Методичні рекомендації
В основі економічного кругообігу лежить природне тяжіння ринку до рівноваги між доходами і видатками. Щоб зрозуміти, як ринок забезпечує цю рівновагу, звернімося до таких ринкових категорій, як сукупний попит і сукупна пропозиція.
Сукупний попит (AD), як платоспроможний попит на реальний ВВП, залежить від рівня цін на кінцеві товари та послуги. Між сукупним попитом і ціною існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива сукупного попиту набирає вигляду від’ємної похилої лінії. Графічно вплив різних чинників (як цінових, так і нецінових) на сукупний попит відображається зміщенням кривої сукупного попиту у відповідний бік.
Сукупна пропозиція (AS) — це пропозиція реального ВВП. На неї впливають ціни і нецінові чинники.
Стосовно залежності сукупної пропозиції від ціни в теорії існує дві моделі: класична і кейнсіанська. Графічно вони показані на рис.1.1 і 1.2.
Yt
Yp
Y
Рис. 1.1. Класична модель Рис. 1.2. Кейнсіанська модель
В основі класичної моделі лежить положення про абсолютну гнучкість цін і зарплати. Спираючись на це положення, прихильники класичної моделі вбачають такий зв'язок між ціною і сукупною пропозицією. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то, з одного боку, знижуються ціни; з іншого — одночасно падає попит на ринку праці та адекватно зменшується зарплата. Унаслідок цих одночасних змін прибутковість виробництва не змінюється. Тому у підприємств не виникає мотивації до зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні Yp, але при адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звідси — висновок класичної моделі: сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці потенційного ВВП.
Зв'язок між ціною і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді пояснює кейнсіанська модель. В її основі — положення про негнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємці і зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соціальних конфліктів. Отже, згідно з кейнсіанською моделлю, в короткостроковому періоді гнучкими є лише ціни, а зарплата тимчасово не змінюється.
Якщо, наприклад, сукупний попит падає відносно Yp, то, за логікою цієї моделі, знижуються лише ціни, а зарплата тимчасово залишається стабільною. За цих умов прибутковість виробництва зменшується, що стимулює підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Звідси — висновок моделі: в короткостроковому періоді, протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду додатної похилої лінії Це означає, що кейнсіанська модель — це модель сукупної пропозиції для короткострокового періоду.
Тому, на горизонтальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. За цих умов сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту. На висхідній ділянці, яка відображає економіку в умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах повної зайнятості, при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.
В любому випадку спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише з допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.
У кейнсіанській концепції споживання та інвестицій розглядається лише приватна економіка закритого типу, в якій відсутня держава і зовнішня торгівля. За цих умов згідно з методом видатків ВВП визначається як сума приватного споживання та інвестування за формулою: Y = С + І.
Споживання відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих товарів та послуг. Воно є основним компонентом сукупних видатків економіки. Тому важливо визначити, від чого залежить його величина.
Існує багато чинників, від яких залежить величина споживання. Проте основним є наявний дохід (дохід у розпорядженні) - DI. У межах приватної економіки закритого типу він складається із особистого наявного доходу (наявного доходу домогосподарств) і наявного доходу підприємств.
Особистий наявний дохід — це така частина сукупного доходу, яка залишається після відрахувань на відновлення основного капіталу (амортизація) та утворення нерозподіленого прибутку: особистий наявний дохід = ВВП - амортизація - нерозподілений прибуток. Наявний дохід підприємств — це така частка валового корпоративного прибутку, яка залишається після сплати дивідендів: наявний дохід підприємств = валовий корпоративний прибуток - дивіденди = амортизація + нерозподілений прибуток. Якщо до особистого наявного доходу додати наявний дохід підприємств, то наявний дохід приватної економіки буде дорівнювати сукупному доходу, тобто ВВП. Одна його частина спрямовується на споживання, інша - на заощадження. Це дає підстави записати таку формулу:
DI = Y = C + S ,
де DI — наявний дохід приватної економіки, S — приватні заощадження.
Приоритетним напрямом використання наявного доходу є споживання. Тому заощадження — це та частина наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання:
S = DI - С.
