1) Їх не можна за­мінити іншими ресурсами,

2) розміщені на планеті зонально (відповідно до закону широтної зональності).

Серед сільськогосподарських угідь найважливіше значення мають орні землі, або рілля (11 %),

та природні луки і пасовища (23 %).

Найбільшу площу під ріллею мають

США, Індія, Росія, Китай, Канада, Казахстан, Україна.

Максимально розорані землі в Бангладеш (понад 3/4), а також в Індії, Україні, Данії, Молдові, Угорщині (понад 1/2).

Природні луки й пасовища в усіх регіонах світу, за винятком Європи, значно домінують над орними землями.

Найбільші їх площі мають Австралія, Китай, США, Казахстан, Бразилія.

Головною проблемою використання земельних ресурсів є:

стрімке скорочення площі ріллі внаслідок антропогенної забудови:

1)розширення міст, 2) побудови промислових об'єктів,

3)прокладання шляхів сполучення, 4)розроблення корисних копалин кар'єрним способом,

5) створення водо­сховищ та каналів.

Під ці об'єкти вже зайнято близько 2,5 % земельного фонду.

Найбільшої шкоди орним землям завдають неправильні методи обробітку:

1)розорювання схилів, 2) недотримання сівозмін, 3)перевищення норм внесення мінеральних добрив.

Майже половина зрошуваних земель охоплена вторинним засоленням та заболочуванням.

Ґрунти руйнуються також від прискореної водної та вітрової ерозії внаслідок

1)надмірного випасання худоби,

2) знищення природної рослинності,

3)необґрунтованих ме­тодів меліорації.

У світі щорічно внаслідок ерозії втрачається 6-7 млн. га сільськогосподарських земель.

За розрахунками вчених людство вже втратило в минулому 2 млрд. га продуктивних земель.

Більшість країн світу спрямовують зусилля на збереження земельного фонду та поліпшення його структури. На міждержавному рівні питання раціонального використання земельних ресурсів координує створена при ООН Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО).

Площу ріллі розширюють шляхом

1)Вирубування лісів, 2 )зрошення пустель, 3)осушення боліт,

4)Розорювання цілинних та перелогових земель.

Але ці способи екологічно не виправдані. Доцільніше не залучати нові землі в господарське освоєння, а раціонально використовувати наявний сільськогосподарський фонд.

У деяких приморських країнах широко використовується— «наступом» на море. Так, у Нідерландах близько 40 % площі держави становлять польдери — землі, відвойовані у моря за допомогою спеціально споруджених дамб та гребель.

Японія та Республіка Корея створюють штучні острови з пресованих промислових та побутових відходів, одночасно розв'язуючи проблему їх утилізації.

Лісові ресурси світу.

Лісові ресурси є частиною біологічних рослинних ресурсів планети.

До лісових ресурсів належать деревина, живиця, гриби, плоди, ягоди, горіхи, промислово-мисливські та лікарські ресурси. Крім того, ліс має ґрунто- і водозахисні, оздоровчі та естетичні властивості.

Лісові ресурси характеризуються показниками

1)лісистості, 2) лісового фонду 3)запасами деревини.

Лісові ресурси є вичерпними, але відновними.

Лісовий фонд світу стано­вить майже ЗО % площі суходолу.

Найвищі показники лісистості має Латин­ська Америка, найнижчі — Західна Європа та Австралія.

Країни з високим показником лісистості розташовані у зонах екваторіального та морського тропічного клімату, а також у помірному поясі.

Тому на Землі є два майже однакові за площею пояси лісових масивів:

І) північний ІІ)південний.

І)У північ­ному (помірному) поясі переважають хвойні породи дерев, на які припадає 2/3 лісових площ. Тут найбільші лісові площі мають Росія, Канада та США.

ІІ)Південний (екваторіальний і тропічний) пояс охоплює ліси басейнів Ама­зонки і Конго, а також острови Південно-Східної Азії, східні райони Китаю та південно-східні частини США. У лісах південного поясу переважають листяні породи, на них припадають 97 % площ.

ЛІСОВІ РЕСУРСИ ( природні зони) = сировина для лісової, целюлозо – паперової, будівельної, рекреації.

Північний пояс – тайга, мішані та широколистяні ліси,

південний пояс – екваторіальний – Амазонія, Африка .

Найбільш забезпечені лісовими ресурсами (лісистість)

Фінляндія – 77%, Камбоджа – 69%, Бразилія – 66%, Р.Корея – 66%, Швеція – 68%, Індонезія – 60%, Малайзія – 54%, ДРК -50 %, Канада – 49%, Росія – 45%, М'янма – 44%, США – 32%.

Лісові цлощі у світі зменшуються на 0,6 % щороку.

