Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів

Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції сільськогосподарські угіддя зазнали значного радіоактивного забруднення, особливо в Київській, Житомирській, Чернігівській та Рівненській областях. Продукція, яку вирощують на цих угіддях, забруднена радіонуклідами. Тому для використання її в харчовому раціоні необхідно здійснювати певні профілактичні заходи. Перед кулінарною та технологічною обробкою харчової сировини її очищають механічними способами від забруднення землею, яка містить радіонукліди. Картоплю, овочі, фрукти та ягоди ретельно миють проточною теплою водою. Після цього картоплю й коренеплоди очищають від лушпиння і повторно промивають теплою водою. Гриби і ягоди бажано вимочувати впродовж 2-3 год. це дає змогу зменшити радіоактивність на 80% переважно за рахунок видалення ¹³⁷Сs.

У процесі варіння харчової сировини значна частина радіонуклідного забруднення екстрагується у відвар. З грибів, щавлю, гороху, капусти та буряків через 5-10 хв. варіння до 60-85% ¹³⁷Сs переходить у відвар, який зливають і видаляють. Гриби варто відварити двічі підряд упродовж 10 хв. щоразу, видаляючи перший і другий відвари. М’ясо і рибу, виловлену в місцевих водоймах, вимочують у воді впродовж 1,5 год., а потім ріжуть дрібними шматочками і варять у чистій воді протягом 10 хв., видаляють відвар, знову заливають продукт чистою водою і готують страву.

Продукти, забрудненні радіонуклідами, недоцільно смажити, їх краще тушкувати. При видаленні з риби кісток і плавників вміст ¹³⁷Сs зменшується на 40%. Якщо варити в несолоній воді, перехід радіонуклідів у бульйон зменшується на 40%. Якщо картоплю варити неочищеною, в ній залишається менше радіонуклідів.

Вимочування м’яса в 25%-му розсолі впродовж трьох місяців і наступне варіння зменшують вміст ¹³⁷Сs на 90%. Попереднє видалення кісток сприяє майже повному видаленню радіоактивного стронцію. Близько половини ¹³⁷Сs видаляється із засолених грибів, овочів, фруктів. Під час переробки зерна на борошно та крупи вміст ⁹⁰Sr зменшується в них на 60-90%. При приготуванні з молока сиру в продукті залишається 10-29% ¹³⁷Сs, у масло й сметану переходить відповідно 1,5 і 9%.

Для зменшення накопичення радіонуклідів у організмі людини до складу раціону потрібно щодня включати оптимальну кількість сиру та інших молочних продуктів, риби, м’ясних продуктів (бажано м’ясо кролика й птиці), каротину, аскорбінової кислоти, пектинів, вітамінів груп Р і В, олії тощо. Тіамін, каротин, аскорбінова кислота вступають у взаємодію з вільними радикалами кисню та радіонуклідами, зв’язуючи їх. Особливо ефективні біофлавоноїди разом з аскорбіновою кислотою. Багато вітамінів групи Р (тіаміну, рибофлавіну та нікотинової кислоти) містяться в рибі, молоці, яйцях, чорному хлібі, печінці, бобових овочах та молодій зелені.

Харчування в умовах радіаційного забруднення

З метою зменшення шкідливого впливу на організм людини і запобігання його негативним наслідкам потрібно обмежити їх надходження в організм із навколишнього природного середовища. При цьому слід також прагнути до зменшення їх накопичення в організмі й попереджати негативну дію. Цього можна досягти як за рахунок технологічної та кулінарної обробки, так і застосування радіопротекторів.

Радіозахисні властивості мають білки, поліненасичені жирні кислоти, деякі амінокислоти, тіаміни, рибофлавін, складні некрохмальні вуглеводи, вітамін Р, каротин та деякі мінеральні речовини. При зменшенні вмісту білка в раціоні харчування зменшується опірність організму негативному пливу шкідливих забруднень, які надходять з довкілля. У процесі харчування важливо забезпечити надходження білків, що містять усі 20 амінокислот. В умовах радіонуклідного забруднення особливо бажаним є сірковмісні амінокислоти – цистин і метіонін. Вони в значних кількостях містяться в білку молока та яєць, у бобових та вівсяній крупі, домашньому сирі, курячому м’ясі й соняшниковому насінні.

