
- •Перелік умовних скорочень
- •Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:
- •Мета дослідження:
- •Завдання дослідження:
- •Практичне значення отриманих результатів:
- •Впровадження результатів досліджень:
- •Особистий внесок пошукача:
- •Апробація результатів роботи:
- •Розділ 1
- •1.1. Етіологічний чинник varicella zoster інфекції
- •1.2. Епідеміологія та контроль за вітряною віспою
- •1.3. Сучасні уявлення про патогенез вітряної віспи
- •1.4. Імунопатогенетичні особливості вітряної віспи
- •1.5. Питання адаптації військовослужбовців
- •1.6. Клінічні прояви вітряної віспи
- •1.7. Сучасна діагностика varicella zoster інфекції
- •1.8. Лікування вітряної віспи у дорослих
- •1.9. Профілактика вітряної віспи
- •Висновки до розділу 1.
- •Розділ 2
- •2.1. Дизайн дослідження та характеристика обстежених хворих
- •2.1.1. Дизайн дослідження, критерії включення / виключення
- •2.1.2. Характеристика обстежених хворих
- •2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів
- •2.3. Методи дослідження
- •2.3.1. Клінічна діагностика
- •2.3.2. Лабораторна діагностика
- •Загальний аналіз крові
- •Визначення деяких імунологічних показників
- •Визначення фенотипу лімфоїдних клітин непрямим імунофлуоресцентним методом на проточному цитофлуориметрі
- •Визначення цитокінів методом кількісного імуноферментного аналізу
- •Молекулярно-біологічний метод
- •2.4. Методи статистичного аналізу
- •Висновки до розділу 2.
- •Розділ 3
- •3.1. Епідемічна ситуація з вітряної віспи у Збройних силах України
- •3.2. Клінічні прояви вітряної віспи у військовослужбовців
- •Динаміка захворюваності на вітряну віспу за 5 років
- •Розподіл хворих за ступенем тяжкості перебігу та формою вітряної віспи
- •Динаміка змін загального рівня лейкоцитів та лейкоформули, % (m±m)
- •3.3 Вірусний профіль при вітряній віспі у дорослих хворих
- •3.4. Імунопатогенетичні зміни при вітряній віспі у військовослужбовців
- •3.4.1. Стан клітинної та гуморальної ланки імунної відповіді
- •Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (m±m)
- •Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді
- •3.4.2. Стан цитокінової ланки імунітету
- •Показники досліджуваних цитокінів по групам (m±m)
- •Динаміка змін досліджуваних цитокінів по групах
- •3.5. Ускладнення вітряної віспи у дорослих хворих
- •Динаміка виявлення ускладнених форм вітряної віспи за 5 років
- •Взаємозв’язок тривалості висипу та наявності пустулізації*
- •Висновки до розділу 3.
- •Розділ 4
- •4.1. Застосування аміксину у дорослих хворих на вітряну віспу
- •4.1.1 Клінічна ефективність аміксину та особливості вірусного профілю
- •Частота клінічних ознак у хворих на вітряну віспу
- •Динаміка змін лейкограми крові під впливом аміксину (м±m)
- •4.1.2. Імуномодулююча активність аміксину
- •4.1.2.1. Вплив аміксину на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •Динаміка деяких імунологічних показників гуморальної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •4.1.2.2. Вплив аміксину на цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •4.1.3. Небажані явища лікування аміксином
- •4.2. Застосування лімфоміозоту з енгістолом у хворих на вітряну віспу
- •4.2.1. Клінічна ефективність лімфоміозоту з енгістолом та особливості вірусного профілю
- •Динаміка змін лейкограми крові
- •4.2.2. Імуномодулююча активність лімфоміозоту та енгістолу
- •4.2.2.1. Вплив лімфоміозоту з енгістолом на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка деяких імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні антигомотоксичних препаратів (м±m)
- •4.2.2.2. Вплив лімфоміозоту з енгістолом цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •Динаміка змін цитокінового профілю, залежно від схеми лікування (м±m)
- •4.2.3. Небажані явища антигомотоксичної терапії
- •Висновки до розділу 4.
- •Розділ 5
- •Нозологічна структура інфекційної захворюваності
- •Аналіз і узагальнення результатів дослідження
- •Висновки
- •Практичні рекомендації
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Д одаток в
- •Референтні значення деяких імунологічних показників крові
- •Додаток г
- •Референтні значення деяких цитокінів крові*
- •Додаток д
- •Додаток е Етапи дискримінантного аналізу (скорочено)
- •Список використаних джерел
Розподіл хворих за ступенем тяжкості перебігу та формою вітряної віспи
Ступінь тяжкості перебігу |
Форма хвороби |
Всього |
|
Ускладнена |
Неускладнена |
||
Легкий |
1 (0,74%) |
41 (30,37%) |
42 (31,11%) |
Середньотяжкий |
39 (28,89%) |
42 (31,11%) |
81 (60,0%) |
Тяжкий |
11 (8,15%) |
1 (0,74%) |
12 (8,89%) |
Всього |
51 (37,78%) |
84 (62,22%) |
135 (100%) |
Середня тривалість госпіталізації дорослих хворих на ВВ з різним ступенем тяжкості перебігу становила для: легкого перебігу – 9,33±4,39, середньотяжкого перебігу – 10,99±3,01 й тяжкого перебігу – 12,5±3,63 календарні дні відповідно. При цьому, достовірні відмінності спостерігались між групами легкого та середньотяжкого (р=0,015), легкого та тяжкого перебігу (р=0,027).
