32. Третій компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла

Універсальна модель структури масових комунікацій була запропонована Г. Лассвеллом. Він вважав, що описати акт комунікації допоможуть відповіді на такі п'ять запитань:

1. хто є комунікатором?

2. що він повідомляє?

3. за допомогою якого каналу?

4. кому?

5. з яким ефектом?

На третьому місці розташовані ЗМК. Сучасні засоби передачі інформації поділяються на 3 види: ЗМІ (газета, радіо, тб, інтернет); телекомунікація (різні інформаційні служби, які пересилають події); інформатика. Передачою масової інформації також займаються PR-служби. Public Relation – система керування інформацією. Види діяльності PR служб: прес-посередництво; промоушн (формування і стимулювання інтересу до особистості або фірми); суспільні дії (зв’язки з органами держ. влади); гласність (неконтрольоване розміщення повідомлень у ЗМІ; маркетинг (просування і поширення інформації про фірму); торгівля іміджем (позиціонування об*єкта, підвищення іміджу, відсторонення від конкурентів); реклама (механізм просування фірми на ринок і формування попиту на нього).

33. Четвертий компонент моделі комунікативного акту г.Лассуелла

Універсальна модель структури масових комунікацій була запропонована Г. Лассвеллом. Він вважав, що описати акт комунікації допоможуть відповіді на такі п'ять запитань:

1. хто є комунікатором?

2. що він повідомляє?

3. за допомогою якого каналу?

4. кому?

5. з яким ефектом?

На четвертому місці в лассуеллевській структурі знаходяться індивіди, що споживають інформаційні потоки і перетворюються в масові аудиторії.

Створення і споживання масової інформації безпосередньо взаємопов’язане з психологічними процесами сприйняття і засвоєння. Головну роль у процесі її споживання грають аудиторії — безпосередні споживачі цієї інформації.

Аудиторії можуть бути стійкими або мінливими у своїх пріоритетах, звичках, частоті звертання, що враховується при дослідженні взаємодії джерела й одержувача інформації.

Особливості аудиторії багато в чому залежать від її соціально-демографічних характеристик (стать, вік, доход, рівень освіти, місце проживання, родиний стан, професійна орієнтація й ін.). Окрім того, при прийомі масової інформації поведінка аудиторії опосередковується факторами, що мають ситуативний характер (унікальність обставин, зовнішня обстановка і т.д.). Про значимість самої масової інформації і джерела її передачі часто говорять кількісні параметри аудиторії: чим більша аудиторія, тим більш важлива інформація і значиме джерело.

В основі типологізації аудиторії лежить можливість доступу груп населення до конкретних джерел інформації. На цій підставі можна виділити такі типи аудиторій: умовні і нецільові (на кого безпосередньо не орієнтуються ЗМІ); регулярні і нерегулярні; реальні і потенційні (хто дійсно є аудиторією даного ЗМІ і хто має до цього ЗМІ доступ).

Аналіз аудиторій, як правило, здійснюється за двома напрямками: за формою споживання інформації різними соціальними спільнотами; за способами оперування отриманою інформацією.

У процесі споживання соціальної інформації розрізняють кілька стадій взаємодії аудиторій з інформацією: контакт із джерелом (каналом) інформації, контакт із самою інформацією, прийом інформації, освоєння інформації, формування ставлення до інформації.