До раціону харчування повинні входити жири, переважно рослинні, що містять полінасичені жирні кислоти й антиоксиданти. Слід збільшити кількість некрохмальних вуглеводів – харчових волокон, альгінатів, полісахаридів, пектинових речовин і зменшити споживання цукру. Оптимальна доза пектину становить 2-4 г (для дітей 1-2 г) на добу.

Таблиця 2.9. Вміст пектину в 100 г деяких овочів і фруктів становить, г.

абрикоси – 0,7;	аґрус – 0,7;	малиновий сік – 2;
вишні – 0,4;	персики – 0,7;	зелений горошок – 2,
полуниці – 0,7;	сливи – 0,9;	столовий буряк – 1,0;
смородина – 1,1;	виноград – 0,6;	томати – 0,3;
сік шовковиці – 2,2;	яблука – 1,2;	картопля – 0,5;

Потреба в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг на добу. Вона захищає від негативного впливу радіонуклідів стінки судин, капілярів та мембрани клітин. Овочі й фрукти забезпечують організм аскорбіновою кислотою, каротином, біофлавоноїдами, пектиновими речовинами та органічними кислотами. Багато аскорбінової кислоти і калію в картоплі, якої потрібно споживати не менш як 350-400 г на добу. Вітаміни групи В потрібні в кількості 17-25 мг на добу. Вони містяться в молоці, чорному хлібі, бобових, яйцях, печінці. Каротин, що міститься в моркві, помідорах, абрикосах і зелені, виконує захисну протипухлинну дію. Добова потреба в такому антиоксиданті, як токоферол (вітамін Е) становить 20 мг. Цього вітаміну багато в зародках злаків (2,5 г на 100 г) та висівковому хлібі.

Для запобігання шкідливому впливу радіоактивних ¹³⁷Сs і ⁹⁰Sr необхідно насичувати організм солями калію і кальцію. Багато калію міститься в овочах і фруктах, кальцію – в домашньому сирі й молоці. Добова потреба в кальції для дорослої людини становить 800 мг, для дітей – 1200 мг. Цю потребу можуть задовольнити 100 г сиру або 0,5 л молока.

Особливе значення в умовах радіонуклідного забруднення в харчовому раціоні мають бути кровотворні мікроелементи – залізо, мідь, манган та кобальт. Добова потреба в мангані становить 5 мг, міді – 2 мг і заліза – 14 мг. Багато цих мікроелементів міститься в м’ясних продуктах, печінці, крові, яблуках та вівсяній крупі. Нестача такого мікроелемента, як йод, спричинює гіперплазію щитоподібної залози. Поповнити дефіцит йоду в організмі можна вживанням йодованої води та йодованої кухонної солі, а також морської риби та інших продуктів моря.

До раціону радіозахисного харчування обов’язково потрібно включати цибулю, часник, петрушку, кріп, хрін, селеру. Завдяки високому вмісту аскорбінової кислоти, каротину, фітонцидів та ефірних олій вони згубно діють на патогенні мікроорганізми і підвищують опірність організму до інфекцій та шкідливого впливу радіонуклідів. Зелень кропу втричі багатша за лимони на аскорбінову кислоту. Овочів слід споживати 400-500 г на добу, з них 100-150 г моркви, яка багата на каротин з радіопротекторною дією. До меню бажано включати кавуни й дині, багаті на органічні кислоти, пектинові речовини, каротин і калій.

