Динаміка змін лейкограми крові

Показник	ІІ група (ЛІЕН)		Контрольна група		р
	М	m	М	m
До лікування
Лейкоцити	5,3	1,4	5,7	1,5	0,154
Лімфоцити, %	25,7	1,5	22,0	1,7	0,094
Моноцити, %	11,7	0,6	11,3	0,4	0,014
Гранулоцити, %	62,6	1,5	66,7	1,7	0,077
Після лікування
Лейкоцити	5,8	1,0	6,1	0,9	0,176
Лімфоцити, %	30,8	7,5	30,4	7,5	0,819
Моноцити, %	11,4	0,4	11,7	0,3	0,006
Гранулоцити, %	57,8	7,7	58,1	7,2	0,862

У табл. 4.7 показано, що при застосуванні ЛІЕН виявилась достовірно різниця рівнів моноцитів периферійної крові до та після лікування (р=0,014 та р=0,006 відповідно). ЛІЕН сприяв їх зниженню у ІІ групі в порівнянні з КГ.

Заслуговує на увагу відсутність значущих кількісних порушень решти параметрів, які коливались на межі фізіологічної ноорми (р>0,1), що доводить низьку цінність даного дослідження при ВВ.

До лікування вірусний профіль (на 1,9±0,1 добу) у хворих ІІ групи характеризувався VZV ДНК-емією в 35 (77,77%) з 48 хворих, а при дослідженні слини та вмісту везикул у всіх 48 (100%) хворих. Для порівняння, серед хворих КГ – 35 (83,33%) осіб мали первинну реплікацію VZV в крові, а різниця відсотків виявилась не суттєвою (р>0,1). Присутність ДНК VZV в слині та вмісті везикул у хворих КГ була аналогічною дослідній групі.

Н а момент виписки зі стаціонару на 9,3±0,1 добу VZV ДНК-емія зафіксована у двох (4,17%) з 48 хворих. Як і у хворих І групи, у представників ІІ групи ДНК VZV в слині була присутня у 28 (58,33%) з 48 хворих, що не виключає продовження виділення вірулентного вірусу в оточуюче середовище та продовження періоду заразності хворого (рис. 4.7).

Рис. 4.7.Частота детекції ДНК VZV в слині у реконвалесцентів, по групах

Аналіз вірусної відповіді при застосуванні ЛІЕН у лікуванні показав: повне звільнення досліджуваних біологічних рідин від ДНК VZV (кров та слина) спостерігалось у 18 (37,5%) хворих у порівнняні з 12 (28,57%) хворими з КГ, при відсутності різниці відсотків (р>0,1). У 30 (62,5%) хворих ІІ групи відмічено часткову елімінацію збудника ВВ, а найчастіше ДНК VZV виявлялась в слині – 58,33%. Аналогічні дані отримані в КГ – 30 (71,43%) хворих мали ДНК VZV в слині.

Порівняння різниці відсотків встановило, що при застосуванні комбінації ЛІЕН у хворих ІІ групи частота виявлення ДНК VZV у слині була незначно нижчою за показник КГ (р>0,1). Отримані дані можуть свідчити про перевагу застосування ЛІЕН у хворих на ВВ та позитивний вплив на прискорення елімінації ДНК VZV із слини.

Аналіз структури ускладнень ВВ у ІІ групі (ЛІЕН) встановив, що 38 (79,17%) хворих мали неускладнений перебіг. Найчастішим ускладненям була бактеріальна інфекція з боку шкіри – пустульозна трансформація у 9 (18,75%) хворих. Зафіксовано лише поодинокий випадок кардіоміопатії (2,08%). Порівняння з аналогічними даними КГ показало, що у 23 (54,76%) хворих перебіг ВВ характеризувався відсутністю ускладнень, а 15 (35,71%) хворих мали ускладнення з боку шкіри. При цьому, у ІІ групі показник неускладненого перебігу був нижчим, а різниця відсотків виявилась значимою (р=0,015).