- •1. Предмет теорії комунікації. Поняття комунікації.
- •2. Міждисциплінарний характер теорії комунікації
- •3. Закони та умови теорії комунікації.
- •4. Про термін «комунікація».
- •5. Про термін «інформація»
- •6. «Комунікативний простір»
- •7. «Комунікативний час»
- •8. «Масова комунікація»
- •9. «Масова інформація»
- •10. «Засоби масової комунікації»
- •11. Розвиток засобів комунікації у процесі антропогенезу
- •12. Розвиток технічних засобів комунікації. Писемність. Друкарство
- •13. Розвиток технічних засобів комунікації. Електронна комунікація
- •14. Поняття „інформація” в різних науках
- •15. Підходи до природи інформації
- •16. Поняття соціальна інформація
- •17. Кодування, передача та носії інформації
- •18. Код і текст.
- •19. Поняття масова комунікація
- •20. Місце комунікатики у системі наук
- •21. Історія дослідження проблем масової комунікації. Основні положення теорії «шприця» та моделі «обмеженого впливу»
- •22. Основні положення моделі «помірного впливу», теорії спіралі мовчання та теорії залежності
- •23. Основні положення моделі сильного впливу
- •24. Основні положення теорії когнітивного дисонансу
- •25. Основні положення теорії «обмеженого впливу» та теорії соціального навчання
- •26. Теорія масової комунікації д. Мак-Квейла
- •27. Масова аудиторія
- •30. Перший компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла.
- •31. Другий компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла
- •32. Третій компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла
- •33. Четвертий компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла
- •34. Компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла
- •35. Точки зору на функції масової комунікації
- •36. Соціальні функції масової комунікації.
- •37. Загально-психологічні функції масової комунікації
- •38. Соціально-психологічні функції масової комунікації
- •49. Характеристика сучасних газетних видань України та Житомирщини
- •50. Класифікація сучасних газетних видань України та Житомирщини
- •52. Характеристика журнальних видань України та Житомирщини
- •53. Класифікація журнальних видань України та Житомирщини
- •54. Види зображувальних засобів масової комунікації
- •55. Види та жанри фотографій
- •57. Інформаційні агентства. Типологія інформагентств
- •58. Характеристика найбільших інформагентств світу
- •59. Характеристика найбільших інформагентств України
- •60. Види радіомовлення. Характеристика житомирського радіоефіру
- •61. Типи радіопередач.
- •62. Специфіка радіо впливу
- •63. Виражальні мовленнєві засоби радіо
- •66. Виражальні засоби кіно.
- •67. Поняття телебачення. Структура телебачення
- •68. Базові принципи телебачення. Типи телепередач.
- •69. Специфіка телекомунікацій. Виражальні засоби телебачення
- •70. Супутникове та кабельне телебачення
- •71. Відео як засіб масової комунікації
- •72. Засоби відеовпливу. Специфіка відео комунікацій
- •73. Види комп'ютерів і їх можливості.
- •74. Комп'ютерні системи, сайти, мережі.
5. Про термін «інформація»
Інформація у споконвічному значенні терміна — відомості, передані людьми один одному усним, письмовим або іншим способом. В області комунікативістики це значення розширюється, поширюючись на обміни інформацією між людиною й автоматом, автоматом і автоматом, а також на сигнальні зв'язки у тваринному світі. Кібернетики схильні розглядати інформацію (як і комунікацію) у якості однієї з властивостей матерії поряд із такими її атрибутами, як простір, час і рух (інформація — міра організації матерії). На основі цього з'явилися такі варіанти поняття інформації:
інформація про що-небудь, що передають люди;
сигнали, імпульси, що циркулюють у кібернетичних системах;
кількісна міра зменшення невизначеності;
міра організації системи (складні системи інформаційно більш насичені, ніж прості);
відображення різноманіття в будь-яких об'єктах і процесах живої й неживої природи.
Якщо розглядати інформацію лише як відомості, якими обмінюються люди, то необхідно визнати більш широкий характер поняття «спілкування», що включає разом з інформаційною стороною взаємодії людей його інтерактивну та перцептивну сторони. Але якщо розглядати інформацію як властивість матерії, міру її організації, то тоді усяку взаємодію в матеріальному світі можна описувати в термінах комунікації. У даному випадку поняття комунікації стає більш широким, чим поняття спілкування. При цьому варто враховувати, що інформаційний обмін (комунікація) можливий лише тоді, коли взаємодіючі системи: а) мають деяку домірність, тобто взаємозв'язком рівнів свого розвитку; б) розрізняються ступенем упорядкованості своїх структур, тобто мають різницю своїх інформаційних потенціалів (не може бути інформаційного обміну між інформаційно тотожними системами).
Третій підхід до проблеми співвідношення зазначених понять заснований на понятті інформаційного обміну. До нього схиляються ті, хто вважає, що спілкування не вичерпує всі інформаційні процеси в суспільстві. Ці процеси охоплюють весь суспільний організм, причому далеко не завжди набувають форми слова, мови або тексту. Навпаки, повідомлення у вербальному (словесному) вигляді складають лише невелику частину інформаційного обміну в суспільстві, в інших випадках обмін інформацією здійснюється в немовних формах, а її носіями служать не тільки невербальні сигнали (міміка, жести, інтонація й ін.), але і речі, предмети, матеріальні носії культури. Останні дозволяють передавати інформацію й у просторі, і в часі. Саме тому «спілкування» позначає тільки ті процеси обміну інформацією, що являють собою специфічно людську діяльність, спрямовану на встановлення й підтримку взаємозв'язку й взаємодії між людьми і здійснюються насамперед вербально, за допомогою мови. Усі інформаційні процеси в суспільстві можна позначити терміном «соціальна комунікація». Таким чином, найзагальнішим поняттям стає «комунікація» (інформаційний обмін), менш широким — «соціальна комунікація» (інформаційний обмін у суспільстві) і, нарешті, найбільш вузьким, що позначає особливий різновид «соціальної комунікації», що здійснюється на вербальному рівні обміну інформацією в суспільстві, — «спілкування».