4.2 Облік необоротних активів підприємства
Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. До складу необоротних активів належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, частини будинків, які на правах власності належать установі, передавальні пристрої, робочі, силові машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, бібліотечні фонди, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання [4, c. 9].
Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року
Видами оцінки основних засобів є:
балансова вартість (залишкова) - це вартість за якою ОЗ включають до підсумку балансу. Балансова вартість визначається шляхом різниці первісної вартості та амортизації.
первісна вартість - це вартість, яка історично склалась, тобто це собівартість за фактичними витратами.
переоцінена вартість - це первісна вартість, змінена після переоцінки, що здійснюється у випадках індексації первісної вартості ОЗ відповідно до чинного законодавства, а також при добудові, дообладнанню.
ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання з вирахуванням витрат пов’язаних з продажем
вартість по амортизації — первісна або переоцінена вартість активу за вирахуванням ліквідаційної
справедлива вартість - визначається шляхом експертної оцінки.
При надходженні ОЗ оцінюються за первісною вартістю: суми сплаченої постачальнику і підрядчикам без1 непрямих податків, реєстраційних зборів, державного мита та інших аналогічних платежів, що здійснюються з придбаннямОЗ; суми непрямих податків, якщо вони не відшкодовані підприємством; витрати з відшкодування ризиків; витрати на установку, монтаж та ін..
Придбані ОЗ зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість безоплатно отриманих ОЗ дорівнює справедливій вартості на дату складання. Первісна вартість ОЗ, внесених до статутного капіталу - погоджена засновниками їх вартість [6, c.43].
Первісна вартість ОЗ, отриманих в обмін на неподібний об’єкт дорівнює вартості переданого об’єкта ОЗ, яка амортизується, за вирахуванням сум амортизації, зменшеної або збільшеної на суму коштів, що була передана або отримана під час обімну, але не вище звичайної ціни.
При придбані основних засобів керівником підприємства або відповідальною особою складається наказ про введення в експлуатацію певного ОЗ.
П(С)Б0 № 7 передбачає здійснювати дооцінку ОЗ за їх справедливою вартістю на дату складання балансу, якщо їх залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату складання балансу. Переоцінюючи балансову вартість ОЗ, переоцінюють його первісну вартість і суму зносу. Для цього використовують індекс переоцінки:
ІП = (справедлива вартість) / (залишкова вартість)
Синтетичний і аналітичний облік ОЗ ведуть на рахунку 10 і 11, сальдо яких відображається загальною сумою статті ОЗ. Рахунок 10 - активний, балансовий, призначений для обліку наявності і руху ОЗ. По Дт 10 рахунку відображаються надходження ОЗ та збільшення її первинної вартості, по Кт - вибуття, уцінка ОЗ.
ОЗ надходять на підприємство в результаті їх придбання, створення власними силами, в обмін на інші активи, безоплатно отримані, внески учасників в статутний капітал. Витрати на придбання та створення ОЗ є капітальними інвестиціями та обліковуються на рахунку 15- активному, балансовому. По Дт відображається збільшення витрат на придбання або створенняОЗ, а по Кт - зменшення, у зв’язку з введенням в експлуатацію або приведення у стан, який придатний до використання.
Надходження ОЗ оформлюються такими документами: акт «Приймання та передачіОЗ», інвентаризаційна картка облікуОЗ, опис інвентаризаційних карток, акт «відремонтованих, від реконструйованих і модернізованихОЗ», .розрахунки амортизації ОЗ, акт «На списання ОЗ», акт «На списання автотранспортних засобів»[3, c.14].
Інвентарна картка складається окремо по кожному об’єкту ОЗ, де сказується найменування ОЗ, дата введення в експлуатацію, його вартість, дата та сума проведеного ремонту (якщо був) номер даногоОЗ, суми зносу та амортизаційних відрахувань. Інвентаризація - елемент методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого визначається фактичний розмір активів, капіталу та зобов’язань, а також зіставлення зіставлення отриманих результатів з даними бухгалтерського обліку. Вона проводиться шляхом перерахунку, перемірювання, переважування, а також звірки розрахунків на підставі документів. Інвентаризація дозволяє уточнити дані бухгалтерського обліку. На ТзОВ «Кальзе Італьяно» інвентаризація проводиться здійснюється згідно наказу, який видає директор підприємства (Додаток 6).
ОЗ списуються з балансу в результаті його продажу, безоплатної передачі, внесків до статутного капіталу іншого підприємства, обмін на інші активи, списання через невідповідність критеріям визнання ОЗ.
Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (зарахуванні на баланс).
Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних засобів.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) об’єкта слід враховувати:
- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
- фізичний та моральний знос, що передбачається;
- правові або подібні обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
Строктєорисного~використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається.
у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Згідно з П(с)БО 7 метод амортизації має враховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримується підприємством. Тому вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об’єкта основних засобів відповідний метод нарахування амортизації [3, c. 5].
Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства.
У П(с)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів;
Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об’єкта;
Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким різна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об’єкта, яка подвоюється;
Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання; Річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об’єктом [3, c. 32].
