(«На усіх не вистачить»)

Такого формулювання не має серед «законів екології» Б.Коммонера. Проте воно також відображає загальну системну закономірність.

У природі діє правило максимального «тиску життя»: організми розмножуються з інтенсивністю, яка забезпечує максимально можливу їхню кількість. Репродуктивний потенціал багатьох організмів є таким великим, що у разі припинення на певний термін обмеження розмноження і зупинці смертності, відбувся би «біологічний вибух» космічного масштабу: за лічені години маса живої речовини перевищила б масу земної кулі. Цього не відбувається через обмеження за речовиною: маса поживної речовини для усіх форм життя на Землі є кінцевою і обмеженою. Її не вистачає для усіх клітин, спор, насінин, яєць, личинок, зародків. Це означає, що загальна кількість живої речовини усіх організмів планети порівняно мало змінюється, у всякому випадку у межах великих відрізків часу. Зазначену закономірність було сформульовано В.І.Вернадським у вигляді закону константності живої речовини: кількість живої речовини біосфери (для даного геологічного періоду) є константа. Тому значне збільшення чисельності і маси певних організмів у глобальному масштабі може відбуватися тільки за рахунок зменшення чисельності і маси інших організмів.

На протиріччя між швидкістю розмноження і обмеженістю ресурсів харчування стосовно народонаселення людини вперше звернув увагу Т.Мальтус (1798). У такий спосіб він намагався обґрунтувати невідворотність соціальної конкуренції. Саме у Мальтуса Ч.Дарвін запозичив поняття „боротьба за існування” для пояснення механізму природного добору у живій природі.

«На усіх не вистачить» – джерело усіх форм конкуренції, суперництва і антагонізму в природі і суспільстві. В середині популяції або між популяціями різних рослин або тварин предметом конкуренції зазвичай є їжа, простір, притулок або статевий партнер. У людському суспільстві усе це зберігає своє значення, проте прикрашається різноманітними соціальними, економічними, етичними або естетичними „надбудовами” і почасти починає відігравати самостійну роль. Ще зовсім недавно такий погляд викликав би звинувачення у неомальтузіанстві і соціал-дарвінізмі, які з позицій марксизму кваліфікуються як „антинаукові людоненависницькі теорії, які обслуговують інтереси буржуазії”, як спроба перенести на людське суспільство „тваринні закони джунглів”. Проте скільки би не рахували чисто соціальними, чисто людськими класову боротьбу, расизм, міжрелігійні конфлікти – усі вони є ніщо інше ніж, як потворні рудименти внутрішньовидової конкуренції, які набувають більш жорстких форм, ніж у звірів. Суттєва відмінність полягає у тому, що в природі у результаті конкурентної боротьби залишаються кращі, а у людському суспільстві це зовсім не гарантовано, а швидше навпаки.

Людей багато, і потрібно їм багато усього. Абсолютно очевидно, що за умов подальшого зростання чисельності населення планети якщо навіть і вистачить на усіх хліба і видовищ, то на усіх не вистачить високих стандартів комфорту і добробуту, не вистачить просторого маєтку на природі з гаражем і басейном та багато іншого.

Р оль біорізноманіття, його стан та загрози

Сьогодні у світової спільноти немає важливішої проблеми, ані за своєю значущістю, ані за масштабами, ніж проблема збалансованого розвитку.