Застосування t-тесту для незалежних вибірок дозволило проаналізувати відмінності генеральної вибірки за ознакою «ступінь тяжкості»:
1.) у групах з легким та середньотяжким перебігом ВВ тривалість висипу, регрес висипу, загальна тривалість лихоманки, максимальна температура тіла, тривалість фебрильної та субфебрильної лихоманки відрізнялась з вірогідністю р<0,001, а для тривалості госпіталізації рівень достовірності становив р=0,015;
2.) порівняння групи легкого перебігу з тяжким показало статистично вірогідну різницю тривалості госпіталізації, тривалості висипу, регресу висипу, максимальної температури тіла, загальної тривалості лихоманки, тривалості фебрильної лихоманки (р<0,05);
3.) між групами середньотяжкого та тяжкого перебігу зафіксовано значиму різницю по тривалості висипу, тривалості фебрильної лихоманки та максимальній температурі тіла (р<0,001), на рівні тенденції відрізнялись загальна тривалість лихоманки (р=0,056).
Скарги, які пред’являли хворі на момент вступу в стаціонар та клінічні симптоми виявлені при первинному об’єктивному обстежені хворих представлені в табл. 3.4.
Таблиця 3.4
Частота клінічних ознак у хворих на ВВ
Скарги / Симптоми |
Абс. |
% |
Головний біль |
17 |
12,6 |
Загальна слабкість |
76 |
56,3 |
Висипання на шкірі |
133 |
98,5 |
Утруднення носового дихання |
6 |
4,4 |
Продовження табл. 3.4
Біль у горлі |
13 |
9,6 |
Підвищення температури тіла |
69 |
51,1 |
Припухання лімфатичних вузлів |
7 |
5,2 |
Свербіж шкіри |
62 |
45,3 |
Озноб |
8 |
5,9 |
Найчастіше хворих турбувала поява висипу на шкірі (98,5%), загальна слабкість і підвищення температури тіла (56,3% та 51,1% відповідно), свербіж шкіри в місцях висипань спостерігався в 45,3% випадків.
Клінічно екзантема у хворих при поступленні була поліморфною – макуло-папуло-везикульозною у 134 (99,26%) хворих та пустульозною у 1(1,74%), при цьому у 22 (16,25%) осіб відмічалась енантема на слизових оболонках різної локалізації (слизова щік, ясен, м’якого або твердого піднебіння, глотки, статевого органу), що наближається до літературних даних [32].
Тривалість існування висипу на шкірі контролювалась щоденно шляхом встановлення нових елементів висипань серед фарбованих смарагдовим зеленим та коливалась від 0,5 до 5 діб, в середньому 2,48±0,91 доби.
Регрес екзантеми, у вигляді інволюції везикул у кірочки та масового їх відпадання відбувався в межах від 3 до 12 діб (в середньому 7,16±2,06 доби) та в більшості випадків залежав від наявності ускладнень з боку шкіри, а ткаож індивідуальних особливостей хворих.
Загальна тривалість періоду лихоманки становила в середньому 2,63±1,65 доби та коливалась від 0 до 11 діб, достовірна різниця зафіксована в І та КГ (р=0,051). Максимальна температура тіла зафіксована в межах від нормальної (36,8°С) до гектичної (40,6°С), в середньому становила 38,32±0,85°С. Тривалість фебрильної лихоманки (вище 38,0°С) становила 0–4,5 діб (середне 0,87 доби). Субфебрильна лихоманка тривала від 0 до 8,5 діб (1,75±1,36 діб).
Проведення t-test для незалежних вибірок у групі з VZV ДНК-емією до лікування показав достовірні відмінності в клінічних параметрах, які досліджувались. Так, тривалість регресу висипу була меншою в ІІ групі ніж у КГ (р<0,05). Тривалість періоду лихоманки виявилась довшою при порівнянні І групи та КГ (р<0,001). При чому, максимальна температура та тривалість фебрильної лихоманки були найбільшими в І групі, що суттєво відрізнялось від КГ (р<0,05).
Для порівняння, t-test для незалежних вибірок у різних групах при відсутності VZV ДНК-емії також показав достовірні відмінності, а саме, тривалість висипу, тривалість регресу висипу, тривалість періоду лихоманки, максимальна температура та тривалість фебрильної лихоманки були значимо більшими у І групі (р<0,05) на відміну від КГ. Тривалість періоду лихоманки, максимальна температура та тривалість субфебрильної лихоманки виявились достовірно меншою в ІІ групі, порівнюючи з КГ (р<0,05).
Традиційно представляємо дескриптивний статистичний аналіз результатів проведеного загально-клінічного дослідження крові (табл. 3.5).
Таблиця 3.5