Практичні рекомендації

1. Лікарям-інфекціоністам та лікарям військово-медичної ланки необхідно приділяти більшу увагу як на клінічну діагностику вітряної віспи у військовослужбовців (особи дорослого віку), так і на розширення лабораторного обстеження за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції (ДНК VZV в слині), особливо в періоді реконвалесценції з метою визначення рівня безпеки для оточуючих в організованих військових колективах.

2. Реконвалесцентам після перенесеної вітряної віспи, з тривалою екскрецією ДНК VZV зі слиною, рекомендується призначати аміксину ІС (0,25 г щотижня впродовж одного місяця), дворазове дослідження ДНК VZV у слині через 15, 30 днів під динамічними спостереженням лікаря-інфекціоніста та ретельним контролем за дотриманням вимог керівних документів, щодо утримання реконвалесцентів після перенесеної вітряної віспи в умовах медичного пункту військової частини впродовж 15 календарних днів.

3. З метою корекції фонового імунного дисбалансу у військовослужбовців, у комплексному лікуванні хворих на вітряну віспу рекомендовано призначати аміксин ІС за схемою: внутрішньо дві таблетки (0,25 г) на 1-й, 2-й, 3-й та одну таблетку (0,125 г) на 5-й, 7-й день; курсова доза 1,0 г.

4. Для попередження виникнення випадків вітряної віспи у новосформованих організованих військових колективах рекомендовано планово застосовувати аміксин ІС за схемою: внутрішньо дві таблетки (0,25 г) щотижня, як мінімум один місяць.

5. Хворим на легкі форми вітряної віспи застосовують лімфоміозот у комбінації енгістолом з метою впливу на імунопатогенетичні реакції.

6. Розроблений алгоритм динамічного нагляду та контролю за вітряною віспою у військових частинах слід запровадити у роботу медичної служби різних рівнів, з метою раннього виявлення і попередження розвитку спалахів вітряної віспи в організованих військових колективах та посилення клініко-епідеміологічного контролю за захворюванням.

7. Практичне вирішення регресійного рівняння зі створеної математично-статистичної моделі прогнозує належність реконвалесцентів після вітряної віспи до групи з тривалим виділенням ДНК VZV зі слиною та індивідуально визначає необхідність застосування лікарського засобу.

8. Розглянути питання, щодо внесення призовників, військовослужбовців і кандидатів у військовослужбовці військової служби за контрактом до групи визначеної «Календарем профілактичних щеплень в Україні» для рекомендованих щеплень та щеплень за епідемічними показаннями (вітряна віспа) та запровадження вакцинопрофілактики вітряної віспи у Збройних Силах України.

Додаток а

Класифікації VZV інфекції

І. Міжнародна статистична класифікація хвороб 10 перегляду:

B 01. Вiтряна вiспа (varicella)

B 01.1 Вiтряна вiспа з менiнгiтом (G02.0*)

B 01.1 Вiтряна вiспа з енцефалiтом (G05.1*)

B 01.2 Вiтряна вiспа з пневмонiєю (J17.1*)

B 01.8 Biтряна вiспа з iншими ускладненнями

B 01.9 Biтряна вiспа без ускладнення

B 02. Оперiзувальний лишай (herpes zoster)

B 02.0 Оперiзувальний лишай з енцефалiтом (G05.1*)

B 02.1 Оперiзувальний лишай з менiнгiтом (G02.0*)

B 02.2 Оперiзувальний лишай з iншим ускладненням з боку нервової системи

B 02.3 0чна хвороба виикликана вiрусом оперiзувального лишаю

B 02.7 Дисемiнований оперiзувальний лишай

B 02.8 Оперiзувальний лишай з iншими ускладненнями

B 02.9 Оперiзувальний лишай без ускладнення

ІІ. Класифікація вітряної віспи за М.А. Андрейчиним (2002):

1. Клінічні форми:

• • набута: типова, атипова (рудиментарна, геморагічна, бульозна, міліарна, гангренозна, генералізована або вісцеральна);

• • природжена.

2. Ступінь тяжкості (для типової): легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

3. Ускладнення:

• • без ускладнень (В01.9);

• • з ускладненнями (В01.8) – з боку шкіри (нагноєння, абсцеси), енцефаліт, міокардит, кератит, артрит, гепатит, нефрит, сепсис та ін.

ІІІ. Класифікація вітряної віспи за Н.Д. Ющуком (2009):

1. За перебігом:

• Типові

• Атипові: рудиментарна, геморагічна, гангренозна, генералізована

2. За тяжкістю перебігу:

• Легка

• Середньотяжка

• Тяжка: з вираженою інтоксикацією, з вираженими шкірними проявами

ІV. Класифікація вітряної віспи за В.Н. Верцнер (1963) (табл. А.1):

Тип	Тяжкість	Перебіг
І. Типові форми	І. Легкі ІІ. Середньотяжкі ІІІ. Перехідні до тяжких	І. Без ускладнень ІІ. З ускладненями
ІІ. Атипові форми - Рудиментарна - З агравованими загальними симптомами: з початковим токсикозом, з токсикозом у момент масового висипу. - Тяжкі (показники тяжкості): ураження внутрішніх органів, геморагічні прояви, гангренозні форми.