ЗМІСТ

Вступ 2

1. ОПИСАТИ МЕТОДИ ПОШУКУ НЕСПРАВНОСТЕЙ КЛАВІАТУРИ 3

1.1. Будова клавіатури 3

1.2. Типи клавіш 5

1.3. Технічні характеристики 7

1.4. Пошук несправностей і ремонт клавіатури 9

2 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ 12

Висновок 15

Список використаної літератури 16

Вступ

Клавіатура (англ. keyboard) — сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій. Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.

На сьогоднішній день клавіатура є одним з головних пристроїв комп’ютера. Без клавіатури неможливе виконання більшості команд та завантаження операційної системи в загальному. Саме тому і виникає необхідність у обслуговуванні клавіатури. Адже, якщо не працюватиме клавіатура – не завантажиться система.

1. Описати методи пошуку несправностей клавіатури

   1. Будова клавіатури

Клавіатуру (keyboard) призначено для введення в комп'ютер інформації від користувача.

Розміщення клавіш (keys) на клавіатурі (зони клавіатури) показано на рис. 1.

Зона 1 містить клавіші букв, цифр і розділових знаків. Найпоширеніший стандарт розміщення клавіш - QWERTY (ЙЦУКЕН) - за першими п'ятьма буквами першого ряду буквених клавіш.

Зона 2 містить клавіші керування курсором: →, ↓, ↑, ←, Home, End, Page Up, Page Down, видалення попереднього символу Back (чи ←) чи наступного символу Delete (Del), клавішу введення (Enter чи Return), клавішу регістра букв Shift, клавішу фіксації регістра букв Caps Lock, клавішу табуляції Tab, дві керувальні клавіші Ctrl (від Control), дві клавіші вибору Alt (від Alternate), клавішу переходу Esc (від Escape), клавішу виведення вмісту екрана Print Screen, клавішу блокування прокручування Scroll Lock і клавішу переривання Break.

Зону 3 можна використовувати в двох режимах за допомогою клавіш і NumLock: натисканням - вводити дані, що містять тільки цифри і знаки арифметичних дій, відпусканням - дублювання клавішами зони керування курсором.

Рис. 1. Зони клавіатури: 1 – алфавітно-цифрові клавіші; 2 – клерувальні клавіші; 3 – цифрові клавіші; 4 – функціональні клавіші; 5 – індикатори;

6 – додаткові клавіші

Зона 4 (функціональні клавіші) містить клавіші F1-F12, дія яких визначається виконуваною програмою.

Зона 5 містить індикатори стану клавіш Caps Lock, Num Lock i Scroll Lock.

Зона б містить клавіші, кнопки й індикатори, склад яких залежить від моделі клавіатури (цієї зони в багатьох моделях клавіатури немає).

Уведення даних із клавіатури в комп'ютер виконують так. Під комп'ютерною клавіатурою знаходяться ґрати (матриця) з провідників. Кожна клавіша розміщена над перетинанням двох провідників і в разі натискання замикає електричне коло. Оскільки струм при цьому проходить як по вертикальному, так і по горизонтальному провідниках ґрат, контролер клавіатури стежить тільки за рядками ґрат, яких менше, ніж стовпців. Схема декодування контролера, що містить мікропроцесор, перевіряє, чи не натиснуто яку-небудь клавішу, постійно опитуючи рядок незалежно від того, працює користувач з клавіатурою чи ні.

Якщо натиснуто яку-небудь клавішу, що замкнула ланцюг, схема декодування, запам'ятавши номер рядка, починає опитувати стовпці, причому стан натискання цієї клавіші фіксується доти, доки клавішу не буде відпущено, а опитування клавіатури продовжуватиметься, тобто в цьому разі можна зафіксувати одночасне натискання двох чи більше клавіш. У пам'яті ROM контролера клавіатури (зазвичай ємністю 8 кбайт) зберігається таблиця відповідності номера рядка і стовпця натиснутої клавіші її коду. Так, наприклад, якщо натиснуто другу клавішу в третьому стовпці, то буде знайдено код букви q. Якщо натиснуто більше однієї клавіші, то також шукається відповідність клавіш визначеному коду. Свої коди мають праві і ліві кла­віші - Shift, Alt чи Ctrl, а також комбінація цих клавіш з якою-небудь іншою клавішею. Так, якщо одночасно з клавішею, що відповідає букві q, буде натиснуто клавішу Shift (першу клавішу в п'ятому ряду), то буде знайдено код букви Q. Однобайтові чи двобайтові коди окремих клавіш і комбінацію клавіш називають сканкодами. Для перших 128 символів сканкод збігається з кодом ASCII.

Кожна клавіша генерує два типи сканкодів: код натискання, коли клавіша натискається, і код звільнення, коли клавіша відпускається. Якщо клавіша залишається натиснутою протягом деякого часу, то через певні проміжки часу контролер повторно генерує сканкод клавіші.

Генерувальні сканкоди нагромаджуються в буферній пам'яті контролера клавіатури (зазвичай ємність цієї пам'яті 15 байт), а потім передаються в контролер клавіатури на материнській платі, що у сучасних материнських платах реалізується в мікросхемі Super I/O. Контролер може перевизначити код деяких клавіш, наприклад, якщо діє російське чи українське розміщення клавіатури, замість символу q згенерується символ й. Потім контролер посилає дані операційній системі, що або обробляє їх сама, або передає прикладній програмі. Якщо клавіатура підтримує технологію Plug&Play, контролер материнської плати може запросити відомості, що зберігають­ся в пам'яті ROM клавіатури.

Контролер на материнській платі може не тільки приймати, але й передавати дані, щоб повідомити клавіатурі різні параметри, які може настроїти користувач, наприклад, частоту повторення сканкоду натиснутої клавіші.