Корисним продуктом є бобові, особливо квасоля, що містить повноцінний білок, метіонін, цистин, поліненасичені жирні кислоти та магній. Останній сприяє оптимальному засвоєнню кальцію і перешкоджає засвоєнню радіоактивного ⁹⁰Sr. Щодня потрібно споживати 150-200 г яблук, абрикос, персиків, слив та вишень, які багаті на пектин, каротин, аскорбінову та органічні кислоти. Дуже корисними є горіхи, до складу яких входять повноцінні білки, поліненасичені жирні кислоти, токоферол та горіхова олія.

З напоїв до щоденного раціону варто включати чай і за можливості – червоне вино. Таніни, катехіни й епікатехіни, що містяться в чаї, зміцнюють капіляри і знижують проникність їхніх стінок. Значна кількість флавоноїдів, що містяться в натуральному червоному вині, має високу радіопротекторну дію на організм.

Загалом енергетична цінність добового раціону в умовах радіонуклідного забруднення навколишнього природного середовища має становити 11 304 кДж (2700 ккал) для працівників розумової і 1300 кДж (3100 ккал) – фізичної праці. При цьому в раціон необхідно включати, г:

нежирні м’ясні та рибні продукти – 200 -250; вівсяну й гречану крупи – 40;

хліб – 300; фрукти – 150-200;

картоплю – до 350; молоко – 0,5 л;

сир – 50-100; не завадить і склянка червоного

овочі – 400-500; натурального вина - 220 г.

олію – 30-35;

Не менш важливу роль відіграє і режим харчування. Їжу бажано споживати 3-4 рази на день, краще чотири в певно встановлений час. Розподіл енергії харчових продуктів за чотириразового харчування має бути таким, %: сніданок – 25, обід – 35, вечеря – 15 і друга вечеря 25; за триразового харчування відповідно 30 : 45 : 25.

Механізм дії алкоголю і наркотиків на психіку

Алкоголь (етиловий спирт або етанол) завжди присутній в організмі людини. Звичайна його концентрація в крові, необхідна для задоволення енергетичних витрат організму, становить 0,01 -0,07%. Якщо кількість етанолу в крові збільшується до 0,08 - 0,15%, фіксується невеликий ступінь сп’яніння, який викликає зміни в емоційному стані, сприйманні, мисленні. При цьому в людини, як правило, виникає легкий стан ейфорії.

Тут слід зазначити, що стан ейфорії може й не виникнути, якщо в людини немає установки на сп’яніння або цьому перешкоджають більш сильні мотиви: не втратити контроль над своєю поведінкою в даній ситуації, бажання залишитися тверезим, щоб проаналізувати поведінку оточуючих тощо. Не відчувають ейфорії також хворі алкоголізмом або наркоманією ІІ-ІІІ ступеня.

Які ж зміни, що відбуваються в організмі людини під впливом алкоголю, забезпечують цей суб’єктивний ефект? Дослідження біологів, фізіологів, медиків досить чітко і детально демонструють вплив алкоголю на мозок, судини, серце, печінку та інші органи і системи організму. Ми не будемо докладно зупинятися на тому, як впливаю алкоголь на організм людини в цілому, оскільки нас цікавить насамперед психологічний аспект. Розглянемо лише коротко зміни, які відбуваються у функціонуванні вищої нервової системи, які психологічні процеси супроводжують дію алкоголю.

Передовсім алкоголь діє на процеси збудження і гальмування в нервових клітинах: він може змінювати співвідношення між активністю мозкових центрів задоволення (насолоди) і незадоволення. Стимуляція центрів задоволення викликає у людини приємні емоції, ас стимуляція центрів незадоволення – появу остраху, неспокою, тривоги.

Алкоголь (етиловий спирт, етанол) значно впливає на активність мозкових структур. Передача нервового збудження від однієї нервової клітини до іншої здійснюється за допомогою біогенних амінів. Ці біологічно активні речовини виконують функції нейромедіаторів, тобто посередників, через які передаються нервові збудження доти, доки його імпульси не досягнуть кори головного мозку. Потім відбувається аналіз і синтез отриманої інформації, приймається рішення, яке вже у вигляді наказу йде в зворотному напряму (від мозку до частин тіла), вказуючи як їм реагувати на той або інший подразник, ту або іншу інформацію. Кожна нервова клітина має відростки, через які від однієї клітини до іншої передається нервовий імпульс. Місце передачі імпульсу називається синапсом. Синапси відіграють роль регуляторів, які або пропускають нервовий імпульс до клітини, або блокують його.

