12. Розвиток технічних засобів комунікації. Писемність. Друкарство

Виникнення людської мови приблизно 40 тис. років тому в комунікативістиці нерідко називають «перша комунікативна революція». Мова стала основним засобом спілкування й передачі інформації. Цей процес удосконалювався з винаходом різних технічних засобів зв'язку — письма, друку, газет, телефону, телеграфу, радіо, телебачення, але жодне з них не применшує провідної ролі мови як основного суто людського засобу спілкування.

За першою комунікативною революцією були ще три, також пов'язані з удосконалюванням засобів передачі повідомлень: виникнення писемності, винахід друкарського верстата, розвиток електронних мас-медіа. Якщо говорити мовою комунікативістики, то друга революція перетворила усне мовлення в письмові символи, третя — трансформувала них у друковані, а четверта — в електронно-комп'ютерні.

Писемність. Виникнення писемності, що поклало початок переходові від словесної культури до письмової, датується приблизно ІІІ тис. років до н.е.

Першими формами письма було предметне письмо, у якому засобами передачі змісту служили різні предмети, а також вузелкове письмо, що отримало поширення в скотарських племенах для обліку поголів'я, де кількість вузликів відповідала кількості тварин.

Безпосередніми попередниками сучасного письма стали піктографічне (малюнкове) та ієрогліфічне письмо. Вони й дотепер використовуються деякими народами. У піктографії прості знаки, які викликають асоціації, позначають окремі предмети, дії, процеси. В ієрогліфічному письмі кожен окремий знак позначає слово або словосполучення. Очевидно, що оволодіння ієрогліфічним письмом вимагає чималих зусиль по запам’ятовуванню численних ієрогліфів.

Справжньою революцією в писемності став винахід фонетичного письма, у якому особливим символом позначався кожен окремий звук. Воно пов'язало усне мовлення та письмо. Коли ми говоримо, то ми вимовляємо порівняно небагато звуків, що істотно розрізняються. Тому кількість символів, необхідних для їх позначення, небагато. Таке письмо виявилося ефективним засобом спілкування, зручним для навчання й запам'ятовування, оскільки не треба вчити тисячі ієрогліфів. Фонетичне письмо спростилося до набору з декількох десятків букв сучасного алфавіту.

Виникнення писемності, особливо в її фонетичному варіанті, зіграло колосальну цивілізаційно-культурну роль. Письмова мова на відміну від усної фіксувалася на матеріальному носії — пергаменті, папері. Його комунікативні можливості виняткові: за допомогою писемності люди одержали можливість накопичувати, зберігати й передавати знання не тільки від людини до людини, але і від покоління до покоління. Писемність дозволяє повертатися в глиб історії, знайомитися з класичною літературною й філософською спадщиною минулого, «спілкуватися» із далекими предками. Письмо вирішило проблему обсягу й точності переданої інформації (неважко уявити, наскільки воно перевищило можливості людської пам'яті). Завдяки письму почали розвиватися наука й освіта, швидше стало змінюватися саме суспільство.

Друкарство. Третя комунікативна революція пов'язана з винаходом друкарського верстата. Друкарство обумовило перехід від усної (переважно) культури до книжкової і значно збільшило розмах комунікацій. Книга, видрукувана типографським способом, стала надбанням широкого кола читачів.

Історики культури відзначають, що китайці першими почали використовувати набірні літери у вигляді вирізаних дерев'яних блоків. Приблизно в 1440 р. набірні літери були відкриті в Німеччині І.Гутенбергом, а друкування першої знаменитої Біблії Гутенберга було закінчене в 1456 р. Учені дотепер не прийшли до єдиної думки, чи винайшов Гутенберг свій верстат самостійно або запозичав у китайців.

Винахід Гутенберга використовувався практично в незмінному виді аж до кінця XVІII ст. На початку ХІХ ст. на зміну друкарському верстатові прийшли друкувальні машини, що мали значно більшу продуктивність. Промислове виробництво книг спричинило за собою значні соціокультурні наслідки. По-перше, швидкий ріст наукової й освітньої сфери суспільства й збільшення частки грамотного населення; книга була засобом не тільки релігійної, але і світської освіти. По-друге, розвиток друкарства позначився на розвитку бібліотечної справи. По-третє, воно привело до виникнення цілої галузі виробництва — паперової промисловості.

З погляду комунікативістики книга виявилася надійним засобом комунікації — сховищем інформації й засобом її трансляції, збільшуючи можливості комунікаційних контактів як між сучасниками, так і між поколіннями й представниками різних культур.

Розвиток поліграфії і паперової промисловості обумовило появу і швидкий ріст журнально-газетної індустрії. Так виник могутній канал МК — преса, вплив якої на масову свідомість по праву дав їй титул «четвертої влади».