6. «Комунікативний простір»

Будь-який комунікативний акт здійснюється в рамках певних часових-просторових координат. Тому до числа базових категорій теорії комунікації відносяться категорії комунікативний простір і комунікативний час.

У комунікативному просторі реалізуються всі комунікативні взаємодії. Однак не слід розуміти під комунікативним простором якесь конкретне середовище, у якому відбуваються взаємодії. Комунікативний простір не є самостійна даність. Навпаки, він існує остільки, оскільки здійснюються комунікативні взаємодії; він виникає там і тоді, де і коли виникають комунікативні зв'язки. Тому комунікативний простір можна визначити як систему різноманітних комунікативних зв'язків, що виникають між різними агентами комунікації. Суспільство створює свій комунікативний простір — соціальний комунікативний простір, агентами якого виступають окремі люди, групи людей, соціальні інститути. Численні зв'язки, що виникають між окремими людьми, людьми й групами, групами й інститутами, людьми й інститутами, формують соціальний комунікативний простір. Його основними параметрами є щільність і довжина. Щільність означає, що цей простір неоднорідний, його щільність у різних місцях неоднакова і залежить від інтенсивності й кількості взаємодій. Довжиною комунікативного простору є комунікативна дистанція. Близька дистанція означає безпосередній контакт, що виникає в умовах міжособистісної комунікації або в комунікації у малих групах. Навпроти, велика дистанція характерна для МК, де звичайно, безпосереднього контакту між джерелом і одержувачем інформації не існує, а їх зв'язок опосередкований спеціальними технічними засобами комунікації. Безсумнівно, комунікативна дистанція дуже впливає на вибір стратегії й засобів комунікативної взаємодії.

7. «Комунікативний час»

Під комунікативним часом ми розуміємо тривалість і послідовність самих комунікативних актів, а не чисту тривалість, в якій здійснюються комунікативні акти. Проблема комунікативного часу завжди була однією з найактуальніших проблем теорії й практики комунікації. Протягом усієї історії людство прагнуло вирішити завдання максимального прискорення проходження інформації від джерела до одержувача. З технічної точки зору сьогодні цю проблему можна вважати вирішеною: сучасні засоби зв'язку дозволяють практично миттєво передавати інформацію в будь-якому обсязі й у будь-яку місце планети і навіть за її межі. Разом із тим було б передчасним вважати проблему комунікативного часу закритою, оскільки рішення технічних задач ще не означає рішення проблем людських. Навпаки, у зв'язку з величезним зростанням комунікаційних можливостей людства різко загострюються проблеми визначення меж людських можливостей отримання, сприйняття й розуміння повідомлень в умовах, коли комунікативний час усе більш скорочується й усе збільшується обсяг переданої інформації.

Особливу актуальність проблема комунікативного часу отримує в кризових ситуаціях. Як правило, такі ситуації виникають зненацька (це може бути велика катастрофа, землетрус, аварія, початок воєнних дій без попереднього оголошення і т.д.). У нестандартній кризовій ситуації навіть можлива попередня підготовка до різного роду надзвичайних обставин може виявитися малоефективною. Крім того, складність кризової ситуації обумовлена її динамічністю, унаслідок чого завжди відчувається недостача часу для прийняття й реалізації рішень. У цих умовах швидкість і точність проходження інформації надзвичайно важливі, тому що дозволяють виключити можливе непорозуміння, конфлікти і, головне, дозволяють вчасно й оперативно вжити необхідних заходів для запобігання подальшого загострення кризової ситуації.