Як відомо, Україна належить до промислово розвинутих сільськогосподарських держав з однією з найбільших в Європі щільністю населення та розораністю земель і найбільшими масштабами розвитку гірничої, металургійної та хімічної промисловості, а також важкого машинобудування. Внаслідок цього розвиток структури виробництва та його окремих галузей набрав гіпертрофованого і незбалансованого характеру. Інтенсивне використання природних ресурсів, необхідних для розвитку промисловості й сільського господарства, супроводжувався, відповідно, і накопиченням дисбалансів в екологічній сфері, що призвело до надзвичайно важкого екологічного стану, особливо в промислових Придніпровському і Донецькому регіонах і на півдні України, де було розорано 70-80% площі, а забрудненість довкілля в 6,3 рази вища за середню по Україні. Викиди металургійними і хімічними гігантами в атмосферу шкідливих газів, інтенсивна хімізація землеробства, забруднення важкими металами, хімічними сполуками та комунальними відходами річок і озер значно погіршили стан здоров'я населення і зменшили середню тривалість життя порівняно з розвиненими країнами на 8-12 років. На сьогодні Україна має найменшу площу природного біорізноманіття на одну людину (0,35 га), її заповідна площа в 2,5 рази менша ніж середня заповідна площа Європи. Лісистість її є також найменшою в Європі (15,6% території), на одну людину припадає лише 0,2 га. Для порівняння: Швеція, що досягла одного з найвищих в Європі рівнів життя із значно гіршими, ніж в Україні кліматичними та ґрунтовими умовами, зберегла ліси на 57% території, на одну людину тут припадає 2,7 га; Фінляндія - більше ніж на 60% території, де на одну людину припадає 3,8 га лісу. Екологічний стан України дуже важкий, гірше якого немає у жодній країні Європи. Досить лише підкреслити, що середня забрудненість України у 6,5 разів вища, ніж середня забрудненість США. Переважна більшість населення користується питною водою, що далеко не відповідає світовим стандартам. Передує Україна в Європі і за іншими негативними показниками: ерозією грунтів, забрудненням довкілля, осушенням боліт, підтопленням грунтів, площею водосховищ, найменшою тривалістю життя, темпами скорочення чисельності нації, незадовільним економічним та соціальним станом населення тощо.

Коротко зупинимося на основних загрозах. За площею ріллі Україна посідає перше місце в Європі - 56% її території, у степових районах і окремих областях Лісостепу ця цифра сягає 75-85%. Має місце знищення невеликих ділянок залишків природної рослинності серед полів. Це веде до спрощення мозаїки ландшафтів і зникнення рефугіумів. Головним чинником дестабілізації екологічного стану і зменшення біорізноманіття є ерозія грунтів, якою охоплено близько 20 млн га, з них середньо і дуже еродованих - 5 млн га. В Донецько-Приазовському і Південноприбережно Кримському регіонах, а також у більшій частині степової зони їх площі сягають 40-60%. Величезних масштабів набуло осушення і зрошування земель та створення водосховищ. Усього було осушено 70% заболочених земель. У зоні зрошення 5% земель заболочені, а 30% перебувають у стадії вторинного засолення. Площа водосховищ становить 811 тис.га, а ставків - 2744 тис. га. Осушення північної частини України - Полісся, де було осушено більше половини площ боліт, створення на Дніпрі каскаду водосховищ площею 700 тис. га призвели до зниження водного горизонту, а отже погіршення умов зростання біорізноманіття на дернових піщаних і супіщаних грунтах, що є найбільш поширеними на Поліссі. Навпаки, переосушення Полісся і створення водосховищ викликало на півдні в Причороморській низовині підтоплення 300 тис. га земель і завдало ще більшої шкоди біорізноманіттю, ніж на Поліссі. Зрозуміло, що поряд з цим було знищено біорізноманіття половини боліт Полісся і практично все біорізноманіття багатих заплавних лук і лісів Дніпра. Особливо великих змін внаслідок розорання, підтоплення, випасання та рекреації зазнало біорізноманіття степів, заповідна площа яких є найменшою порівняно із заповідною площею лісів, лук та водно-болотних угідь.

Одне з перших місць займає Україна і по кількості викидів шкідливих речовин. У цьому відношенні перше місце займає Донецько-Приазовський регіон, де їх кількість сягає від 0,4 до 4 т на 1 га на рік. В Автономній республіці Крим, Луганській, Львівській та Івано-Франківській областях на 1 га припадає від ОД до 0,4 т на рік.

