
- •Перелік умовних скорочень
- •Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:
- •Мета дослідження:
- •Завдання дослідження:
- •Практичне значення отриманих результатів:
- •Впровадження результатів досліджень:
- •Особистий внесок пошукача:
- •Апробація результатів роботи:
- •Розділ 1
- •1.1. Етіологічний чинник varicella zoster інфекції
- •1.2. Епідеміологія та контроль за вітряною віспою
- •1.3. Сучасні уявлення про патогенез вітряної віспи
- •1.4. Імунопатогенетичні особливості вітряної віспи
- •1.5. Питання адаптації військовослужбовців
- •1.6. Клінічні прояви вітряної віспи
- •1.7. Сучасна діагностика varicella zoster інфекції
- •1.8. Лікування вітряної віспи у дорослих
- •1.9. Профілактика вітряної віспи
- •Висновки до розділу 1.
- •Розділ 2
- •2.1. Дизайн дослідження та характеристика обстежених хворих
- •2.1.1. Дизайн дослідження, критерії включення / виключення
- •2.1.2. Характеристика обстежених хворих
- •2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів
- •2.3. Методи дослідження
- •2.3.1. Клінічна діагностика
- •2.3.2. Лабораторна діагностика
- •Загальний аналіз крові
- •Визначення деяких імунологічних показників
- •Визначення фенотипу лімфоїдних клітин непрямим імунофлуоресцентним методом на проточному цитофлуориметрі
- •Визначення цитокінів методом кількісного імуноферментного аналізу
- •Молекулярно-біологічний метод
- •2.4. Методи статистичного аналізу
- •Висновки до розділу 2.
- •Розділ 3
- •3.1. Епідемічна ситуація з вітряної віспи у Збройних силах України
- •3.2. Клінічні прояви вітряної віспи у військовослужбовців
- •Динаміка захворюваності на вітряну віспу за 5 років
- •Розподіл хворих за ступенем тяжкості перебігу та формою вітряної віспи
- •Динаміка змін загального рівня лейкоцитів та лейкоформули, % (m±m)
- •3.3 Вірусний профіль при вітряній віспі у дорослих хворих
- •3.4. Імунопатогенетичні зміни при вітряній віспі у військовослужбовців
- •3.4.1. Стан клітинної та гуморальної ланки імунної відповіді
- •Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (m±m)
- •Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді
- •3.4.2. Стан цитокінової ланки імунітету
- •Показники досліджуваних цитокінів по групам (m±m)
- •Динаміка змін досліджуваних цитокінів по групах
- •3.5. Ускладнення вітряної віспи у дорослих хворих
- •Динаміка виявлення ускладнених форм вітряної віспи за 5 років
- •Взаємозв’язок тривалості висипу та наявності пустулізації*
- •Висновки до розділу 3.
- •Розділ 4
- •4.1. Застосування аміксину у дорослих хворих на вітряну віспу
- •4.1.1 Клінічна ефективність аміксину та особливості вірусного профілю
- •Частота клінічних ознак у хворих на вітряну віспу
- •Динаміка змін лейкограми крові під впливом аміксину (м±m)
- •4.1.2. Імуномодулююча активність аміксину
- •4.1.2.1. Вплив аміксину на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •Динаміка деяких імунологічних показників гуморальної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •4.1.2.2. Вплив аміксину на цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •4.1.3. Небажані явища лікування аміксином
- •4.2. Застосування лімфоміозоту з енгістолом у хворих на вітряну віспу
- •4.2.1. Клінічна ефективність лімфоміозоту з енгістолом та особливості вірусного профілю
- •Динаміка змін лейкограми крові
- •4.2.2. Імуномодулююча активність лімфоміозоту та енгістолу
- •4.2.2.1. Вплив лімфоміозоту з енгістолом на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка деяких імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні антигомотоксичних препаратів (м±m)
- •4.2.2.2. Вплив лімфоміозоту з енгістолом цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •Динаміка змін цитокінового профілю, залежно від схеми лікування (м±m)
- •4.2.3. Небажані явища антигомотоксичної терапії
- •Висновки до розділу 4.
- •Розділ 5
- •Нозологічна структура інфекційної захворюваності
- •Аналіз і узагальнення результатів дослідження
- •Висновки
- •Практичні рекомендації
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Д одаток в
- •Референтні значення деяких імунологічних показників крові
- •Додаток г
- •Референтні значення деяких цитокінів крові*
- •Додаток д
- •Додаток е Етапи дискримінантного аналізу (скорочено)
- •Список використаних джерел
4.2.2.2. Вплив лімфоміозоту з енгістолом цитокінову регуляцію імунної відповіді
При вивченні цитокінового статусу хворих на ВВ молодого віку нами встановлені деякі вірогідні відмінності між ІІ групою та КГ (таблиця 4.10).
Цитокінові зміни при ВВ у осіб дорослого віку характеризувались значним перевищення рівнів як прозапальних, так і протизапальних цитокінів в порівнянні з нормою: TNF-α в 65,9 рази, IL-1β – 80,7 рази, IL-8 – 36,5 рази, IL-4 – 18,5 рази та IFN-γ у 5,4 рази, що свідчить про активну їх участь в імунологічних реакціях та взаємодіях.