Нині встановлено, що вплив етилового спирту на біогенні аміни опосередковується ендогенними опіодами, які виробляються організмом людини. Отже виходить, що мозок виробляє власні наркотики. Дослідження, що дали змогу дійти такого висновку, були проведені близько 40 років тому.

Ендогенні опіоди є нейропептидами і виконують функцію хімічних посередників, але іншу, ніж нейромедіатори. Нейропептиди кодують тільки такі форми активності мозку, що пов’язані з окремими функціями: підтримкою водно-сольового балансу, статевою поведінкою, відчуттям задоволення або болю.

В організмі людини є рецептори, пристосовані для наркотичних речовин типу морфію (оплатні рецептори). Це розташовані на поверхні нервових клітин особливі структури, в які молекула морфію входить як ключ у замок і змінює роботу мозку. Такі рецептори, що ніби призначені природою для морфію, є не тілки у людей, а також у тварин. З того часу, як були відкриті ці рецептори, вчені стали шукати в організмі людини речовини, призначені для них. Природно, було б нісенітницею припустити, що оплатні рецептори створені природою в розрахунку на те, що людина (або, тим більше, тварина) за допомогою наркотиків штучно викликатиме в себе позитивні емоції.

У 1975 р. В Абердинському університеті вчені Дж. Г’юз і Х.Костерліц виділіи з головного мозку природні нейропептиди, які й були призначені для опватних рецепторів, і назвали їх енкефалінами. Пізніше були відкриті ще одні мохоподібні пептиди, які дістали назву ендорфіни.

Таким чином, стало ясно, що головний мозок сам виробляє речовини, які, зв’язуючись із призначеними для них рецепторами, діють на «центри задоволення» мозку, що викликає у людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя. Якою є фізіологічна функція енкефалінів та ендорфінів, як пояснити їх існування і пов’язаних з ними рецепторів?

Людина, як і будь-яка жива істота, прагне реалізувати закладену в ній біологічну програму: вижити, продовжити свій рід. Для цього треба здобувати собі їжу і воду, уникати небезпеки, вивчати навколишній світ, установлювати стосунки з особами свого виду, знайти собі сексуального партнера. Для виконання такої програми одного лише усвідомлення біологічної доцільності недостатньо, не кажучи вже про тварин, які взагалі не мають самосвідомості. Тому всі поведінкові акти, що забезпечують біологічну доцільність, супроводжуються позитивними емоціями в момент досягнення мети. Виходить, що організм ніби заохочує сам себе за правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає у тому, що при задоволенні потреб підвищується синтез енкефалінів (ендорфінів), які, зв’язуючись із відповідними рецепторами мозку, викликають позитивні емоції. Встановлено, що етиловий спирт і наркотичні речовини вивільнять активність енкефалінів та ендорфінфів. Однак при регулярному вживанні алкоголю системи, що синтезують їх виснажуються, і для того, щоб «підстьобнути» їх діяльність, потрібні дедалі більші й більші дози алкоголю. Механізм впливу наркотиків на центральну нервову систему аналогічний дії алкоголю.

Таким чином, можна стверджувати, що алкоголізм, наркоманія і токсикоманія є за суттю лише різновидами одного явища – психічного узалежнення від психотропних речовин. Уявлення пересічних громадян про те, що пияцтво «краще» ніж наркотики, є хибною точкою зору. З суто наукового погляду вживання міцної кави, чаю, паління тютюну теж є «слабкими наркоманіями». Звісно, зовнішня картина – поведінки і суб’єктивний стан людини після прийому однієї чи іншої речовини різняться, але суть їх одна – зміна психічного стану.