Значною загрозою є й концентрація промислових агломерацій, важкої, хімічної та гірничодобувної промисловості, зосередженої переважно в Донецько-Приазовському, Правобережностеповому та Лівобережностеповому регіонах. Саме тут сконцентровано чорну металургію, що споживає більше 30% палива і майже 20% електроенергії та води, що використовує господарство країни. У Криворізькому басейні видобувається майже 90% усієї залізної руди, а в Донецькому - 95% кам’яного вугілля. У цих регіонах зосереджено і більшу частину хімічної промисловості. Тому тут у повітря викидається до 80% усіх оксидів сірки, азоту, вуглецю, що є джерелом кислотних дощів. Разом із транспортом вони є джерелом важких металів.

Негативний вплив транспорту на біорізноманіття, крім викидів, виявляється і у його фрагментації, порушеннях міграції та переміщенні тварин. На автотрасах, особливо на відрізках, які розрізають лісові масиви, звичайним явищем є загибель численних тварин. Крім того, вони є бар'єром для тварин, що переміщуються на великі відстані у пошуках їжі.

Зрозуміло, що внаслідок господарської діяльності суттєво зменшилась і площа біорізноманіття України. Так, у І ст. н.е. в її теперішніх межах проживало 1,5 млн чоловік, які повністю змінили рослинність лише на кількох відсотках території. Тоді ліси займали не менше 50% площі, степи - 35%, болота та плавні - 6%, солонці та солончаки - 4%, луки - 1%. Сьогодні ліси займають менше 15%, луки -9%, болота та плавні - 3% і солончаки - 2%. Можна припустити, що за цей час втрачено не менше 300-400 переважно ендемічних видів рослин і тварин, практично знищено не менше 70% природних екосистем, враховуючи і сильно деградовані під напівприродним біорізноманіттям. Внаслідок надмірної експлуатації природного біорізноманіття відбувався і продовжує відбуватись процес втрати його біологічної стійкості і витіснення цінних видів вульгарними як у флорі, так і у фауні. Подібно тому, як солов’їв стає все менше, а ворон і горобців все більше. Отже, немає сумнівів, що екосистеми зазнали значно більших втрат, аніж генофонд, і скільки їх втрачено - невідомо.

Іншою загрозою є незбалансована експлуатація біорізноманіття рослин та тварин. Так, за винятком заповідного фонду біорізноманіття, стан його біоресурсів на луках, і особливо в степах, вкрай незадовільний. Останні зазнали надзвичайно великих змін і знищення. На сьогодні, за винятком заповідних ділянок, що складають усього 0,15% площі степів, це сильно деградовані низькопродуктивні степові пасовища із збідненим різноманіттям рослин, представлених переважно стійкими до випасу звичайними видами. У відносно кращому стані перебуває біорізноманіття лісів. До 66% їх площі підпорядковано Державному комітету лісового господарства, а 34% ще 53 відомствам або є приватними. Стан їх значно гірший, ніж перших. Така різновідомча підпорядкованість лісів значно ускладнює проведення єдиної державної політики і контроль за їх станом, а суттєві економічні труднощі, що мають місце в державі, не дозволяють застосовувати сучасні методи ведення лісового господарства на основі сучасної техніки. Суттєвої шкоди лісам завдала і аварія на Чорнобильській АЕС - у зоні радіоактивного забруднення опинилося 3,5 млн га лісів. Зростає і загибель лісів від стихійних лих (злив, обледеніння, пожеж тощо). Наприклад, в 1996 р. загинуло 19 тис. га від пожеж і повеней. У 2000 р. від різкої зміни погодних умов, що викликало обледеніння дерев на півдні Лісостепу від Кіровоградської до Хмельницької областей, знищено повністю або частково 260 тис. га лісу. До втрат біорізноманіття і розвитку ерозійних процесів призводить і фрагментація лісів.

