36. Соціальні функції масової комунікації.

Соціальні функції МК. Специфіка МК виявляється й у виявленні соціальних функцій ~ суспільній ролі, основних завданнях, цілеспрямованій діяльності її соціальних інститутів.

Суть цих функцій зводиться до підтримки й зміцнення влади тих, хто матеріально підтримує, фінансує, забезпечує технікою чи в інший спосіб редакцію, студію та ін.

В основі соціальних функцій ЗМК лежать об'єктивні потреби суспільства в інформації та рекламі, в його інтеграції, управлінні, контролі, ідеологічному, духовному впливі, освіті, вихованні, відпочинку та насолоді.

Сучасні ЗМК виконують такі соціальні функції:

1. інформативну;

2. регулятивну (або управлінську);

3. об'єднуючу (інтегруючу);

4. виховну;

5. освітню;

6. рекреативну (відпочинкову);

7. гедоністичну (функцію насолоди);

8. рекламну.

ЗМІ, входячи до ЗМК, виконують ті ж функції.

Крім того, ЗМК виконують психологічні функції. Дослідниця Н.Богомолова поділяє їх на загальнoпсихологічні й соціально-психологічні.

37. Загально-психологічні функції масової комунікації

Загальнoпсихологічних функцій МК є дві: 1) утилітарна або практична, 2) емоційної розрядки або релаксації.

Виконання утилітарної функції передбачає, що інформація, передана через ЗМК, повинна мати практичне значення, бути корисною для аудиторії. Утілення цієї функції у життя зумовило найбільший в Україні тираж газети «Порадниця».

За допомогою ЗМК людина вирішує конкретні практичні, побутові проблеми. Цьому також сприяє реклама, оголошення, зокрема такі рубрики як «Наш сад», «Господарські поради» та ін.

Функція емоційної розрядки чи релаксації здійснюється через матеріали, передачі розважального характеру. ЗМК повинні задовольняти потребу людини розслабитися, зняти емоційну напругу.

38. Соціально-психологічні функції масової комунікації

ЗМК виконують чотири соціально-психологічні функції: 1) соціального орієнтування; 2) належності до групи або аффілації; 3) контакту з іншою людиною: 4) самоутвердження.

Розглянемо кожну функцію зокрема.

1. Функція соціального орієнтування. Аудиторія ЗМК потребує інформації для орієнтування в соціальних явищах, щоб засвоїти досвід і втілити його у власних цінностях, установках, орієнтаціях.

2. В основі функції аффілації лежить потреба людини відчувати своє споріднення з однією або кількома соціальними групами й відмежуватися від інших. Це підвищує почуття захищеності, впевненості у своїх силах. Такі групи авторитетні серед людей. Запорукою споріднення є погляди, переконання, ціннісні орієнтири.

3) Функція контакту пов'язана з потребою особи у встановленні контакту з іншою людиною для самовираження та зіставлення своїх поглядів із поглядами інших. Це дає моральне задоволення, можливість виявити соціальну активність і розв'язувати гострі соціальні проблеми. Одинокі люди, щоб компенсувати відсутність контакту з людьми, годинами дивляться програми телебачення, в їхніх квартирах постійно звучить радіо, що створює ілюзію людського оточення. Функція контакту яскраво виражається на зборах, в усних діалогічних формах спілкування.

4) Функція самоутвердження виявляється у тому, що в повідомленнях МК реципієнти знаходять пряму й непряму підтримку своїм ідеям, поглядам. Це сприяє здоровому розвитку почуття власної гідності та громадянської відповідальності.

Усі функції тісно взаємопов'язані. Кожний журналістський матеріал має виконувати всі функції засобів МК.

39 як 17

40. Класифікація систем засобів масової комунікації.

41. Суб'єктні візуальні знаки.

42. Звукові суб’єктні знаки.

43. Речові знаки.

44. Ритуальні знаки.

45. Комунікативні особливості зборів.

47. Книга як текстовий засіб масової комунікації. Види друкованих видань

Книга як текстовий засіб.

оняття книга має кілька значень. Перш за все, це окреме текстово-зображувальне видання, що має свою особливу знакову систему, призначене для індивідуального читання, тривалого зберігання. Книга може передавати інформацію в часі, від покоління до покоління. Книжний текст починає функціонувати самостійно, породжуючи нову систему ЗМК.

