Тема 1.4. Організація праці

1. Поняття, принципи і завдання наукової організації праці

Результативність праці називається її продуктивністю, а найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.

Наукова організація праці – комплекс заходів, що забезпечують ефективне поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду. До основних завдань і принципів НОП відносять:

• поділ та кооперування праці;

• найповніше використання знань, умінь та навичок кожного працівника;

• вдосконалення виробничих процесів і робочих місць для збільшення корисного часу протягом зміни;

• створення кращих умов праці та відпочинку;

• поліпшення трудової дисципліни;

• розробка та впровадження науково обгрунтованих норм праці;

• безпека праці;

• підвищення професійного та культурного рівня працівників;

• зростання відповідальності та матеріальної зацікавленості в кінцевому результаті виробництва;

• дотримання режиму економії.

2. Форми організації праці

До основних форм організації праці відносять цехову та бригадну. У великих за розміром господарствах функціонує цехова організація. Цехи виділяють за галузевим принципом:

- виробництво і переробка продукції рослинництва;

- виробництво, переробка та реалізація продукції тваринництва;

- капітальне будівництво;

- інженерно-технічне забезпечення;

- транспортне обслуговування;

- допоміжні і обслуговуючі виробництва;

- соціально-побутове обслуговування.

За часом існування розрізняють постійні та тимчасові форми організації праці. До них відносять бригаду, ланку або групу працівників.

Постійна бригада – великий колектив працівників певної професії, за яким на тривалий час закріплено землю або тварин та необхідні засоби виробництва для виконання всіх робіт переважно власними силами, одержання запланованого обсягу продукції на основі матеріальної заінтересованості на умовах госпрозрахунку, оренди, колективного підряду, колективної чи приватної власності.

Постійним бригадам надають виробничу самостійність, доводять тільки план виробництва, технологію та ліміт витрат.

Бригади класифікують за складом галузей (спеціалізовані, галузеві, комплексні), та рівнем механізації ( ручної праці, механізовані, комплексної механізації ).

Тимчасова бригада створюється на час виконання певного обсягу робіт із будівництва, збирання врожаю, перевезення великого обсягу вантажів, стриження овець тощо.

Формою внутрішньобригадної організації праці є ланки. Їх створюють на рік, сезон або невеликий проміжок часу для виконання певної роботи. Ланки часто використовують для вирощування всіх культур, особливо просапних і технічних.

Значного поширення набувають різні форми підряду: колективний, сімейний, індивідуальний, орендний.

Найдосконалішим вважають орендний підряд, який грунтується на оренді основних засобів виробництва – землі, продуктивних тварин, автотранспорту, с.-г. техніки, ремонтних майстерень, переробних та підсобних підприємств, будівель.