
- •Філософія
- •1 Повсякдення та філософське мислення
- •2 Основні функції філософії
- •3 Історичні зміни предмету філософія
- •4 Основні методи філософії: метафізика і діалектика
- •5 Специфіка філософії як форми світогляду
- •6 Філософія та наука
- •7 Структура філософського знання
- •8 Основні історичні типи світогляду
- •9 Особливості міфологічного світогляду
- •10 Релігійний світогляд, його особливості
- •11 Науковий світогляд, його специфіка
- •12 Культурно-історичні передумови виникнення філософії
- •13 Особливості світоглядних парадигм Сходу і Заходу
- •14 Прафілософія Давньої Індії: Веди та Упанішади
- •15 Даосизм. Етичне і соціальне вчення конфуціанства
- •16 Характерні риси античної філософії
- •17 Філософське вчення Сократа
- •18 Платонова концепція ідеальної держави
- •19 Вчення Арістотеля про державу
- •20 Характер, специфіка і основні ідеї філософії середньовіччя
- •21 Загальна характеристика філософії епохи Відродження: антропоцентризм, пантеїзм, діалектика, натурфілософія, геліоцентризм і вчення про нескінченність Всесвіту
- •22 Проблема методу пізнання у філософії ф.Бекона
- •23 Раціоналізм р.Декарта
- •24 Французьке просвітництво і матеріалізм 18 ст
- •25 Характерні риси класичної німецької філософії
- •26 Вчення Канта. Філософська система Гегеля, його діалектичний метод
- •27 Філософські ідеї у творчості мислителів епохи Київської Русі
- •28 Філософська культура України 15- середини 17 ст
- •29 Головна філософська проблематика Києво-Могилянської академії
- •30 Вихідні принципи філософської концепції г.Сковороди
- •31 Філософські ідеї представників Кирило-Мефодіївського товариства
- •32 Основні етапи розвитку позитивізму
- •33 «Філософія життя» (а.Шопенгауер, ф.Ніцше, а.Бергсон)
- •34 Філософія психоаналізу(фрейдизм і неофрейдизм)
- •35 Сучасні філософські уявлення про простір і час
- •36 Матерія і форми її існування
- •37 Свідомість, підсвідоме, несвідоме, над свідоме
- •38 Знання як спосіб існування людської свідомості
- •39 Рівні та форми пізнавальної діяльності
- •40 Форми організації теоретичного знання
- •41 Обєкт і суб’єкт пізнавального процесу
- •42 Методи емпіричного рівня наукових досліджень. Методи теоретичного рівня
- •43 Єдність логічного та історичного, абстрактного та конкретного у філософії
- •44 Істина та її критерії
- •Види істини
- •Авторитет
- •Систематичність
- •Загальний консенсус
- •Несуперечливіть (проста)
- •Несуперечливість (строга)
- •Відповідність
- •Практика
- •45 Філософська концепція людини
- •46 Біологічні та соціальні фактори становлення людини
- •47 Особа і суспільство: форми взаємодії
- •48 Практика: типологія видів
- •49 Суспільство як система об’єктивної реальності
- •50 Структура суспільно-економічної формації (за к.Марксом)
- •51 Діалектика: етапи розвитку
- •52 Закони і принципи діалектики
- •53 Основні категорії діалектики
- •54 Аксіологія як філософське вчення про цінності
- •55 Культура і цивілізація
- •56 Сучасна цивілізація: особливості та суперечності
- •57 Глобальні проблеми сучасності
- •58 Людинотворча сутність культури
- •59 Природа духовних і матеріальних цінностей
- •60 Проблеми глобалізації: суть, наслідки – соціальні, екологічні
Філософія
1 Повсякдення та філософське мислення
Термін "філософія" має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія вперше відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула автономного характеру розвитку. Перша частина цього терміна походить від слова "філо" - схильність, любов, бажання, відданість та слова "софія" - мудрість, яке, у свою чергу, складається із двох слів і буквально значить-казати, промовляти, цілісно, доречно. Ще у XIX ст. існував слов'янський термін "любомудріє", який можна вважати дослівним перекладом слова "філософія".
Зазначені особливості предмету філософії змушують нас не стільки прагнути дати їй одне єдине визначення, скільки спробувати окреслити характерні риси філософського мислення, які дозволять нам побачити внутрішню особливість його самоздійснення. Спираючись на численні існуючі визначення філософії, можна виділити такі найперші риси філософського мислення.
Зазначені риси філософського мислення резюмуються тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе саму відповідальність за свідоме вирішення своєї життєво) долі. Тобто тою мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тою мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, - саме тою мірою вона філософствує або постає філософом.
Означені характерні риси філософського мислення дозволяють нам не лише орієнтуватись у тому, що саме можна вважати філософією, а ще й виразно побачити те, чим філософія відрізняється від інших провідних форм людської інтелектуальної діяльності.
2 Основні функції філософії
Філософія виконує багато функцій в життєдіяльності людини. їх треба згрупувати, виділити найбільш важливі. На основі останніх можна виділити і розкрити специфіку всіх інших, похідних від них функцій.
До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практично-діяльну (праксеологічну).
Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя.
Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".
Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.
Практично-діяльна (праксеологічна) функція філософії полягає в тому, що вона стає знаряддям активного, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму людину. Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.