2. Характеристика видів правових статусів господарювання підриємницьких структур

Функціонуючі в економіці юридичні особи розрізняються низкою ознак: галузевою належністю; розмірами; ступенем спеціалізації і масштабами виробництва однотипної продукції; способами організації виробництва і рівнем механізації і автоматизації; організаційно-правовими формами.

Найпростіша форма підприємництва – це провадження підприємницької діяльності без створення юридичної особи, за умови державної реєстрації як громадянина-підприємця.

Зараз в Україні зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та є офіційними суб’єктами підприємництва. У 2000 р. в Україні було зареєстровано майже 1150 тис. громадян-підприємців.

Громадянин-підприємець має право на власний розсуд користуватися майном, що йому належить. До роботи він може залучати до 10 осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, включаючи членів своєї сім’ї. Треба мати на увазі, що відповідно до Цивільного кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, що йому належить. Він може розпочати та припинити діяльність у будь-який час за власним бажанням.

Приватне підприємництво не обмежується діяльністю фізичних осіб (громадян-підприємців). Будь-який дієздатний громадянин, котрий бажає створити власну господарську організацію, має право набути статус офіційної юридичної особи, зареєструвавши суб’єкта підприємницької діяльності як приватне підприємництво (приватну фірму).

Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис. З цього визначення виходить, що всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою, повинна володіти чотирма характерними ознаками:

1) наявність відособленого майна;

2) здатність відповідати за свої зобов'язання своїм майном;

3) здатність виступати в майновому обігу від свого імені;

4) можливість пред'являти позови і виступати як відповідач в суді,

арбітражному суді.

Класифікація юридичних осіб заснована на трьох основних правових формах:

· на праві засновників (учасників) відносно юридичних осіб або їх

майна;

· на праві економічної діяльності юридичних осіб;

· на організаційно-правовій формі.

Залежно від того, які права зберігають за собою засновники (учасники) стосовно юридичних осіб або їх майна, юридичні особи можуть бути поділені на три групи:

· юридичні особи, щодо яких їх учасники мають зобов'язальні права:

господарські товариства і суспільства, виробничі й споживацькі кооперативи;

· юридичні особи, на майно яких їх учасники (засновники) мають

право власності, або, інакше, речове право: державні й муніципальні унітарні

підприємства, в тому числі дочірні підприємства, а також установи, що

фінансуються власником;

· юридичні особи, щодо яких їх засновники (учасники) не можуть мати

ніяких майнових прав (ні речових, ні зобов'язальних): суспільні й релігійні

організації (об'єднання), добродійні та інші фундації об'єднання юридичних

осіб (асоціації і спілки).

Залежно від цілей діяльності будь-яка юридична особа належить до однієї з двох категорій організацій:

· комерційної;

· некомерційної.

Комерційними організаціями визнаються юридичні особи, які переслідують вилучення прибутку як основну мету своєї діяльності. Вони можуть створюватися у формі господарських товариств і товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних підприємств.

Некомерційні організації можуть бути створені у формі споживацьких кооперативів, суспільних і релігійних об'єднань, добродійних і інших організацій, а також в інших формах, передбачених законом. Такі юридичні особи мають право займатися підприємницькою діяльністю лише постільки, поскільки це необхідне для їх статутних цілей.