Завдання 3

Заповніть таблицю та розрахуйте:

Рік	Номінальний ВВП	Індекс цін	Реальний ВВП	Що ви використовуєте – інфлятор чи дефлятор
І	104	121
ІІ	56	91
ІІІ	91	100
ІV	123	110

а) розрахуйте темп інфляції з ІІ по ІІІ рік?

б) з ІІІ по ІV рік?

Завдання 4

Розрахуйте величину експорту, якщо відомо:

ВВП = 5500; С = 3000; G = 1000; І = 2000; IМ = 500

Завдання 5

Розрахуйте величину реального доходу двох наступних років, якщо відомо, що номінальний дохід в І році склав 8500 і збільшується на 10% щорічно при щорічному зростанні цін на 6%. Що використовується інфлятор чи дифлятор?

Завдання 6

Відомо, що заробітна плата – 200; рента – 150; відсоток за кредит – 30; відсоток, сплачений державою – 20; дохід від власності – 25; дивіденди – 20; нерозподілений прибуток – 110; податок на прибуток – 50; інвестиції валові – 45; амортизація – 10; податок на нерухомість – 30; акциз – 15;митний збір – 15. Розрахуйте: НД; ВВП; Іn.

Завдання 7

Розрахувати ЧВП за таких умов: споживчі видатки = 600, валові інвестиції = 120, видатки на відновлення зношеного капіталу = 80, державні видатки = 60, трансферти = 20, експорт – 10, імпорт = 12.

Завдання 8

Розрахувати особистий дохід за таких умов (грн.): зарплата = 400, рента = 20, відрахування від зарплати в соціальні фонди = 100, чисті відсотки = +40, змішаний дохід = 30, внутрішні соціальні трансферти = 80, чисті соціальні трансферти зовнішні = -10, дивіденди = 20.

Завдання 9

Обчислити приріст реального ВВП в аналізованому році за таких умов: у базовому році реальний ВВП = 800 грн., в аналізованому році ВВП номінально збільшився до 1440 грн., а ціни зросли на 20%.

Завдання 10

Припустимо, що виробництво складається з двох товарів А (кросівки) та Б(взуттєві станки). В поточному році було зроблено 1000 шт. кросівок по ціні 100 г. о. за штуку і 10 од. станків по ціні 2 000 г. о. за 1од. До кінця року 1станок повинний бути замінений новим.

Розрахувати:

1. Величину ВВП.

2. Величину ЧВП.

3. Обсяг споживання и обсяг валових інвестицій.

4. Обсяг споживання і обсяг чистих валових інвестицій.

Завдання 11

У 1985 році ВВП України складав 100 млрд. карбованців, у 1995 році номінальний ВВП склав 10 000 млрд. карбованців. Розрахувати зміну реального ВВП України за десять років, якщо ціни за цей період зросли в 200 разів?

Завдання 12

Розрахувати згідно із законом Оукена відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП за таких умов: фактичне безробіття = 8%; фрикційне безробіття = 2%; структурне безробіття = 4%.

Завдання 13

Розрахувати циклічне безробіття за таких умов: чисельність робочої сили = 200 чоловік; чисельність зайнятих = 184 чоловіка; природне безробіття = 6%.

Завдання 14

Розрахувати темп інфляції у другому році за таких умов: номінальний ВВП у першому році = 1200 грн.; у другому = 1400 грн.; реальний ВВП у першому році = 1100 грн.; у другому = 1200 грн.

Завдання 15

Розрахувати згідно із законом Оукена втрати реального ВВП внаслідок циклічного безробіття за таких умов: циклічне безробіття =2%, фактичний номінальний ВВП=120 грн., індекс цін=120%.

Завдання 16

Розрахувати втрати ВВП від циклічного безробіття, за умов, що рівень фактичного безробіття складає 10%, природного – 6%. Фактичний ВВП становить 200 млн. грн.

Завдання 17

Припустимо, що ви отримуєте кредит у розмірі 1000 гривень. При цьому кредитор згідно угоді повинен через рік отримати 1250 гривень. Рівень інфляції за рік становив 15%. Розрахуйте реальний прибуток кредитодавця.

Методичні рекомендації

Кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку. Тому з метою забезпечення необхідності міжнародних порівнянь результативності економічної діяльності національних господарств виникає необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується з допомогою спеціального міжнародного стандарту — «Системи національних рахунків» (СНР). Вона затверджена 00Н і рекомендується всім країнам для практичного використання.

Для вивчення ролі СНР як нормативної бази макроекономічного рахівництва слід передусім зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається. До основних належать такі:

1) продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб'єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, які надають послуги (освіта, охорона здоров’я, страхування тощо);

2) видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;

3) економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

Національна економіка являє собою сукупність суб’єктів господарювання, які є базовими одиницями обліку в СНР. Якщо економічні інтереси таких одиниць зосереджені на території даної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки — суб’єкти, економічні інтереси яких зосереджені поза межами даної країни, відносно неї є нерезидентами. Залежно від функцій, поведінки та цілей усі господарюючи одиниці-резиденти об’єднуються у відповідні сектори: підприємства (не фінансові); фінансові установи; громадські та приватні організації, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньоекономічний сектор.

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є валовий випуск, який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період. Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий внутрішній продукт (ВВП, або GIP у англомовній інтерпретації).

За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продукцією є лише та частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка набирає форму матеріальних витрат.