Таблиця 4.10
Динаміка змін цитокінового профілю, залежно від схеми лікування (м±m)
Показник |
ІІ група (ЛІЕН) |
Контрольна група |
р |
||
М |
m |
М |
m |
||
До лікування |
|||||
TNF-α |
319,1 |
19,7 |
355,6 |
21,2 |
0,210 |
IL-1β |
788,5 |
43,5 |
809,0 |
45,1 |
0,744 |
IL-4 |
317,4 |
31,4 |
364,6 |
26,3 |
0,114 |
IL-8 |
287,3 |
21,7 |
356,7 |
21,6 |
0,027 |
IFN-γ |
190,7 |
42,5 |
85,5 |
8,5 |
<0,001 |
Після лікування |
|||||
TNF-α |
323,4 |
21,5 |
338,4 |
13,7 |
0,001 |
IL-1β |
807,4 |
36,2 |
818,3 |
36,1 |
0,642 |
IL-4 |
370,6 |
28,0 |
385,8 |
29,1 |
0,710 |
IL-8 |
364,9 |
25,4 |
398,9 |
21,4 |
0,129 |
IFN-γ |
134,7 |
32,0 |
65,6 |
4,9 |
<0,001 |
Так, рівні IL-8 та IFN-γ до лікування суттєво відрізнялись (р=0,027 та р<0,001 відповідно) серед означених груп. Після завершення лікування були виявлені статистичні відмінності (р≤0,001) показників TNF-α та IFN-γ.
Застосування КГП незначно модулювало цитокінопродукцію прозапальних цитокінів TNF-α, IL-1β, рівні яких залишались без суттєвих коливань. Незначно підвищився у 1,3 рази рівень хемоатрактанту IL-8, а продукція IFN-γ знизилась в 1,4 рази. Щодо протизапального IL-4 то його рівень підвищився в 1,2 рази.
Після проведеного лікування динаміка змін цитокінопродукції у дослідній групі характеризувалася значущим збільшенням переважно протизапального IL-4 у ІІ групі на 16,8% проти 5,8% КГ (р=0,055) та хемоатрактанту IL-8 на +27,0% проти 11,8% КГ при р=0,039 тощо.
ЛІЕН показав менший та незначний (р>0,1) вплив на динаміку прозапальних цитокінів. Так, показник TNF-α збільшився на +1,3% в ІІ групі проти -4,8% КГ; рівень IL-1β на +2,4% проти +1,1% КГ. Як вже зазначалось, IFN-γ не суттєво знизився на -29,4% проти -23,3% КГ (р>0,1).
Кореляційний аналіз показників цитокінового профілю пацієнтів ІІ групи зареєстрував деякі статистично достовірні залежності. Так, прямий зв’язок відмічався між показниками TNF-α до лікування та CD3+ після лікування (r=0,259, p=0,034), між рівнями IgМ до лікування та TNF-α після лікування (r=0,445, p=0,002). Показник TNF-α після лікування позитивно впливав на ФЧ після лікування (r=0,314, p=0,03), а від рівню IL-1β до лікування залежали показники CD16+ (r=0,337, p=0,019) та CD19+ після лікування (r=0,3325, p=0,024). Рівень IL-4 до лікування впливав на рівень CD3+ після лікування (r=0,288, p=0,047), а після лікування рівні IL-4 були пов’язані IgA (r=0,285, p<0,05). Показник IL-8 до лікування був позитивно зв’язаний з рівнем IgG після лікування (r=0,294, p=0,042) та ФЧ до лікування (r=0,289, p=0,046). Рівень IFN-γ до лікування корелював з показниками CD4+ після лікування (r=0,3, p=0,038 відповідно) та CD8+ після лікування (r=0,301, p=0,038), а також CD16+ після лікування (r=0,326, p=0,024). Після лікування були пов’язані рівні IFN-γ та CD8+ (r=0,295, p=0,042).
Крім того, відмітили обернений зв’язок між початковими показниками TNF-α та IgG (r=-0,315, p=0,029), а також IL-8 та IgG (r= -0,283, p=0,051). На рівні СН50 після лікування впливав показник TNF-α до лікування (r=-0,386, p=0,007) та рівеь IL-4 до лікування (r=-0,284, p=0,043).
Клініко-імунологічні зіставлення показали, що рівні IL-1β до та після лікування, а також IL-8 після лікування мали прямий зв’язок з тяжкістю перебігу ВВ (r=0,350, p=0,015; r=0,329, p=0,024 та r=0,285, p=0,05), а показник TNF-α навпаки мав зворотній зв’язок (r=-0,362, p=0,012). З тривалістю висипки поєднувався рівень IL-1β після лікування (r=0,303, p=0,036), а регрес висипу непрямо залежав від показника TNF-α після лікування (r=-0,340, p=0,018). Показник IL-1β після лікування корелював із загальною тривалістю лихоманки (r=0,346, p=0,016), а також максимальною температурою тіла (r=0,305, p=0,035). Рівень TNF-α після лікування непрямо впливав на максимальну температуру тіла (r=-0,302, p=0,037).