подальшого аналізу для вироблення ефективнішої тактики подальших слідчих дій.

Для допиту з відеозаписом потрібно вибрати досить просторий і рівномірно освітлений кабінет, який має надійну звукоізоляцію. Краще заздалегідь перевірити приміщення, для чого рекомендується провести пробну відеозйомку і оцінити якість запису звуку та зображення. Одночасно слід намітити і найбільш відповідні точки зйомки.