Крім того, у комунікатиці поняття книга вживають на означення технічного класу систем ЗМК. Книга була першим за часом виникнення технічним ЗМК. Спочатку книга була рукописною. Найдревнішою формою книги були сувої («волумени») – папірус, намотаний на стержень із дерева чи слонової кістки. Іноді сувій мав обгортку, обкладинку з пергаменту й етикетку. Давні й середньовічні рукописи на папірусі, пергаменті, папері ще називають манускриптами. У II-IV ст. волумени заміняють кодекси. Кодекси це складені навпіл і зшиті у вигляді зошита аркуші пергаменту. Першим технічним способом тиражування книги була ксилографія – відбиток із гравюри на дереві. Першою друкованою книгою вважають текст, відтворений ксилографічним способом у Кореї у період з 704 до 751 р. У Західній Європі книгодрукування з'являється із середини XV ст. Потреба у великій кількості ідентичних примірників певного твору призвела у 1447 р. до винаходу Гутенбергом рухомих друкарських літер.

Види друкованих книжкових видань.

За знаковою природою друковані видання поділяють на 4 види: 1) текстові, 2) зображувальні, 3) картографічні, 4) нотні. До текстових засобів відносять такі види видань: листівки, брошури, книги, газетні, журнальні, календарні видання. До зображувальних належать такі видання: буклети, проспекти, ізолистівки, фотоальбоми, плакати, слайди.

Друковані текстові системи ЗМК за систематичністю виходу поділяють на періодичні, неперіодичні і продовжувані.

Періодичне видання – це друковане текстове видання, що виходить систематично у відповідні, точно встановлені строки під одним заголовком і в одному оформленні. До періодичних видань відносять газетні, журнальні і календарні видання. Продовжувані видання – це збірники, що мають єдиний напрям, назву, нумерацію і виходять нерегулярно, залежно від накопичення матеріалу. До продовжуваних видань належать збірники, вісники вузів. Неперіодичні – це текстові видання на розгорнутих чи складених та не зшитих аркушах або зшитих аркушах у м'якій або твердій обкладинці, що не мають встановленої періодичності. До неперіодичних видань відносять листівки, брошури, книги.

Неперіодичні видання поділяють за обсягом: від 1 до 4 сторінок – листівка, від 5 до 48 сторінок – брошура, від 49 і далі – книга. Листівка – це неперіодичне друковане текстове або текстово-зображувальне видання інформативно-агітаційного, інформативно-рекламного характеру на розгорнутих чи складених, але не зшитих аркушах паперу обсягом до 4 сторінок. Брошура – це неперіодичне текстово-зображувальне видання у вигляді зшитку в м'якій обкладинці обсягом до 2 друкованих аркушів. Книга – це блок переплетених сторінок з текстом й ілюстраціями в м'якій і твердій обкладинці обсягом від 49 сторінок.

Книги поділяють залежно від кількості творів, що увійшли до них на: моновидання (монографія) – це видання, що містить один твір і полівидання – містить багато творів. Останні поділяють на такі види : збірник – книга, що складається з кількох творів одного або кількох авторів; вибрані твори – книга, що містить частину творів одного автора; зібрання творів – всі чи найзначиміші твори одного автора.

Світські моновидання бувають чотирьох видів відповідно до способу відтворення мислення в книзі: наукові (понятійні) видання відтворюють думку шляхом логічних понять і суджень; художні (образні) відтворюють мислення переважно через художні образи; публіцистичні (понятійно-образні) відтворюють думку за допомогою логічних суджень і публіцистичних образів; сатиричні (сатирично-образні) – відтворюють думку за допомогою логічних суджень, а також засобами сатири і гумору.

Серед наукових видань розрізняють: масово-політичні, офіційні, наукові, науково-популярні, інформативні, виробничі, навчальні, навчально-методичні, навчальні програми, довідкові, духовні, культурно-мистецькі. Збірники бувають тематичні, жанрові, хронологічні. Збірники можуть мати одного або кількох авторів. За авторством збірники поділяють на персональні й колективні.