Тема 1.11. Організація виробництва продукції вівчарства

1. Виробничі типи і розміри вівчарських підприємств

Їх поділяють на племінні й товарні.

До племінних належать:

• племінні заводи;

• племінні підприємства-репродуктори;

• племінні ферми товарних господарств;

• племоб’єднання.

Спеціалізовані товарні вівчарські підприємства і ферми можуть бути:

• комбіновані із замкнутим оборотом;

• репродукторними;

• по вирощуванню ремонтного молодняка;

• по вирощуванню й відгодівлі (нагулу) понадремонтного молодняка.

Розмір та спосіб формування отар визначаються поголів’ям овець на фермі, породою, умовами утримання, рівнем механізації. При формуванні отар необхідно дотримуватися таких вимог:

• вони мають бути однорідними за статтю, віком і по можливості за породою овець;

• формуватися після відлучення ягнят, восени на строк не менше одного року;

• розміри отар повинні забезпечити найкраще обслуговування при максимальній економії робочої сили і засобів виробництва.

2. Відтворення стада і способи утримання овець

Структура стада залежить від виробничого напрямку вівчарства та особливостей кормової бази. У тонкорунному вівчарстві питома вага вівцематок у стаді повинна становити 65 – 70 %, а в м’ясо – сальному і смушковому грубововному – 75 – 80 %.

В умовах екстенсивного ведення галузі окоти овець проводять навесні, коли їх утримують уже на пасовищі. На підприємствах, де заготовлені корми та побудовані приміщення, практикують зимові та ущільнені окоти (40-45 днів).

Штучне осіменіння проводять маючи на увазі, що кітність триває приблизно 5 місяців. Перших ярок парують у віці 14-18 місяців, баранчиків – у 18, вівцематок після відлучення ягнят – у 3-4 місяці. Вівцематок утримують 5-6, баранів-плідників – 4-5 років і щороку вибраковують відповідно 15-20 і 20-25 % поголів’я.

У вівчарстві застосовують пасовищну або стійлово-пасовищну системи утримання.

Стриження овець повинно тривати 10-15 днів. Тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижуть 1 раз на рік весною, грубововних – 2 рази, романовських – тричі (навесні, влітку, восени).

Для стиження овець організовують електростригальні пункти. Вони мають такі відділення: для стриження овець, пакування вовни та утримання овець до і після стрижень. Перед стриженням овець протягом 10-12 год не годують і не напувають.

Важливим заходом у м’ясо-вовновому і м’ясо-сальному вівчарстві є правильна організація відгодівлі та нагулу. У зимовий період на відгодівлю, а в літній – на нагул ставлять вибракуваних дорослих овець і понадремонтний молодняк. Дорослих тварин відгодовують протягом 2-3 міс, молодняк – до 7-8 міс; реалізують живою масою 35-40 кг.

Нагульні отари формують з овець одиакового віку, породи, статі і вгодованості. Перед нагулом 5-10 % поголів’я зважують і мітять (таким чином здійснюють контроль за нагулом). Організовують чабанські бригади з 3-4 чоловік для обслуговування однієї отари.

Узимку, а також на підприємствах з невеликою площею пасовищ організовують відгодівлю овець на м’ясо. Нри інтенсивній відгодівлі тварин улітку відгодовують зеленою масою й концкормами, а восени і взимку – кормосумішами.