Зазначений стан із збереженням біорізноманіття та його використанням пояснюється такими причинами: по-перше, система господарювання не відповідає сучасним вимогам невиснажливого використання, вона орієнтована лише на споживчу вартість біорізноманіття і не враховує його екологічної та соціальної ролі, а також базується на застарілих методах, технологіях і техніці; по-друге, не дотримуються науково обгрунтовані норми використання, що забезпечують його відновлення і не завдають йому шкоди, і, по-третє, законодавство з цього питання є недосконалим і недієвим, тобто не виконується тими, хто повинен спостерігати за його виконанням і примушувати користувачів дотримуватись існуючих норм. Отже, головною перешкодою переходу на шлях збалансованого розвитку є вади ринкових відносин, які як в Україні, так і в усьому світі, оцінюють ресурси біорізноманіття за витратним або нормативно-рентним принципами. У кращому разі ще враховують, і то лише частково, екологічні збитки. Тому найближчим часом слід очікувати лише подальшого погіршення стану біорізноманіття і екологічної ситуації і не тільки в Україні. Це триватиме до того часу, поки не буде усунено цю ваду.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я людини на 50% залежить від умов життя, на 20% - від їх спадковості, на 20% - від стану навколишнього середовища і на 10% - від способу життя. Економічні витрати на лікування хворих лише від забруднення навколишнього середовища сягають астрономічних цифр і в 15-17 розвинених країнах становлять 1,5-3% їхнього внутрішнього валового продукту. В СІЛА на лікування хворих лише від забруднення повітря щорічно витрачається 6 млрд доларів. Ці дані значною мірою пояснюють і причини погіршення здоров’я населення.

Враховуючи всі перелічені загрози, було розраховано інтегральний індекс антропогенного навантаження на біорізноманіття України. Найменшим він виявився для Карпат, Полісся, та відрогів Середньоруської височини, а найбільшим - для Донбасу, степового Придніпров’я, рівнинного Криму та Поділля.

Не дивлячись на розглянуті загрози та значне антропогенне навантаження, Україна, завдяки своєму географічному положенню, ще зберігає надзвичайно багату та різноманітну біоту, яка з півночі на південь на відносно невеликій території утворює чотири зони: широколистяно-лісову, лісостепову, степову і присередземноморську.

Займаючи лише 6% площі всієї Європи, Україна володіє не менше як 35% її видового різноманіття і за цим показником випереджає майже всі європейські країни, лише незначною мірою поступаючись Франції та Італії. Це пояснюється тим, що Україна є перехрестям історично різних міграційних хвиль рослинного і тваринного світу з різних центрів походження, що перекочувались через неї, залишаючи на її поверхні живі пам'ятки цих хвиль. На її території проходять межі трьох зон і двох (центральноєвропейської та східноєвропейської) провінцій, що вказує на її багате біорізноманіття, зокрема, серед 45 європейських країн вона за кількістю видів окремих груп хребетних тварин займає 1-5 місця, а за кількістю збережених глобально вразливих видів Європи -5 місце. Це свідчить про те, що Україна може бути одним з головних резерватів відновлення біорізноманіття Європи, зокрема, зубра, чисельність якого на Україні є найбільшою в світі. За орієнтовними підрахунками кількість видів її біоти становить понад 70 тис. З них флора - понад 25 тис. видів: гриби і слизовики - 14 тис, судинні рослини - 6086, водорості - 4720, лишайники - 1322 і мохоподібні -763. Фауна налічує понад 45 тис. видів, а саме:хребетні - 745, у тому числі ссавці - 198, птахи - 400, плазуни -21, земноводні - 17 і риби 200; безхребетні - понад 44 тис, у тому числі членистоногі - 3844, з яких понад 35 тис. припадає на комахи, черви - 3350, найпростіші -1800, молюски - 600 тощо.

Д о вашої уваги книга див природи

В Україні, у передгір’ї Карпат, є Долина нарцисів. У цьому заповіднику площею 86 га цвітуть рідкісні вузьколисті нарциси, що охороняються законом.

Національною українською квіткою вважають мальву. У нас культивуються до 30 різновидів мальв.

