2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів

Аміксин ІС (АМ) – вітчизняний препарат з групи імуностимуляторів (АТС L03A X15). Реєстраційне посвідчення №UA/2559/01/02, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.11.2009 р. №843 [²⁸⁵].

АМ (дигідрохлорид 2,7-біс- [2-(діетиламіно)етокси]-флуорен-9-он) – має імуномодулюючий та противірусний ефект, стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресори/Т-хелпери, здатен збільшувати кількість протизапальних цитокінів, викликає утворення в організмі α-, β-, γ-інтерферонів клітинами епітелію кишечнику, гепатоцитами, Т-лімфоцитами, нейтрофілами та гранулоцитами [148, 95]. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності «кишечник – печінка – кров – шкіра» через 4–24–48 годин. Механізм антивірусної дії пов’язаний з інгібуванням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, унаслідок чого пригнічується репродукція вірусів [258, 255, 256, 257].

Для лікування ВВ протягом першого тижня захворювання АМ призначали в двох режимах: № 1 – 0,125 г на 1, 2, 4, 6, 8 день та № 2 – 0,25 г на 1, 2, 3 день та 0,125 г на 5, 7 день. Курсові дози склали 0,625 г та 1,0 г відповідно та не перевищували максимально допустиму дозу.

Схема № 2 розроблялась з огляду на тропність VZV до шкірних покривів та особливості фармакодинаміки препарату, а саме досягнення відповідної концентрації АМ в периферичних тканинах (шкіра) та очікуваною дією IFN в зоні везикул. Варто зазначити, що при проведенні розвідувальної статистичної обробки отриманих даних достовірно значимих відмінностей між призначенням за двома схемами ми не побачили (р>0,1), в зв’язку з чим прийняли рішення представити обидві групи об’єднаною в одну.

Лімфоміозот (ЛІ) – комплексний гомеопатичний препарат (АТС V03AX) виробництва «Biologische Heilmittel Heel GmbH». Реєстраційне посвідчення №UA/6637/01/01, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.07.2007 р. №392 [285].

ЛІ (Myosotis arvensis D3, Veronica officinalis D3, Teucrium scorodonia D3, Pinus sylvestris D4, Gentiana lutea D5, Equisetum hyemale D4, Sarsaparilla D6, Scrophularia nodosa D3, Juglans regia D3, Calcium phosphoricum D12, Natrium sulfuricum D4, Fumaria officinalis D4, Levothyroxinum D12, Araneus diadematus D6 по 5 г кожного, Geranium robertianum D4, Nasturtium officinale D4, Ferrum jodatum D12 – по 10 г кожного; допоміжні речовини: етанол 35 об’ємних %) – володіє протизапальною, лімфодренажною та імунокоригуючою дією. Позитивно впливає на нормалізацію цитокінів крові при різних захворюваннях. Використовується в якості базисного препарату, комбінується з іншими гомеопатичними препаратами [98].

Призначався з першого дня перебування пацієнта в стаціонарі за наступною схемою: 15 крапель 3 рази на день під язик за 15–30 хв. до їди (або через годину після їди), протягом всього періоду лікування.

Енгістол (ЕН) – комплексний гомеопатичний препарат з противірусною активністю (АТС J05AX10) виробництва «Biologische Heilmittel Heel GmbH». Реєстраційне посвідчення №UA/2053/02/01, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7.03.2008 р. №121 [285].

ЕН (Vincetoxicum hirundinaria D6, Vincetoxicum hirundinaria D10, Vincetoxicum hirundinaria D30 по 75 мг, Sulfur D4, Sulfur D10 – по 37,5 мг) характеризується протизапальною, антивірусною, дезінтоксикаційною дією. Препарат бере участь в регуляції цитокіноутворення. Застосовується при гострих та хронічних інфекційних захворюваннях вірусного походження [96–98, ²⁸⁶, ²⁸⁷, ²⁸⁸, ²⁸⁹, ²⁹⁰, ²⁹¹, ²⁹², ²⁹³].

ЕН призначався хворим з різними формами ВВ в комплексі, одночасно з ЛІ з наступним режимом дозування: 1 таблетка сублінгвально кожні 15 хв., протягом перших 2 годин, надалі 1 таблетка 3 рази на день за 15–20 хв. до їди (або через годину після їди) протягом 7 діб або до моменту одужання.

Під час лікування проводилось динамічне медичне спостереження за всіма пацієнтами, які приймають участь в дослідженні з визначенням будь-яких небажаних явищ у вигляді скарг, симптомів, лабораторних відхилень або загостренням хронічних захворювань незалежно від причинного зв’язку.

В доступній літературі відсутній чіткий опис фармакодинаміки комплексних гомеопатичних препаратів, тому було прийнято рішення проводити статистичний аналіз між всіма групами, проте не порівнювати ефективність АМ з ЛІЕН, в зв’язку з очевидною невідповіднісю застосованих класів препаратів.