Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (m±m)

Показник	Показники гуморальної ланки імунітету
	М	m	Мin	Max
До лікування
IgG	13,7	0,3	8,42	23,8
IgМ	2,0	0,1	0,81	5,5
IgA	2,1	0,1	0,38	5,9
ЦІК	63,5	1,6	28,0	214,0*
СН50	60,7	0,7	40,0	84,0
ФЧ	2,9	0,1	0,57	4,0
Після лікування
IgG	17,2	0,3	8,64	26,3
IgМ	2,3	0,1	0,78	4,8
IgA	2,7	0,1	0,72	7,2
ЦІК	68,4	1,0	51,0	126,0
СН50	56,5	0,7	37,0	79,0
ФЧ	3,4	0,05	1,8	4,5

Примітка. * – у хворого з ВВ ускладненою нефрозо-нефритом

Середні рівні ЦІК до та після лікування виявилися підвищеними, що може трактуватись і як активна участь ЦІК в гострих імунологічних реакціях на гостру вірусну інфекцію, і як автоімунні реакції.

Вивчення загального показника системи комплементу показало, що середній рівень СН50 був дещо підвищеним на початку обстеження, що доводить роль комплементу в швидких реакціях імунітету. Впродовж лікування показник СН50 знизився та не перевищував референтні значення.

Поглинальна здатність нейтрофілів (ФЧ) не перевищувала лабораторну норму як на початку, так і в кінці лікування, а після лікування рівень ФЧ дещо підвищився.

Загальні тенденції динаміки змін досліджуваних компонентів гуморальної ланки імунітету представлені у табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді

Показник	Динаміка (у %)			Середнє значення (%)
	І група (АМ)	ІІ група (ЛІЕН)	КГ
IgG	+15,7	+30,7	+33,1	+26,5
IgM	+9,5	+16,6	+15,0	+13,7
IgA	+20,0	+10,0	+30,0	+20,0
ЦІК	+6,3	+8,4	+8,3	+7,7
СН50	-6,9	-7,1	-6,6	-6,9
ФЧ	+22,2	+9,6	+25,9	+19,2

У табл. 3.11 показано, що лікування справило позитивний вплив в цілому на показники IgG (+26,5%), IgM (+13,7%), IgA (+20%) та ФЧ (+19,2%). Проте, також відмічено збільшення рівня ЦІК на 7,7%, що не може бути розцінено позитивно. Лише показник СН50 знизився у всіх групах в середньому -6,9%, що свідчить про активну участь системи комплементу у реакціях імунної відповіді при ВВ.

При проведенні параметричного кореляційного аналізу встановлено, що прямо були пов’язані рівень IgM до лікування і загальна тривалість лихоманки (r=0,209, p=0,015) та тривалість субфебрильної лихоманки (r=0,194, p=0,024), а також показник ЦІК до лікування й загальна тривалість лихоманки (r=0,302, p<0,001) та тривалість субфебрильної лихоманки (r=0,337, p<0,001). До того ж, відмічався зворотній зв’язок між показником CD16+ після лікування і тяжкістю перебігу (r=-0,172, p=0,045) та максимальною температурою тіла (r=-0,171, p=0,047), а також між рівнем CH50 після лікування та загальною тривалістю лихоманки (r=-0,193, p=0,025).