Амортизація основних засобів на ТзОВ «Кальзе Італьяно» нараховується із застосуванням прямолінійного методу, згідно вимогам ПКУ. Нематеріальні активи - це активи підприємства, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До нематеріальних активів відносять: право на користування надрами, право на користування земельною ділянкою, право на оренду землі, авторські права. Вартісна меже нематеріальних активів не обмежується. Синтетичний облік ведуть на активному, балансовому рахунку 12. По Дт відображають придбання або отримання нематеріальних активів, а по Кт - списання, безоплатна передача. Аналітичний облік нематеріальних активів і їх зносу ведуть у відомості обліку нематеріальних активів.Для відображення результатів розробки в складі нематеріальних активів необхідно дотримуватись таких умов:
- Підприємство має намір, можливість та ресурси для доведення об’єкта до стану, в якому він придатний до використання або реалізації.
- підприємство може отримати в майбутньому економічну вигоду від реалізації або використання об’єкта
- підприємство має достовірну інформацію для визначення витрат, пов’язаних з розробленням нематеріальних активів.
Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:
- витрати на дослідження;
- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів,
- витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюють за їх справедливою вартістю.
Якщо нематеріальний актив надійшов унаслідок обміну на інший актив, його первісна вартість визначається за справедливою вартістю одержаного активу, яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції [5, c. 4].
Якщо нематеріальний актив одержаний підприємством безоплатно, його первісна вартість дорівнює ринковій вартості цього активу на дату його одержання.
Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, охоплює виграти, прямо пов’язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (витрати на оплату праці, матеріали, накладні та ін.).
Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його первісної вартості, якщо було здійснено додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення майбутніх економічних вигод для підприємства.
Витрати на придбання або створення нематеріального активу капіталізуються і підлягають розподілу в часі протягом строку його корисного використання, тобто амортизації.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу переоцінюють усі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив.
Розділ 5. Облік витрат підприємства
5.1 ОБЛІК ЗВЕДЕНИХ ВИТРАТ, ВИПУСКУ ГОТОВЇ ПРОДУКЦІЇ, ВИЗНАЧЕННЯ (КАЛЬКУЛЮВАННЯ) її ФАКТИЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ.
Згідно П(С)БО № 1 - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу.
Розглянемо основну класифікацію виробничих витрат з погляду їхнього цільового використання. Розглянемо дві групи витрат, які визначають облікові операції на підприємстві й витрати, які використовуються в управлінні. До них відносяться:
- Витрати для оцінки фінансових результатів.
- Витрати для прийняття управлінських рішень.
Основна класифікація витрат здійснюється по їхньому цільовому використанню. Перелічимо витрати безпосередньо які беруть участь в облікових операціях: вичерпані й невичерпані - це група витрат, що визначають фінансовий результат. Невичерпаними (неспожиті) є витрати, які переходять із одних видів активів в інші. Вичерпані витрати - це коли активи переходять у готову продукцію й надалі реалізується. Вичерпані витрати - це підвищення зобов'язань або зниження активів у процесі діяльності для збільшення доходів звітного періоду. Вичерпані витрати лежать в основі розрахунку фінансових результатів [3, c. 22].
Витрати на продукцію - це витрати на виробництво або на придбання товарів для реалізації.
Витрати періоду - це видатки періоду, як правило, використовуються в податковому обліку.
Прямі й непрямі витрати - це група витрат, що характеризує виробничу й невиробничу сферу. Прямі - це витрати, які можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Непрямі - це витрати, які не можна віднести до певного об'єкта.
Основні й накладні витрати - це витрати інтегровані по виробничій і невиробничій сфері. Основні сукупні витрати на виробництво продукції, називаються основними витратами. Як правило, до основних витрат відносять: матеріальні витрати на продукцію, заробітна плата основних робітників, амортизація основного встаткування й соціальні відрахування. Накладні витрати - це витрат, пов'язані з невиробничою сферою (допоміжні матеріали), видатки на утримання будинку, устаткування й комунальних послуг. Невиробничі витрати списуються на 79 рахунок фінансових результатів. Основні витрати розподілені пропорційно виготовленню продукції.
Витрати на управління - це витрати не контрольовані бухгалтерською системою обліку, що вимагають спеціального методу реєстрації й використовуються в системі прийняття управлінських рішень [4, c. 43].
Релевантні витрати - витрати які будуть використовуватися в майбутньому й для порівнюваних варіантів прийняття рішень вони мають різне значення.
Постійні й змінним витрати. Змінні витрати - це витрати, які змінюються пропорційно обсягу виробництва.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які не можливо прямо пов’язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того періоду, в якому вони були здійснені,
П(С)БО № 16 «Витрати» встановлює групування витрат за такими елементами:
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- витрати на соціальне страхування;
- амортизація;
- інші витрати.
Собівартість продукті - це вираження в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції.
Виробнича собівартість складається з:
- прямих матеріальних витрат;
- прямих витрат на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- розподілені загальновиробничі витрати
Готова продукція - це продукція, яка пройшла всі технологічні операції, відповідає нормам, стандартам якості та передана на зберігання. Готова продукція є результатом виробництва.
Складський і аналітичний облік готової продукції ведеться за аналогією обліку виробничих запасів (картка складського обліку, відомості) [6, c. 32].
Поточний облік може здійснюватись за постійними обліковими цінами з відхиленням від вартості (планова собівартість, ціна реалізації). Відхилення розподіляються між залишками продукції на кінець місяця та вартістю продукції списаної за обліковими цінами за методикою розподілу ТЗВ.
Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства і оцінки запасів при вибутті.
При продажу готової продукції в обліку застосовують дві оцінки:
Оцінка, що приймається підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість;
Оцінка, що визначається за домовленістю сторін.
Оцінка у звітному періоді може здійснюватись за обліковими цінами з деякими відхиленнями від фактичної собівартості.