Міжнародні аспекти природоохоронної діяльності

Бернська Конвенція 1979 року – проголошує захист багатьох рідкісних видів рослин та тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, і сприяє уніфікації заходів на міжнародному рівні у питаннях охорони природи.

Охорона навколишнього середовища: нова Конвенція встановлює основний принцип відповідальності суспільства за збитки, що заподіяні навколишньому середовищу, та визначає розумний баланс між охороною навколишнього середовища та розвитком промисловості.

«Натуропа» є центром інформації та документації і здійснює кампанії з привернення уваги громадськості до найголовніших проблем охорони навколишнього середовища у Європі; центр виступив ініціатором проголошення 1995 року Роком Охорони Природи у Європі.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – день заходів, що підтверджують прагнення урядів та організацій світу до збереження й поліпшення навколишнього середовища. Встановлений 27 сесією Генеральної Асамблеї ООН 1972 за пропозицією Стокгольмської (1972) міжнародної конференції з проблем довкілля. Конференція прийняла Декларацію, в якій визначено принципи, завдання та цілі діяльності держав із збереження природного середовища на Землі. Відзначається щороку 5 червня. В Україні традиційно цьому дню присвячують місячники екологічної пропаганди, конкурси, виставки, кінофестивалі та ін. масові заходи спрямовані на посилення охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування.

Всесвітній фонд дикої природи (ВВФ) – неурядова міжнародна природоохоронна організація, яка об'єднує 28 національних організацій та асоційованих членів та понад 5 мільйонів індивідуальних членів, створено у 1961 р. ВВФ має можливість швидкого реагування на екстремальні обставини: порушення ландшафтної цілісності екосистем, забруднення довкілля, незаконна торгівля рідкісними видами рослин та тварин, браконьєрство й т. ін.

Приймаючи для себе в якості пріоритетних напрямків охорону основних життєзабезпечувальних природних екосистем, таких як ліси, океани, водно-болотяні угіддя, прибережні ділянки суходолу, ВВФ бачить свою місію у збереженні глобального біорізноманіття.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) – міжнародна організація; спеціалізована установа ООН. Створена на міжнародній конференції охорони здоров’я в 1946 році. Діє з 7.IV. 1948 після ратифікації статуту 26 державами-членами ООН (цей день відзначається як Всесвітній день здоров’я). Метою ВООЗ є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров’я». Основні напрями діяльності ВООЗ: боротьба з інфекційними та неінфекційними хворобами; допомога країнам у розвитку національних служб охорони здоров’я; підготовка і вдосконалення медичних кадрів; організація міжнародного співробітництва з питань, що мають загальний інтерес (карантин, боротьба проти раку, віспи, малярії та ін. захворювань). ВООЗ видає «Бюлетень ВООЗ», «Хроніку ВООЗ». Штаб-квартира в Женеві.

«Всесвітня стратегія охорони природи» – документ, розроблений Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів при підтримці Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) та сприянні Всесвітнього фонду охорони дикої природи, і спрямований на краще використання людством біосфери та екосистем.

Засідання Всесвітньої стратегії охорони природи розпочалося 5 березня 1980 р. Ця стратегія була розроблена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП) за дорученням Програми ООН з навколишнього середовища. Нині членами МСОП є понад 450 урядових установ та організацій у галузі охорони природи з більш як ста країн. Голов­ним завданням ВСОП є досягнення трьох основних цілей у галузі екології:

– підтримання основних екологічних процесів та систем життєзабезпечення (таких, як відновлення та захист біологічних ресурсів, кругообіг живильних речовин і очистка вод), від яких залежить існування людини та розвиток;

– збереження генетичного різноманіття, від якого залежить функціонування багатьох згаданих процесів та систем життєзабезпечення, здійснення програм селекції, необхідних для охорони та поліпшення сортів культурних рослин, домашніх тварин і мікроорганізмів, а також природознавства і медицини, подальший технічний прогрес і забезпечення сировиною багатьох галузей промисловості, які використовують живі ресурси;

– забезпечення оптимального використання біологічних видів та екосистем, які є основою існування мільйонів сільських мешканців, а також великих галузей промисловості.

