Формуванні екологічної компетентності студентів
Безпека життєдіяльності (БЖД) наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності (в т.ч. трудової). Вона універсальною, яка вивчає безпеку в життєвих і професійних обставинах. “Безпека життєдіяльності”, як наука, синтезує досягнення цілого ряду наук і є комплексною, інтегральною дисципліною.
У центрі уваги курсу БЖД – людина як самоціль розвитку суспільства. Людина має цінність не тільки як робоча сила, яку потрібно охороняти у процесі трудової діяльності (сфера охорони праці), а як неповторний індивідуум, який зберігає свою цінність незалежно від конкретного місцезнаходження і виконуваних функцій, признаних суспільством необхідними і корисними (відпочинок, побут, заняття спортом, виконання громадських обов’язків тощо).
Уся сукупність видів людської активності утворює поняття діяльності, яка й вирізняє людину від інших живих істот, вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства. Форми діяльності охоплюють практичні, інтелектуальні і духовні процеси, які відбуваються в побуті, громадській, культурній, виробничій, науковій та інших сферах життя. Безпека – це стан діяльності, за якої з певною ймовірністю виключається прояв небезпек. Безпека – це мета, а безпека життєдіяльності – засоби, шляхи, методи її досягнення.
Завдання курсу БЖД полягають у розробленні методів прогнозування, вивчення та ідентифікації шкідливих факторів, їх впливу на людину і довкілля.
Отже, в узагальненому сенсі завдання курсу БЖД у формування екологічної компетентності можна окреслити у такий спосіб:
сприяти усвідомленню, що людина є головною цінністю суспільства,
формувати гуманне, свідоме ставлення до питань особистої безпеки та безпеки оточуючих в усіх сферах відносин;
виробити навички ідентифікації небезпечних та шкідливих факторів і створення сприятливих умов життєдіяльності людей на певній території;
контролювати впровадження нової техніки і технологічних процесів згідно з сучасними вимогами екології й урахуванням стійкості функціонування господарських об’єктів та технічних систем;
прогнозувати наслідки усіх сфер діяльності;
формувати уміння приймати адекватні рішення в умовах надзвичайних ситуацій щодо захисту населення та персоналу об’єктів від можливих негативних наслідків;
забезпечувати якісне засвоєння нового стереотипу поведінки людини з метою виживання в нових природних та антропогенних умовах.
Рис. 1.12. Зміст екологічної освіти у ВНЗ водного транспорту
Приєднуючись до позиції С.Лопатюк, вважаємо за доцільне зміст дисципліни «Безпека життєдіяльності» насичувати екологічною тематикою у такій послідовності:
поняття біосфери, оцінка її сучасного стану,
глобальні екологічні проблеми (обмеженість природних ресурсів, озонові діри, кислотні дощі, забруднення світового океану, парниковий ефект, ріст народонаселення )
екологічні проблеми України;
оцінка глобального ризику для існування людства
надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу, небезпека ядерної зброї;
шляхи подолання глобальної екологічної кризи;
екологічні проблеми у галузі (джерела забруднення гідросфери, шкідливі і небезпечні фактори);
правові основи безпеки життєдіяльності в країні.
Водночас сучасні соціально-економічні умови створюють низку суперечностей у процесі підготовки фахівців. Зокрема суспільству потрібен всебічно освічений спеціаліст, підготовка якого вимагає навчально-методичної літератури нового покоління, проте наразі відбувається швидке моральне застарівання інформації, що призводить до унеможливлення створення достатньої кількості сучасної навчальної літератури. Таким чином, перед системою освіти, постає важливе завдання – не тільки надати учням знання, але й забезпечити розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, а головне – навчити їх працювати самостійно.
Реалізація окреслених навчальних задач у системі екологічної підготовки майбутніх фахівців водного транспорту на засадах наступності та розв’язання зазначеної суперечності можлива за умови використання комплексу сучасної навчально-методичної літератури. У цьому сенсі одним із найбільш перспективних напрямів є упровадження сучасних навчально-методичних комплексів, які одночасно є носіями змісту навчання й методами фіксації цього змісту1. Такий комплекс засобів навчання є «відкритою системою дидактичних засобів»2, й дозволяє організовувати самостійний пошук у вирішенні відповідних навчальних задач окремого студента та спрямовувати колективну роботу усієї групи студентів.
Одним із важливих складових комплексу є хрестоматії. Їх використання дозволить поглиблювати, обсяг екологічної інформації, надавати їй профільного спрямування. Матеріал хрестоматій може бути корисним як для викладачів екологоспрямованих предметів, так і фахових дисциплін. Окрему функцію у хрестоматіях виконують нормативні матеріали, таблиці, схеми де представлено різноманітні фактичні, цифрові і статистичні дані. Викладачі можуть використовувати їх для посилення теоретичного матеріалу, а студенти – при розв’язанні окремих задач, виконанні завдань, написанні рефератів, підготовці повідомлень тощо.