
- •1.1. Історичний шлях становлення й розвитку екології
- •1.2. Тенденції розвитку екологічної освіти майбутніх фахівців у контексті угод Болонського процесу
- •1.3. Екологічна компетентність майбутніх фахівців водного транспорту як складова професійної компетентності
- •Галузевий стандарт спеціальності «Морський та річковий транспорт»
- •Фахівців водного транспорту
- •1.4. Наступність змісту екологічної освіти студентів вищих навчальних закладів водного транспорту
- •Обсяг екологічної підготовки (бакалавр)
- •Обсяг екологічної підготовки (спеціаліст)
- •Формуванні екологічної компетентності студентів
- •Рекомендована література
- •Тести Тести з однією правильною відповіддю
- •Тести з декількома правильними відповідями
- •Теми для дискусій
- •Хрестоматійно-довідникові матеріали
- •2.1. Загальна екологія
- •(«На усіх не вистачить»)
- •Рослинний світ України нараховує 4500 видів папоротеподібних голонасіннєвих, квіткових рослин. Понад 200 видів з них мають цілющі властивості, більш як 100 з них визнані офіційною медициною.
- •Система заходів щодо охорони фауни
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.2. Водні ресурси та їх раціональне використання
- •М іська вода
- •0Сновні гідролого-екологічні характеристики річкових систем
- •1. Підземні води і живлення малих річок
- •2. Гідрохімічний режим та оцінювання якості річкових вод
- •Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення із суден
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення береговими об’єктами
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.3. Безпека життєдіяльності
- •Проблеми впровадження оцінок ризику
- •Вплив забруднювальних речовин на організм людини
- •Екологічно безпечні продукти харчування
- •Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
- •Харчування в умовах радіаційного забруднення
- •Міжнародні акти в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна.
- •О ргани Міністерства екологічної безпеки
- •Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.4 Екологічне законодавство
- •Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (витяг)
- •Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (витяг)
- •Закон України «Про тваринний світ» (витяг)
- •Закон України «Про екологічну експертизу» (витяг)
- •Система спостережень за станом навколишнього природного середовища України
- •Перелік міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища
- •Теми рефератів і повідомлень
- •Масштаби антропогенного впливу на біосферу за рік
- •Земельний фонд планети
- •Число видів рослин і тварин Землі
- •Біомаса організмів Землі
- •Зменшення видового різноманіття Землі після 1600 року
- •Земельні угіддя – складові національної екологічної мережі
- •Перелік Природоохоронних заходів, фінансування яких здійснюється з державного бюджету за розділом «Охорона навколишнього
- •Загальний розподіл коштів для реалізації Програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 рр.
- •Охоронні території та об’єкти природно-заповідного фонду України
- •Державні заповідники і національні природні парки України
- •Деякі види рослин, занесені до Червоної книги України
- •Головні забруднювачі та їх дія
- •Поновлюваність природних вод у
- •Основні забруднювальні речовини по галузях промисловості
- •Джерела забруднення водних ресурсів України
- •Кількість стічної води на 1 т готової продукції, м/ куб.
- •Критерії оцінювання бактеріального забруднення води за колі-індексом
- •Гранично допустимі концентрації (гдк) токсинних речовин у питній воді
- •Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води
- •Гдк шкідливих речовин у водних об’єктах господарсько-питного та культурно-побутового водокористування
- •Коефіцієнт ступеня небезпечності різних видів випромінювань
- •Вміст хімічних елементів у біосфері й організмі людини
- •Вплив вихлопних газів автомобілів на здоров’я людини
- •Ставки платежів за викиди забруднювачів у країнах єс та в Україні (євро/т)
- •Вплив електричного поля промислової частоти на організм людини
- •1 Група – особи , які зазнають впливу електричного поля до 30 хв/добу; 11група – до 120 хв/добу; 111 група – майже цілодобово
- •Вартість виробництва електроенергії за різними технологіями
- •Приблизні терміни впровадження міжнародних квот на матеріали та енергетичні ресурси
- •Споживання ресурсів і утворення відходів (на одного мешканця в день)
- •Співвідношення технологій переробки твердих
- •Міжнародні природоохоронні організації
- •Площі забруднених територій країн снд
- •Сировина та ресурси, що надходять у місто з населенням 1 млн. Мешканців
- •Екологічні кризи і екологічні революції в історії людства
- •Індекс екологічного благополуччя країн світу (від 1 до 100)
- •Екстремальні природні явища, зареєстровані в історичних джерелах
- •Політичні Правові Економічні
- •Термінологічний словник
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (витяг)
Загальні положення
Стаття 1. Завдання про охоронну природного середовища.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є законодавства щодо регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації природного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.
Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища
Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечується загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.
Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб.
Стаття 9. Екологічні права громадян України.
Кожний громадянин України має право на:
а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань;
в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
д) об’єднання в громадські природоохоронні формування;
є) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;
є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи;
ж) одержання екологічної освіти;
з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки.
Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Громадяни України зобов’язані:
а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;
г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.
Стаття 32. Екологічні стандарти.
Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.
Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.
Стаття 33. Екологічні нормативи.
Система екологічних нормативів включає:
а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);
б) гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.
Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища та здоров’я людей від негативного впливу його забруднення.
Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров’я України та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.
Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.
Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища:
а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;
в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.
Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.
Стаття 44 Плата за забруднення навколишнього природного середовища.
Плата за забруднення навколишнього, природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих їх регіонів встановлюються:
а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, – Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
б) в інших випадках – в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами народних депутатів, за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Порядок встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Платежі підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Порядок встановлення обмежень розмірів платежів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 45. Плата за погіршення якості природних ресурсів.
Плата за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм тощо) в результаті володіння і користування встановлюється на основі нормативів.
Порядок встановлення нормативів плати за погіршення якості природних ресурсів визначається Кабінетом Міністрів України.
Платежі підприємств, установ, організацій, а також громадян за погіршення якості природних ресурсів внаслідок володіння і користування ними здійснюються за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні.
Стаття 46. Розподіл платежів за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища.
Платежі за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані.
Платежі за використання природних ресурсів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Платежі за використання природних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50 відсотків надходять до Державного бюджету України і 50 відсотків – до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Платежі за забруднення навколишнього природного середовища надходять до місцевих (Рад народних депутатів базового рівня), обласних і республіканського Автономної Республіки Крим та Державного України позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 70, 20 і 10 відсотків.
Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного бюджету України, здійснюється Верховною Радою України.
Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;
г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нової технології та устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;
з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
и) порушенні строків внесення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;
к) невиконанні вимог охорони територій та об’єктів природозаповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела
забруднення, у приховуванні або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
м) приниженні честі і гідності працівників, що здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров’я.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення – конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища.
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використанні природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів, позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (витяг)
Стаття 3. Об’єкти природно-заповідного фонду України.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно
від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально-зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Законодавством Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Заповідники
Стаття 15. Статус та завдання природних заповідників.
Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні.
Біосферні заповідники
Стаття 17. Статус і завдання біосферних заповідників.
Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.
Національні природні парки
Стаття 20. Статус і завдання національних природних парків.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;
проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Регіональні ландшафтні парки
Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних парків.
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
—збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;
створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об’єктів;
сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Заказники
Стаття 25. Статус і завдання заказників.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.
Пам’ятки природи
Стаття 27. Статус та завдання пам'яток природи.
Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Оголошення пам’яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.
Заповідні урочища
Стаття 29. Статус і завдання заповідних урочищ.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотяні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Ботанічні сади
Стаття 31. Статус і завдання ботанічних садів.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
Ботанічні сади загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами.
Ботанічним садам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Дендрологічні парки
Стаття 33. Статус і завдання дендрологічних парків.
Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.
Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами.
Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Зоологічні парки
Стаття 35. Статус і завдання зоологічних парків.
Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.
Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми установами.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
Стаття 37. Статус і завдання парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.
Парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях.
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.
Оголошення парків-пам’яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.
На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.
Стаття 53. Прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об’єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон.
Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
Рішення про створення біосферних заповідників приймається Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод.
Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, міськими (міст республіканського підпорядкування) Радами народних депутатів.
Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.
Заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об’єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з оформленням охоронного зобов'язання.