Розглянемо два основних метода обчислення ВВП:

1) методом доходів (розподільчим методом):

Y=W+R+i+p+A+ Tn, де

Y - валовий внутрішній продукт;

W – заробітна плата;

R – рента (доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі і приміщень);

і – проценти (доходи від грошових заощаджень);

p – прибуток фірм;

A – амортизація (грошовий еквівалент знецінення основного капіталу за рік);

Tn – непрямі податки (акцизи, мито, ПДВ).

2) методом видатків (методом кінцевого використання):

Y=C+I+G+NX, де

Y — валовий внутрішній продукт;

С — приватне споживання;

Іg — валові приватні внутрішні інвестиції;

G — державні закупівлі, які складаються із державного споживання та інвестування;

NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (ІМ), тобто NX = EX - ІМ.

На основі ВВП можна отримати чистий внутрішній продукт ( ЧНП або NDP), який обчислюється відніманням від ВВП вартості спожитого капіталу, тобто амортизації (A): NDP = Y-A.

Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримує країна у своє розпорядження. Так, ВВП не враховує первинних доходів, зароблених резидентами в інших країнах та нерезидентами в даній країні. Тому застосовується більш широкий показник — валовий національний продукт (ВНП або GNР), який крім ВВП враховує також чисті доходи, зароблені резидентами за кордоном і нерезидентами в даній країні. Отже, ВНП - це сума як внутрішніх, так і зовнішніх первинних доходів. ВНП відрізняється від ВВП на величину чистого експорту: ВНП = ВВП + NX.

Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах, котрі, як правило, змінюються порівняно з цінами попереднього періоду. Тому на рівень макроекономічних показників впливають як реальні зміни в економіці, так і зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін, розрізняють номінальний ВВП (Yn) і реальний ВВП (Y). Номінальний ВВП обчислюється в поточних цінах, до яких належать фактичні ціни того періоду (року, кварталу, місяця), що аналізується. Реальний ВВП обчислюється у постійних (незмінних) цінах, до яких відносять ціни базового періоду. За базовий береться будь-який період, з яким необхідно зробити порівняння показників за період який аналізується. У зв’язку з тим, що протягом певного проміжку часу (наприклад, декілька років) спостерігається зміна цін, то для розрахунку реального ВВП використовується показник індексу цін (Рі). Його ще називають дефлятором ВВП.

Отже, реальний ВВП розраховується за такою формулою:

Y = (Yn / Рі) * 100%

Важливою особливістю економіки, яка спирається на ринкові відносини, є її нестабільність. Розвиток ринкової економіки протягом останніх двох століть засвідчує, що зростання виробництва Періодично чергується з його падінням. У роки падіння ВВП без­робіття зростає, ціни падають, а прибутковість зменшується. У роки зростання ВВП підвищується рівень зайнятості населення, зростають ціни і збільшуються прибутки. Такі коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних (ділових) циклів, які складаються із чотирьох фаз:

1) криза (або падіння);

2) депресія (або застій);

3) пожвавлення;

4) піднесення (або зростання).

Одним із основних індикаторів економічної нестабільності є зайнятість. Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття (u), який характеризує співвідношення між чисельністю безробітних (U) і чисельністю робочої сили (L):

u = U / L * 100%

Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють три його види: фрикційне, структурне, циклічне. При цьому фрикційне та структурне безробіття інтегруються в категорію «природне безробіття», тобто безробіття, яке є внутрішньою або природною потребою для функціонування економіки.

Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість. Повну зайнятість не слід ототожнювати з нульовим рівнем безробіття. Повна зайнятість — це зайнятість на рівні природного безробіття, а ВВП, яке виробляється в умовах повної зайнятості, є потенційним ВВП (Y_p).

Якщо фактичний рівень безробіття (u) перевищує його природний рівень (u_n), то це свідчить про виникнення циклічного безробіття, яке є ознакою неповної зайнятості. Воно викликається загальним падінням попиту в економіці, у тому числі й на ринку праці. За цих умов певна частка робочої сили не використовується для виробництва ВВП. Це викликає відставання фактичного ВВП (Y) від потенційного ВВП (Y_p). Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є відсоток відставання (∆у) і тим більшу величину ВВП втрачає економіка (∆Y). Американський учений Оукен емпірично виявив залежність, за якою кожний відсоток циклічного безробіття викликає 2,5% відставання Y від Y_p. Це дістало назву закону Оукена. Якщо виходити з цього закону, то можна обчислити втрати ВВП за кожного рівня циклічного безробіття. Це обчислення можна здійснити на базі таких рівнянь:

∆y = (u - u_n) * 2,5; ; ∆Y = Y - Y_p .

Іншим індикатором економічної нестабільності є інфляція. Показником інфляції є темп інфляції (i), який вимірюється за допомогою індексів цін. Якщо потрібно визначити темп інфляції в періоді t порівняно з базовим періодом, то він обчислюється як різниця між індексом цін в періоді t (Р) та індексом цін в базовому періоді, який береться за 100% : і = Р - 100. Якщо треба визначити темп інфляції відносно попереднього періоду, який не є базовим, то він обчислюється з урахуванням індексу цін попереднього періоду (Р_-1) за формулою:

Література до теми 2: [1; с.28-65], [2; с.151-180], [3; с.10-22], [4; с.49-86], [6; с.28-51].

Література до теми 3: [2; с.208-238], [3; с.39-59], [4; с.296-365], [5; с.87-138], [6; с.52-70].