Рослинний світ України нараховує 4500 видів папоротеподібних голонасіннєвих, квіткових рослин. Понад 200 видів з них мають цілющі властивості, більш як 100 з них визнані офіційною медициною.
Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної Книги України, яку засновано у 1976 році. До другого видання занесено вже понад 400 видів судинних рослин.
Більше половини ендемічних і 30% рідкісних рослин та зникаючих видів зустрічається у Кримських горах і Карпатах.
Природна рослинність збереглася лише на третині території, а близько 1 тис. рослин культивується.
Протягом ХУ – ХІХ ст. у лісостепу кількість лісів скоротилася більше, ніж у 5 разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у ХІХ ст. зменшилася на чверть.
Тваринний світ в Україні – це понад 1200 видів найпростіших, 1290 видів червів, 39 тис. видів членистоногих, понад 270 видів риб, 344 види птахів, 100 видів ссавців.
Чорне море населяє 2400 видів, а Азовське – близько 400 видів тварин.
У перше видання Червоної Книги України було занесено 85 видів і підвидів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 –земноводних, 18 комах), а у друге – вже понад 400 видів безхребетних і хребетних тварин.
Ф
ауна
України: стан і заходи її збереження
Система заходів щодо охорони фауни
Як відомо, головною особливістю фауни є її динамічність, що визначається можливостями та історично сформованими особливостями її видів до зміни свого місця у просторі і надзвичайно динамічній структурі угруповань у часі. На відміну від інших груп живих організмів, тварини активно переміщуються у просторі, змінюючи своє положення відповідно до змін факторів середовища та змін ресурсів. Тому всі заходи і програми щодо охорони фауни повинні враховувати цю її особливість, яка виявляється як в сезонних циклах, так і в багаторічних (при тому доволі стрімких) змінах ареалів, у міграціях, інвазіях, хвилях чисельності тощо. Сезонні та багаторічні зміни локальних угруповань вимагають розробки динамічної системи охорони біорізноманіття загалом і раритетних видів зокрема.
До критеріїв забезпечення фауни охороною необхідно відносити такі п'ять: (1) наявність в Україні стійких популяцій, місцезнаходження яких забезпечені загальною охороною. (2) внесення видів у "червоні" списки і розроблення відповідних Планів дій. (3) формування механізмів підтримання стійкості популяцій в умовах тотальної фрагментації видових ареалів і порушення структури популяцій (вікової, статевої, просторової), життєвих і сезонних циклів тощо. (4) розвиток системи реабілітації популяцій на основі розплідників та системи рятування приречених популяцій з подальшим переселенням репродуктивного ядра в інші місця, (5) зміну ставлення пересічних людей до тих чи інших видів і зміну суспільних цінностей, включаючи ставлення до тварин як до трофею чи як до біологічного ресурсу загалом.
Ці п’ять базових факторів можуть бути ефективними при врахуванні кількох спільних для них знаменників, частина яких визначається біологічними особливостями видів, а частина - особливостями нашого ставлення до видів:
динамічна просторова-часова структура популяцій і міграційна активність,
різний фактичний статус на заповідних і господарських об’єктах;
неоднакове ставлення до одних і тих самих видів в різних соціальних шарах людської популяції;
можливість переходу тварин зі статусу «раритетного» у статус шкідника і навпаки, залежно від його чисельності і статусу території оселення,
необхідність різного відношення до видів-аборигенів і до адвентивних видів, з урахуванням необхідності проектування квазіприродних угруповань.
Невиконання хоча б одного з п’яти базових положень першого блоку та неврахування будь-якого з положень другого блоку веде до руйнації всієї системи охорони видів дикої фауни. Розглянемо почергово ні фактори та рівень їх врахування і підтримки з боку людини.