1. Предмет теорії комунікації. Поняття комунікації.

Предмет теорії комунікації

Людина є соціальною істотою, тобто вона не може обходитися без взаємодії з іншими людьми, без знання їхньої думки про себе. Тому здатність до комунікації і потреба в комунікації є чи не найважливішими її сутнісними ознаками. Окрім того, що людина хоче зрозуміти навколишню дійсність, вона прагне до взаєморозуміння з іншими людьми. Це не просто здатність людини, а спосіб її існування. Дослідження комунікаційних процесів означає не лише вивчення певних суспільних явищ. Ідеться про природу самої людини.

Людина витрачає на комунікацію 70 % свого часу. Попри те, що існує багато визначень цього поняття, головною метою комунікативної діяльності є певний обмін інформацією. Комунікація - це спілкування. Вона може бути різною за формою: міжособистісною, здійснюватися за допомогою якогось індивідуального засобу чи масовою. Також вербальною і невербальною. Вербальна комунікація - це наше звичне використання мови. До невербальної належать міміка, жестикуляція, зовнішній вигляд. Комунікація буває усною і письмовою, формальною і неформальною. Тобто ми можемо вивчати її за тими ознаками, які нас цікавлять насамперед.

«Комунікація» може означати зв'язок, переміщення та передачу. Розмовне значення має на увазі обмін інформацією чи почуттями у розмові між друзями або співробітниками. Це особлива розмова, якій притаманні довіра і відкритість. «Комунікація» може слугувати і загальним терміном для позначення різних видів взаємодії за допомогою символів. Теорія комунікації — достатньо молода наука, що почала в нашій країні отримувати статус самостійної академічної дисципліни лише в останні роки. Про проблеми комунікації сьогодні говорять і пишуть представники різних дисциплін, а сам термін «комунікація» уже міцно ввійшов у понятійний апарат соціально-гуманітарних наук. Проте у дослідників поки ще немає єдності щодо наукового статусу теорії комунікації, її об'єкта й предмета, її місця в системі сучасного соціогуманітарного знання.

Поняття комунікації. Без перебільшення, комунікація – необхідна умова життєдіяльності людини й одна з фундаментальних основ існування суспільства. Суспільство — не стільки сукупність індивідів, скільки ті зв'язки та стосунки, у яких ці індивіди знаходяться. Багато в чому саме цим і пояснюється такий пильний інтерес до комунікації з боку представників різних наукових напрямків, і, у першу чергу, суспільствознавців. Історія суспільної думки свідчить, що філософи й соціологи, політологи й культурологи, психологи й педагоги, лінгвісти й журналісти завжди, так чи інакше, зверталися до проблем людського спілкування. Проте кожен новий дослідник, який зіштовхується з ними, з’ясовував, що комунікативна проблематика є чи не найзаплутанішою. Багато хто пояснює це тим, що комунікативна проблематика настільки ж безмежна й різноманітна, як і саме людське суспільство, якщо не сказати — як світ, що нас оточує.

Сьогодні існує багато визначень поняття «комунікація». Це свідчить про багатоаспектність цього поняття, у якому можна виділити такі основні значення:

універсальне, у якому комунікація розглядається як спосіб зв'язку об'єктів матеріального й духовного світу;

технічне, що відповідає розумінню комунікації як засобу сполучення, зв'язку одного місця з іншим, засобу передачі інформації та інших матеріальних і ідеальних об'єктів з одного місця в інше;

біологічне, яке широко використовується при дослідженнях способів зв'язку у тварин, птахів, комах;

соціальне, що використовується для визначення й характеристики зв'язків і стосунків у суспільстві. У даному випадку мова йде про соціальну комунікацію — комунікаційних процесах у суспільстві.