3.5. Ускладнення вітряної віспи у дорослих хворих
Відомо, що в дорослих хворих ВВ перебігає більш тяжко та з частим розвитком ускладнень. Наведемо додаткові дані стосовно ускладненого перебігу ВВ у військовослужбовців строкової служби на основі вивчення статистичних звітів ГВМКЦ «ГВКГ» за 2006–2010 рр. (табл. 3.14).
Представлені дані (табл. 3.11), показують відносну частоту ускладнених форм ВВ серед хворих, які лікувались у КІЗ ГВМКЦ «ГВКГ» з 2006 по 2010 рр. Так, найбільша частота ускладнених форм спостерігалась у 2007 р. (33,17%), а найменша – у 2009 р. (11,61%), що залежало від загальної кількості захворілих на ВВ. При цьому, протягом 2008–2010 рр. рівень ускладнених форм не знижувався нижче 10%.
Таблиця 3.14
Динаміка виявлення ускладнених форм вітряної віспи за 5 років
Роки |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
Загальна кількість хворих з ВВ у КІЗ ГВМКЦ «ГВКГ», абс. |
502 |
338 |
590 |
491 |
822 |
Кількість хворих з ускладненим перебігом ВВ, абс., % |
111 (22,11) |
112 (33,17) |
94 (15,93) |
57 (11,61) |
115 (13,99) |
Серед хворих на ВВ у КІЗ різноманітні ускладнення у осіб дорослого віку коливались в межах від 33,17% (2007 р.) до 11,61% (2010 р.). В цілому, частка ускладнених форм ВВ у дорослих хворих (військовослужбовців) відповідала літературним даним 5–15% та інформації про більш тяжкий перебіг [28, 213, 307].
На рис. 3.4 представлена структура ускладнень ВВ у хворих дослідних груп (n=135), з якої видно, що найчастіше зустрічались бактеріальні ускладнення з боку шкіри (пустулізація висипки, піодермія, стрептодермія, абсцедуючий фурункул) у 43 (31,85%) пацієнта, що узгоджується з даними літератури [29, 30, 213].
Лише один (0,74%) хворий мав пустульозну висипку від початку захворювання, у решти прогрес висипки від везикули до пустули (пустульозна трансформація) відбувся протягом періоду розпалу хвороби. На другому місці були ускладнення з боку органів дихання – п’ять (3,71%) пацієнтів, рідше зустрічались ускладнення з боку серця – три хворих (2,22%), нирок та органу зору по одному (0,74%) пацієнту відповідно. Тяжких ускладнень з боку ЦНС або внутрішніх органів під час проведення клінічного дослідження зафіксовано не було. Поодинокий випадок поствітряночного менінгоенцефаліту у військовослужбовця був описаний нами та виданий у вигляді статті в 2010 році.
У хворих з пустулізацією висипу, частка яких сягала майже однієї третини від всіх хворих (рис. 3.8), виявлено достовірний вплив бактеріальної
с
уперінфекції
шкіри на клінічні показники, які
оцінювались.
Рис. 3.4. Структура ускладнень вітряної віспи
Терміни виявлення ускладнень коливались від 1 до 8 діб та в середньому складали 3,6±1,7 доби.
Спостерігалась достовірна різниця між І групою та КГ на клінічні параметри: тривалість госпіталізації (р=0,016), фебрильна (р=0,004), субфебрильна (р=0,04) та максимальна (р=0,004) лихоманка. Показники ІІ групи та КГ суттєво не відрізнялись (р>0,1). За допомогою непараметричного критерія Мана-Уїтні, встановлено відсутність істотної різниці тривалості висипу в залежності від належності до певної групи хворих.
Серед показників клітинної ланки імунної відповіді спостерігалась значуща різниця після лікування CD4+ (р=0,022) та CD16+ (р=0,027) між І групою та КГ, а також CD19+ до лікування між ІІ групою та КГ (р=0,055). Зміни гуморальної ланки характеризувались достовірними відміностями IgG після лікування між ІІ групою та КГ (р=0,018).
Характерними рисами цитокінопродукції у хворих з пустулізацією були значимі відмінності рівня TNF-α до лікування між І групою та КГ (р<0,001), TNF-α після лікування між І групою та КГ (р=0,037) й ІІ групою та КГ (р=0,008), а також між IL-8 до лікування в І групі та КГ (р=0,033). Після лікування прозапальний цитокін IL-4 статистично відрізнявся у І та ІІ групах (р=0,002).
За допомогою таблиць спряженості встановлено зв’язок між пустулізацією висипу та тяжкістю перебігу з рівнем значущості rs=0,39, р<0,001. Серед хворих без пустулізації 43,3% були з легкою тяжкістю, 53,61% мали середню тяжкість, а 3,09% – тяжкий перебіг ВВ. Для групи хворих, перебіг ВВ у яких характеризувався пустульозною трансформацією висипки, з легкою тяжкістю було 7,9%, з середньою тяжкістю – 71,05%, з тяжким перебігом – 21,05%.
Встановлено, що пустулізація була відсутня в І групі в 28,87%, у ІІ групі в 41,24% та в КГ у 29,9% відповідно. Розподіл в групі з пустулізацією висипу був такий: до І-ої групи належало 44,74%, до ІІ-ої групи – 21,05% та до КГ – 34,21%. Найбільший показник в І групі вірогідно пов’язаний з тим, що в ній переважали хворі з середньотяжким перебігом ВВ.
Вказане свідчить про активний вплив пустульозної трансформації висипки на клінічний перебіг ВВ, посилює тяжкість перебігу та подовжує перебування хворого в стаціонарі.
Аналіз таблиць спряженості показав зв’язок між пустулізацією та тривалістю висипань з рівнем значущості rs=0,23, р=0,008 (табл. 3.15).
Таблиця 3.15