62. Специфіка радіо впливу

1. Монополія звуку має надзвичайно сильний вплив на підсвідомість і свідомість слухача, що зумовлює потребу знати і правильно використовувати специфіку радіомовлення. Зосередження уваги слухача на одному каналі сприйняття інформації – слуховому, розвиває його образне мислення. Радіо дає слухачам можливість уявити себе безпосереднім учасником події, пофантазувати, домислити те, що хотів сказати автор, навіть зробити свою версію якогось випадку чи події.

2. Всеохоплюваність радіомовлення виражена в тому, що за допомогою сучасного радіоприймача його можна слухати в будь-якому місці. Дротове радіо доступне для всіх в Україні.

3. Поєднання слухання радіопередач з іншою роботою розширює можливості передач масових, рекламних, що містять побутову інформацію. Хоча під час цього втрачається частка інформації, що вимагає відповідної організації мовлення: створення передач для певних соціальних груп, які слухають радіо паралельно з іншою роботою (для водіїв, підлітків, молоді, домогосподарок, пенсіонерів). При цьому враховується розсіяна увага, необхідність повторів і акцентування на головній думці та ін. «Фоновий» характер радіо веде до використання музики між повідомленнями.

4. Технічні можливості радіо – здійснювати прямі трансляції (наприклад, роботи сесій Верховної Ради, концертів, спортивних змагань і т.п.) – роблять його найоперативнішим ЗМК.

5. Диференційованість передач, кількапрограмність радіо, існування альтернативних радіостанцій дають можливість вибирати для слухання передачу до вподоби.

6. Часова обмеженість радіопередачі є недоліком радіомовлення. Не можна «відкласти» слухання передачі, що звучить у певний час, на іншу вільну хвилину. Це змушує радіожурналістів вивчати можливості соціальних груп слухачів і складати програми із врахуванням типових форм розподілу часу, характеру занять, фізичного стану в різний час доби.

7. Щоб викликати увагу до певних повідомлень необхідно:

• робити огляд змісту передачі на її початку,

• враховувати у побудові передачі засоби активізації уваги,

• знати й застосовувати прийоми зосередження уваги, вміти відволікати увагу на інше,

• знати слухацьку аудиторію, її запити, смаки, а для цього проводити соціальні дослідження з метою виявлення мотивів, інтересів, уваги.

63. Виражальні мовленнєві засоби радіо

До виражальних мовленнєвих засобів радіомовлення належать: темп мови, сила звуку, висота тону, тембр голосу, інтонація, мелодика голосу, наголоси та паузи.

Темп мови на радіо повинен бути помірним, вмотивованим: відповідати змісту повідомлення. Швидкий темп збуджує увагу, емоції слухачів, а сприйняття інформації при швидкому темпі – неповне. Слухач не встигає осмислити повідомлення і зафіксувати його в пам'яті. Уповільнений темп заколисує увагу слухача.

Сила звуку голосу повинна бути достатньою для сприйняття інформації. Говорити надто голосно – дратувати слухачів, надто тихо – змушувати прислуховуватися.

Висота тону також повинна бути вмотивованою. Говорити на високих тонах, менторським тоном не бажано. Спокійний, врівноважений тон додає солідності мовленнєвому повідомленню. Високий тон виправдати можна лише доречною схвильованістю.

Тембр голосу повинен бути милозвучним, не різати слух високими нотами і не глушити басом. Інакше втрачається частина інформації, здійснюється подразнюючий вплив на радіослухачів.

Інтонація має відповідати змісту повідомлення і не вступати з ним у суперечність. Наголоси у радіомовленні зосереджують увагу слухачів на певному слові, фразі, (йдеться про логічні, а не мовні наголоси). Якщо слід виділити певне слово, це можна зробити наголосом. Смислові паузи повинні бути доречними. Щоб поглибити сильний емоційний вплив, необхідно зробити паузу. Недоречною є пауза посередині речення.

Широкий і дієвий вплив на радіослухача має радійність. Це система особливих якостей, засобів впливу, що відповідають вимогам радіоефіру. Досягається радійність передачі використанням прямого ефіру з місця події, запису живих голосів учасників, очевидців, шумовим фоном, музичними ефектами, монтажем, інтонацією мовлення, мікшуванням.