10 кл Світове господарство до олімпіади 2014

1) світове господарство. МПП

Світове господарство - сукупність національних господарств усіх країн світу, пов'язаних між собою економічними та політичними відносинами. .

Спеціалізація та міжнародний поділ праці.

Країни мають:

1) різні при­родні умови 2) неоднаково забезпечені природними ресурсами,

3) населення має різну кваліфікацію.

Тому держави спеціалізуються на виробництві лише певних видів продукції та наданні тих чи інших послуг.

Спеціалізація (з лат. — особливий) — переважаючий розвиток тих галузей господарства, для яких на даній території існують найкращі умови, а більша частина продукції яких іде на обмін.

Спеціалізація ви­никає залежно:

1) від географічного положення країни,

2) природних умов та ресурсів,

3) соціально-економічних умов:

а ) рівня розвитку держави,

б) структу­ри економіки,

в) кваліфікованості трудових ресурсів,

г) історичних традицій.

міжнародний географіч­ний поділ праці — процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг.

У результаті міжнародного географічного поділу праці виникають галузі міжнародної спеціалізації, тобто ті види діяльності у виробничій сфері чи сфері послуг, що переважно зорієнтовані на експорт продукції або обслуговування іноземних громадян і передусім визначають «обличчя» країни у світі.

І) Переваги в ресурсах, якості товару

І) держава повинна мати переваги у виробництві певної продукції чи наданні послуг перед іншими (хоча б кіль­кома) країнами. Ці переваги можуть полягати у якості товару чи послуги або ж у їх низькій собівартості. Це, у свою чергу, визначається

1)багатством природних ресурсів, 2)сприятливими природними умовами,

3) прогресивними технологіями виробництва.

галуззю міжнародної спеціалізації країн

Перської затоки є нафтова промисловість,

Канади — лісове та зернове господарство,

Японії — автомобілебудування, суднобудування, електроніка та робототехніка,

раїн - «далекосхідних тигрів» — електроніка,

Австралії — гірничодобувна промисловість, вівчарство та зернове господарство,

Арген­тини — скотарство,

України — металургія, суднобудування, літакобудування, цукрова промисловість,

Мальти — курортне господарство,

Швейцарії — банківська справа та виробництво годинників,

Скандинавських країн — паперова промисловість.

ІІ) Потреби інших країн в даному товарі

ІІ) для формування галузей міжнародної спеціалізації має бути попит на продукцію або послуги певної держави. Це означає, що інші кра­їни відчувають потребу в даному товарі чи послузі, оскільки самі не мають передумов для їх ефективного розвитку. Так, більшість європейських країн потребують нафтопродуктів та лісу, країни Перської затоки мають потребу в устаткуванні для нафтодобування та нафтопереробки, Велика Британія потребує продовольчих товарів тощо. Тож поки існує по­пит на певні товари чи послуги, розвиваються й певні галузі міжнародної спеціалізації країн.

ІІІ) Вигідні транспортні витрати на транспортування товару

ІІІ) витрати на транспортування продукції до місця призначення або надання послуги мають бути економічно вигідними. Інакше собівартість товару або послуги стане занадто високою і попит на неї падатиме. Хоча галузі міжнародної спеціалі­зації країн досить стабільні, проте й вони з часом можуть змінюватися. Так сталося з «новими індустріальними країнами».

2) Умови формування світового господарства.

І) Світовий ринок

І) внаслідок між­народного географічного поділу праці сформувалися галузі міжнародної спеціалізації, виникла потреба в обміні продукцією між державами. Тому утворився світовий ринок — сфера обміну товарами та послугами між національними господарствами.

ІІ) Розвиток крупної промисловості

ІІ)Другою умовою формування світового господарства став розвиток великої індустрії = різко зросла продуктивність праці = про­дукції для обміну.

ІІІ) Розвиток транспорту

ІІІ) бурхливий розвиток транспорту забезпечує обмін товарами на світовому ринку між національними господарствами, перевозить пасажирів до місць надання їм певних послуг (туристичних, освітніх, лікувальних та інших).

Спершу це був морський транспорт, У другій половині XIX ст. відбувся стрімкий розвиток залізниць.

А в XX ст. новітні швидкісні види транспор­ту — автомобільний, повітряний, електронний — «убили простір».

Світове господарство остаточно сформувалося наприкінці XIX — на початку XX ст.

3) Етапи формування світового господарства.

Світове господарство у своєму розвитку пройшло три етапи:

І) аграрний (до середини XIX ст.), ІІ) індустріальний (друга половина XIX — середина XX ст.)

ІІІ) постіндустріальний (з кінця XX ст.).

І) аграрний

Для аграрного етапу = переважання сільського гос­подарства = 90 % економічно активного населення світу, ВВП.

ІІ) індустріальний

На індустріальному етапі в країнах Європи, Північної Америки, в Японії, Радянському Со­юзі були промисловість та будівництво = близько 1/3 працівників, основна частка ВВП. 1917 p. = утворилися дві паралельні системи світового господарства:

1)капіталістична з ринковими відносинами 2)соціалістична з плановою економікою.

Економічні зв'язки між ними були фрагментарними, політичні відносини — напруженими.

ІІІ) постіндустріальний

Наприкінці XX ст. завдяки стрімкому розвитку науки і техніки почав формуватися зовсім новий тип господарювання, для якого характерним було швидке зростання невиробничої сфери:

1)освіти, 2)культури, 3)науки, 4)маркетингових, 5)юридичних, 6)фінансових, 7)побутових послуг і т. ін.

Ви­робництво та сфера послуг стали наукомісткими.

Після краху ідей соціалізму утворилося єдине світове господарство, в якому провід­на роль належить висококваліфікованим фахівцям, що мають керувати суспільством.

До постіндустріального суспільства вже перейшли

1)США, 2)Канада, 3)країни Західної Європи, 4)Японія.

У них понад 60 % населення працює в невиробничій сфері. Швидкими темпами наближаються до цього показника «далекосхідні тигри».

Досить високий рівень зайнятості у сфері послуг мають також деякі країни, що розвиваються, зокрема нові індустріальні країни Америки, країни-експортери нафти, що стали вели­кими фінансовими центрами, дрібні острови, які відомі завдяки туристич­ному бізнесу. Швидко зростає роль невиробничої сфери також в економіці України. За прогнозами фахівців на середину XXI ст. у світі в сфері послуг працюватиме близько 90 % економічно активного населення.

4)Неоднорідність світового господарства.

Колись = один такий центр — Європа, згодом з'явився дру­гий — США.

Тепер світова економіка стала багатоцентричною.

Головними центрами сьогоднішнього світового господарства є

Північна Америка (США, Канада) = 25 % ВВП світу, Західна Європа = 20 % світового ВВП

Азіатсько-Тихоокеанський регіон = 20 % ВВП світу.

На Азіатсько- Тихоокеанський регіон покладають великі надії у XXI ст. За прогнозами фахівців його роль у світовій економіці швидко зростатиме. Саме цей регіон у XX ст. став відомий своїми «економічними дивами». Перше з них —

Японія = 10 % ВВП світу, далі — «далекосхідні тигри», нині швидких обертів набирає

Китай — вже 6 % світового ВВП.

Іншими центрами світового господарства є

Центральна Європа (в тому числі Україна, яка дає 4 % ВВП світу), Росія, країни Перської затоки, Бразилія.