27. Масова аудиторія

Створення і споживання масової інформації безпосередньо взаємопов’язане з психологічними процесами сприйняття і засвоєння. Головну роль у процесі її споживання грають аудиторії — безпосередні споживачі цієї інформації.

Аудиторії можуть бути стійкими або мінливими у своїх пріоритетах, звичках, частоті звертання, що враховується при дослідженні взаємодії джерела й одержувача інформації.

Особливості аудиторії багато в чому залежать від її соціально-демографічних характеристик (стать, вік, доход, рівень освіти, місце проживання, родиний стан, професійна орієнтація й ін.). Окрім того, при прийомі масової інформації поведінка аудиторії опосередковується факторами, що мають ситуативний характер (унікальність обставин, зовнішня обстановка і т.д.). Про значимість самої масової інформації і джерела її передачі часто говорять кількісні параметри аудиторії: чим більша аудиторія, тим більш важлива інформація і значиме джерело.

В основі типологізації аудиторії лежить можливість доступу груп населення до конкретних джерел інформації. На цій підставі можна виділити такі типи аудиторій: умовні і нецільові (на кого безпосередньо не орієнтуються ЗМІ); регулярні і нерегулярні; реальні і потенційні (хто дійсно є аудиторією даного ЗМІ і хто має до цього ЗМІ доступ).

Аналіз аудиторій, як правило, здійснюється за двома напрямками: за формою споживання інформації різними соціальними спільнотами; за способами оперування отриманою інформацією.

У процесі споживання соціальної інформації розрізняють кілька стадій взаємодії аудиторій з інформацією: контакт із джерелом (каналом) інформації, контакт із самою інформацією, прийом інформації, освоєння інформації, формування ставлення до інформації.

За доступом до джерела інформації і самої інформації все населення поділяється на аудиторію і не-аудиторію. Причому не-аудиторія буває: абсолютною (таких, хто взагалі не має доступу до ЗМК, вже мало) і відносною (хто має обмежений доступ до ЗМК — немає грошей на газети, комп'ютер і т.д.) У даний час більшість людей у розвинутих країнах відносяться до реальної або потенційної аудиторії ЗМК.

Необхідно відзначити, що продукція ЗМК, що формально доступна більшості населення, споживається по-різному. Так, французький соціолог А.Турен виділив чотири культурно-інформаційні рівня сучасного суспільства:

• нижчий рівень — представники форм громадського життя, що ідуть у минуле, периферійні по відношенню до сучасного інформаційного виробництва, фактично виключені зі сфери споживання масової інформації (іммігранти з країн, що розвиваються, літні люди, деградуючі сільські громади, люмпени, безробітні і т.д.);

• низько кваліфіковані робітники (в основному орієнтовані на розважальну продукцію);

• активні споживачі продукції ЗМК — службовці, орієнтовані на вищестоящих начальників, що виконують чужі рішення (сюди відносяться журналісти і піармени);

• «технократи» (керівники, виробники нових знань і цінностей, що сполучать професійні інтереси й аристократичне мистецтво).

Особливості споживання і засвоєння масової інформації прямо залежать від рівня підготовленості аудиторії до сприйняття інформації, який можна виявити на підставі наступних ознак: ступінь володіння словником мови ЗМІ в цілому; ступінь розуміння конкретного тексту; ступінь розвитку внутрішнього (адекватна значеннєва інтерпретація тексту) і зовнішнього (адекватне відтворення змісту тексту в мові) оперування.

Найважливішим показником рівня підготовленості аудиторії є її поінформованість. Ступінь поінформованості може варіюватися від повної поінформованості до повної непоінформованості. В даний час спостерігається підвищення рівня поінформованості аудиторії завдяки таким факторам, як підвищення рівня освіти; потреба в підвищенні поінформованості населення в силу досягнень науково-технічного прогресу в усьому світі і змін у професійній діяльності; активна участь індивідів і соціальних груп у суспільно-політичному житті.

У наші дні індивіди відчувають гостру потребу в соціальній інформації, унаслідок чого активізується інформаційно-споживча діяльність аудиторії. Вона включає прийом, засвоєння, оцінку і запам'ятовування інформації і виявляється в трьох видах: «повна» (повне прочитання, перегляд, прослуховування й аналіз); «часткова» (поверхневий перегляд без аналізу і серйозних висновків); відмова від прийому повідомлення (незацікавленість у статті або передачі); іноді виникає загроза «надлишку інформації» по якомусь питанню.

Особливо гострою проблемою інформаційно-споживчої діяльності аудиторії є нерозуміння. Звичайно виділяють два типи нерозуміння: «суб'єктивне» (небажання аудиторії й окремих реципієнтів розібратися в проблемах, засвоювати і запам'ятовувати окремі терміни); «об'єктивне» (обумовлене незнанням нових слів, особливостями особистого сприйняття і суспільних стереотипів), а також усякого роду перекручуваннями при передачі інформації в ЗМІ. Серед останніх можна виділити: неправильну фонацію (звучання) мови, унаслідок якої порушуються такі вимоги зручності при звуковому сприйнятті, як темп, ритм, інтонаційні стандарти, естетика мови і т.д.; компресивність — процес скорочення висловлень і текстів на синтаксичному і семантичному рівнях до мінімуму, у результаті чого інформація може бути сприйнята аудиторією неадекватно. Перекручування соціальної інформації або її дефективність роблять неможливими соціальний прогноз і ефективне керування суспільством, що підриває авторитет і знижує цінність ЗМК.

Сучасні ЗМІ прагнуть якісно поліпшити процес інформаційно-споживчої діяльності. З цією метою встановлюється зворотний зв'язок комунікаторів з аудиторіями — епістолярна (поштою), миттєва («гаряча лінія», «гарячий телефон», інтерактивне опитування по телефонній або комп'ютерній мережі), анкетування аудиторії, проводяться конференції (обговорення продукції ЗМІ), консультації і спільні підготовки матеріалів для випусків авторського активу «редакції» і представників аудиторії ЗМК, здійснюється оцінка діяльності даного ЗМІ (вивчення рецензій, відкликів і оглядів джерела масової інформації, рейтингові дослідження («виміри» за допомогою соціологічних досліджень щоденної динаміки реальної аудиторії видань і програм).

У цілому споживання масової інформації являє собою складний і психологічно активний процес, що диференціює аудиторію відповідно до соціально-демографічних, культурних, економічних та інших характеристик. Саме процес споживання масової інформації сполучений з тим, що самі аудиторії роблять масову соціальну інформацію як спрямовану по певних каналах (наприклад, листи або запити в ЗМІ або органи управління), так і «неканалізовану» (дифузну), що циркулює в слабко структурованих мережах міжособистісної комунікації (чутки, розмови і т.д.).