Інтенсив­но вирубуються вологі екваторіальні ліси. За останніх 50 років їх площа скоротилася вдвічі. Інтенсивно знищують тропічні ліси під ріллю в країнах, що розвиваються. У районах будівництва та промислового освоєння також зникають ліси. Багато деревини йде на потреби целюлозно-паперової та меблевої промисловості. У найбідніших країнах і досі використовують ліс як паливо. Так, за даними ООН,

70 % населення країн, що розвиваються, застосовують дрова для опалення помешкань та приготування їжі. Постійно зростає частка експорту тропічної деревини до розвинених держав світу.

Найефективнішим способом боротьби зі зменшенням площі лісів є лісо­відновлення.

Темпи його мають перевищувати швидкість вирубування лісу. Також слід більше уваги приділяти комплексному використанню деревини, тобто зробити виробництво безвідходним. Розпочато наукові роботи щодо пошуків замінників деревини для целюлозно-паперової промисловості.

Рекреаційні ресурси світу.

Рекреаційними називають природні умови, ресурси та суспільні об'єкти, які можуть використовуватися для відпочинку, туризму та охорони здоров'я.

Рекреаційні ресурси поділяють на

1)природно-рекреаційні 2)культурно - історичні.

До природно-рекреаційних належать морські й озерні узбереж­жя, гірські області, території з комфортним температурним режимом, їх використовують для таких видів туризму:

пляжний (Лазуровий берег Франції, Італійська Рив'єра, Золоті піски Болгарії, острови Середземного і Карибського морів, Океанії),

зимовий (Альпи, Скандинавські гори, Карпати, Піренеї, Корди­льєри),

екологічний (відвідування національ­них парків та неосвоєних територій).

Ресурси Світового океану.

З другої полови­ни XX ст. значна увага приділяється освоєнню ресурсів Світового океану.

Океан багатий на 1)біологічні, 2)мінеральні 3)енергетичні ресурси.

У морській воді розчинено понад 70 хімічних елементів, за що її називають «рідкою рудою». Використовуючи новітні технології, з води вже вилучають деякі з них, зокрема бром, йод, магній, кухонну сіль тощо.

Біологічні ресурси

Світового океану — це морські організми, які використовує людина. В Океані налічується 180 тис. видів тварин і 20 тис. видів рослин. Господарське значення мають риби, морські без­хребетні (устриці, краби), морські ссавці (кити, моржі, тюлені) та морські водорості. Вони забезпечують продовольчі потреби людства лише на 2 % . Найбільш продуктивною є зона шельфу.

Мінеральні ресурси

На шельфі океану видобувають нафту, природний газ, кам'яне вугілля, за­лізні руди, алмази, золото, бурштин тощо. Почалося освоєння ложа океану. = виявлено великі запаси залізо-марганцевої сировини, що значно пере­вищують її запаси на суходолі. Крім основних компонентів, в океанських родовищах міститься понад 20 корисних елементів: нікель, кобальт, мідь, титан, молібден та ін. У США, Японії, Німеччині та інших країнах уже роз­роблені технології видобування залізо-марганцевих руд з океанічного дна.

Енергетичні ресурси

Світового океану невичерпні та різно­манітні.

Енергія припливів уже використовується у Франції, США, Росії, Японії.

Значним резервом є енергія хвиль, морських течій, різниці темпе­ратур води.

У наш час постає проблема економного використання багатств Світового океану, охорони його ресурсів

Особливо непокоїть світову громадськість наф­тове забруднення Океану. Адже достатньо лише 1 грама нафти, щоб знищити життя в 1 м³ води.

Для збереження природи Світового океану укладаються міжнародні угоди про охорону вод від забруднення, правила використання біологічних ресурсів, заборону випробувань зброї масового ураження в Океа­ні.

Великі надії покладаються на використання в майбутньому справді неви­черпних ресурсів: енергії Сонця, вітру, внутрішнього тепла Землі, космосу.

Антропосфера (від гр. anthropos - лю­дина і sphaira - куля) - частина біосфе­ри, що використовується людиною.

Природні умови - сукупність компо­нентів географічного середовища, що впливають на розвиток господарства та життя людини.

Природні умови — сукупність компонентів географічного середовища

(географічне положення території, клімат, рельєф, гідрографічні особливості території тощо), що впли­вають на можливості розвитку господарства та умови життя людини.

Розмаїтість природних умов певної території (особливості рельєфу, клімату, географічного положення тощо) може полег­шувати або ускладнювати господарське освоєння території, сприяти або не сприяти розвиткові господарської системи. При­родні умови істотно впливають на всі три групи потреб суспільства, але вони створюють лише фон, обстановку, у якій можлива реалізація цих потреб. Наприклад, високогірний рельєф, болота, пустелі, суворі та тривалі зими ускладнюють роботу транспорту та ведення сільського господарства, але без крутих схилів гір альпіністи не уявляють свій відпочинок, а болота використовуються як мисливські угіддя.

Природні ресурси - це компоненти і сили природи, використовуються або можуть використовуватися в господарстві.

9