«Всесвітня хартія природи» – документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1982 p., спрямований на збереження основних природних процесів на відносно незмінному рівні, щоб забезпечити всім формам життя можливості для існування.

«Грінпіс» – міжнародна організація, головною метою якої є охорона навколишнього середовища.

У 1971 р. група північноамериканських активістів заснувала організацію і назвала її «Грінпіс» (від англ. «грін» - зелений, «піс» – мир), основним завданням якої є боротьба за зелену і мирну планету.

У 1977 р. представництво «Грінпіс» було відкрито у Великобританії, а в 1979 р. її представництва в Австрії, Канаді, Франції, Нідерландах, Новій Зеландії, Великобританії, об’єдналися в Раду «Грінпіс» – міжнародну організацію «Грінпіс». На сьогодні «Грінпіс» має 38 офісів в 31 країні світу. Представництво «Грінпіс» в Україні почало діяти в 1990 році.

«Грінпіс» проводить компанії на досягнення угод щодо зменшення кількості газів, що забруднюють атмосферу, проти випуску різними хімічними компаніями хлорфторвуглеців (ХФВ) та інших озоноруйнівних хімікатів, він виступає проти варварських методів риболовства, на захист вимираючих видів тварин, проти нерозважливого вирубування лісів.

«Грінпіс» проводить широку кампанію проти транспортування ядерних відходів і будівництва нових місць їх захоронення, виступає за закриття ядерних реакторів, вважаючи, що вони потенційно небезпечні для всього людства.

Міжнародна молодіжна федерація по вивченню і охороні навколишнього середовища – організація, яка активно поширює знання про довкілля серед молоді і координує діяльність молодіжних організацій в цьому напрямку.

ММФ у різних країнах організовує молодіжні табори з вивчення природи, щорічні кампанії і природоохоронні акції. Видає бюлетень «Тараксикум», який направляється керівникам молодіжного руху більше ніж в 90 країн.

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ) – міжнародна урядова організація, що входить в ООН як автономне об'єднання. Існує з 1957 р. Членами є 122 держави. Мета – збільшити внесок атомної енергетики у справи миру, здоров’я і процвітання в усьому світі. Функції: пильнувати, щоб устаткування і ядерні матеріали, призначені для мирного використання, не використовувалися для воєнних цілей; встановлювати норми ядерної безпеки та захисту довкілля; бути посередником між країнами-учасницями; полегшувати передачу техніки і надсилати експертів; надавати матеріали і послуги країнам, що розвиваються; керувати міжнародною системою ядерної документації. Згідно з положенням угод, укладених в контексті Угоди про непоширення ядерної зброї, Угоди про заборону ядерної зброї в Латинській Америці та Угоди про без'ядерну зону на півдні Тихоокеанського регіону, без'ядерні держави мають підвести під гарантії ядерного палива. Центр – м. Відень (Австрія).

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) – міжурядова науково-консультативна організація, мета якої – сприяти збереженню природних багатств і їх раціональному використанню. МСОП створений у 1948 році за ініціативою ЮНЕСКО на базі Міжнародного бюро охорони природи (1928), сучасна назва – з 1956. Членами МСОП можуть бути країни і окремі державні органи, установи та громадські організації (національні і міжнародні).

Основну роботу здійснюють через галузеві комісії – з охорони рідкісних та зникаючих видів, екології, освіти, національних парків, планування ландшафту, правову. Велике значення має підготовка і видання Червоної книги МСОП, у якій подано перелік рідкісних та зникаючих видів рослинного і тваринного світу.

Важливі ініціативи МСОП – прийняття Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення, розробка Всесвітньої стратегії охорони природи та ін.

Штаб-квартира – у м. Глан (Швейцарія).