Вимірювання залежності споживання і заощадження від наявного доходу здійснюється з допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження. У статичному аналізі застосовуються коефіцієнти середньої схильності до споживання та заощадження, які визначають за формулами:
APС = C / DI
APS = S / DI
У динамічному аналізі застосовуються коефіцієнти граничної схильності до споживання та заощадження, які визначають за формулами:
MPC = ∆C / ∆DI
MPS = ∆S / ∆DI
Звернімо увагу на важливу властивість: сума коефіцієнтів середньої, або граничної, схильності завжди дорівнює одиниці тобто:
APС + APS = 1
MPC + MPS = 1
Це зумовлено тим, що за даного наявного доходу будь-яка зміна споживання компенсується протилежною зміною заощаджень. І навпаки.
Крім наявного доходу на споживання і заощадження впливають інші чинники. До них можна віднести такі: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка. Споживання, яке не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших чинників, називають автономним (С°). Наявність цього показника дає підстави записати функцію споживання, як:
C = С°+ MPC * DІ.
Звідси можна визначити зміну споживання за формулою:
Наступним за своєю вагомістю чинником сукупних видатків є інвестиції. У короткостроковому періоді вони впливають на рівень виробництва через зміни в сукупному попиті. У довгостроковому періоді вони впливають на виробництво через процес капіталоутворення, що змінює рівень потенційного ВВП.
Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток, який інвестори очікують отримати від інвестування. Вихідною базою для його кількісної оцінки є дохід від інвестування Чистий прибуток менший за дохід від інвестування на величину затрат, пов’язаних із сплатою відсотків за використання інвестиційних коштів, і податку на прибуток. Зазначене можна виразити такою формулою:
NP = (Ii - I * r)(1- t),
де NP — очікуваний чистий прибуток;
Ii - дохід, який очікується отримати від інвестування в цінах передінвестиційного періоду;
r - реальна відсоткова ставка, яка обчислюється як різниця між номінальною відсотковою ставкою (n) та очікуваною інфляцією (і') за формулою: r = n - і';
Інвестиції, які перебувають під впливом інших чинників (крім відсоткової ставки), є автономними інвестиціями (І°), а чинники, що впливають на них, — чинниками автономних інвестицій. Тому інвестиційна функція має вигляд:
I = І° – b * r,
де І° —автономні інвестиції;
b — коефіцієнт чутливості інвестицій до зміни відсоткової ставки (реальної). Він показує, на скільки грошових одиниць змінюються інвестиції при зміні відсоткової ставки на один пункт. Якщо, наприклад, r = 12%, a r-1 = 10%, то відсоткова ставка зросла на два пункти.
В умовах приватної економіки споживання та інвестиції визначають сукупні видатки, від яких залежить обсяг ВВП:
Y = E = C + I.
Оскільки економіка постійно тяжіє до рівноваги між попитом і пропозицією (AD = AS), то в наведеній формулі сукупні видатки еквівалентні сукупному попиту (С + І = AD), а ВВП — сукупній пропозиції ( Y= AS).
Споживання змінюється залежно від зміни наявного доходу, який у спрощеній економіці дорівнює сукупному доходу, тобто ВВП. Тоді:
∆C = MPC* ∆Y.
Інвестиції у формулі ВВП за методом видатків не залежать від доходу. Видатки, які не залежать від доходу, називаються автономними (АЕ). У приватній економіці закритого типу, крім інвестицій, до них ще входить автономне споживання (С°) У широкому розумінні до автономних видатків відносять також державні закупівлі та чистий експорт:
АЕ = С+І +G+NX.
Звідси зміна ВВП визначається за формулою:
∆Y = ∆AE + MPC*∆Y.
Розв'язавши рівняння відносно доходу, отримаємо:
∆Y = ∆AE* 1 / 1 - MPC
Множник 1/1 - MPC називається мультиплікатором видатків. Він показує, на яку величину змінюється ВВП (наслідок) при збільшенні автономних видатків на одиницю (причина).
Позначимо мультиплікатор видатків через Me і запишемо його формулу:
Me = 1 / 1 - MPC
Мультиплікатор видатків перебуває в оберненій залежності від граничної схильності до заощаджень:
Me = 1 / МРS
Мультиплікатор, який враховує вилучення лише в формі заощаджень, — це простий мультиплікатор.
Література до теми 4: [1; с.75-96], [2; с.264-289], [3; с.22-38], [4; с.253-295], [6; с.89-108].
Література до теми 5: [3; с.60-67], [4; с.98-140], [6; с.71-88].