На р. Буда в Чигиринському районі, що на Черкащині, росте кремезний дуб. Дереву понад 1000 літ. Висота – 25 м. Окружність стовбура – 8,72 м, крона – 35x28 м.

Найвищий птах в Україні – сірий журавель. Він заввишки 120 см, важить до 7 кг. Цей птах прилітає до нас у другій половині березня. Улюблені його місця – глухі зарості, болота, очерети у заплавах річок.

Найвитриваліша риба українських водоймищ – в’юн. Він дуже стійкий до кисневого голодування, може існувати навіть у болотистих озерцях та замулених канавах, де не здатна жити інша риба.

Найсильніший землетрус на території України – 8 балів – стався 11 вересня 1927 року в Криму. В районі Ялти руйнувань зазнали дві третини будівель.

Чи є білі ворони? Звичайно, є. Не вписуючись у гурт чорних, біла змушена терпіти напади своїх родичів.

Якщо спіраль дерева іде вгору справа наліво, перед вами – дерево-лівша. Воно значно менше плодоносить.

Мало яка верба чи тополя доживає до ста років. Утричі довший вік шипшини, вишні, черешні, кущів брусниці, чорниці. Ялини, сосни теж живуть до трьохсот років.

Шість тисяч років минає драконовим деревам, що ростуть на Канарських островах. Стовбур такого дерева не обнімуть і семеро дорослих людей.

Найбільший молюск тридакна – діаметр 1,5 м, вага до 300 кг – живе в Чорному морі та Індійському океані.

Найбільший з усіх безхребетних кальмар – довжина тіла 3 м, а щупальців - 15 м. Кальмари мають найбільші серед тварин очі – 30-40 см у діаметрі. Мешкають у Тихому океані.

З-поміж ракоподібних найдовше живе річковий рак – до 20 років.

Найбільше зубів має садовий слимак – 135 рядів, по 105 зубів у кожному. Всього – 14175.

Найменший представник фауни – глибоководний молюск неопаліна; його черепашка має діаметр 2 мм.

За розвитком «мови» серед тварин на першому місці – мавпа, а на другому – свиня. Сила свинячого вищання досягає 120 децибелів – так само гуде авіалайнер на злітній смузі.

Найбільша кішка серед кицьок 330 порід називається регдолл – до 9 кг вагою.

Найбільший їстівний гриб пощастило знайти в штаті Огайо (США). Окружність дощовика сягала майже 2 м.

Жеребець-ваговоз швейцарської породи був найвищим конем - до 2 м.

Найменша порода коней – аргентинська валабелла – має висоту 76 см, вагу – 36-45 кг.

Найшвидше рухається африканська змія мамба – 11,3 км/год. (Швидкість руху звичайних отруйних змій – 1 км/год.).

Найдовші крокодили сягають 10 м.

Найопереніший з-поміж птахів – лебідь. Він має 25000 пір’їн. У голуба – 2600.

На земній кулі понад 1,5 млн. видів тварин. Окрасою земної кулі є понад 8600 видів птахів.

У світі нараховується близько 80000 видів молюсків, 27000 – павукоподібних, 20000 – ракоподібних, 18000 – риб, 15000 – черв'яків, до 5000 – голкошкірих та губок і 4000 – рептилій.

Фауна світу налічує близько 3600 видів ссавців.

В Україні існує понад 140 видів гризунів – майже половина усіх наших ссавців.

Нині відомо до 25000 видів найпростіших, з них понад 10000 видів живе в морях, понад 5000 - у прісних водоймах.

Рослинний і тваринний світ України

В Україні налічується близько 30 тис. видів рослин. Найбагатшими за видовим складом є рослини айстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих, гвоздикових. На території країни росте близько 80 видів дерев, 280 видів чагарників, 985 видів однорічних трав’янистих рослин, з вищих рослин 600 видів є ендемічними (властивими даній місцевості). Майже стільки ж видів рідкісних і зникаючих рослин.