
- •Перелік умовних скорочень
- •Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:
- •Мета дослідження:
- •Завдання дослідження:
- •Практичне значення отриманих результатів:
- •Впровадження результатів досліджень:
- •Особистий внесок пошукача:
- •Апробація результатів роботи:
- •Розділ 1
- •1.1. Етіологічний чинник varicella zoster інфекції
- •1.2. Епідеміологія та контроль за вітряною віспою
- •1.3. Сучасні уявлення про патогенез вітряної віспи
- •1.4. Імунопатогенетичні особливості вітряної віспи
- •1.5. Питання адаптації військовослужбовців
- •1.6. Клінічні прояви вітряної віспи
- •1.7. Сучасна діагностика varicella zoster інфекції
- •1.8. Лікування вітряної віспи у дорослих
- •1.9. Профілактика вітряної віспи
- •Висновки до розділу 1.
- •Розділ 2
- •2.1. Дизайн дослідження та характеристика обстежених хворих
- •2.1.1. Дизайн дослідження, критерії включення / виключення
- •2.1.2. Характеристика обстежених хворих
- •2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів
- •2.3. Методи дослідження
- •2.3.1. Клінічна діагностика
- •2.3.2. Лабораторна діагностика
- •Загальний аналіз крові
- •Визначення деяких імунологічних показників
- •Визначення фенотипу лімфоїдних клітин непрямим імунофлуоресцентним методом на проточному цитофлуориметрі
- •Визначення цитокінів методом кількісного імуноферментного аналізу
- •Молекулярно-біологічний метод
- •2.4. Методи статистичного аналізу
- •Висновки до розділу 2.
- •Розділ 3
- •3.1. Епідемічна ситуація з вітряної віспи у Збройних силах України
- •3.2. Клінічні прояви вітряної віспи у військовослужбовців
- •Динаміка захворюваності на вітряну віспу за 5 років
- •Розподіл хворих за ступенем тяжкості перебігу та формою вітряної віспи
- •Динаміка змін загального рівня лейкоцитів та лейкоформули, % (m±m)
- •3.3 Вірусний профіль при вітряній віспі у дорослих хворих
- •3.4. Імунопатогенетичні зміни при вітряній віспі у військовослужбовців
- •3.4.1. Стан клітинної та гуморальної ланки імунної відповіді
- •Динаміка деяких показників гуморальної ланки імунної відповіді (m±m)
- •Динаміка змін показників гуморальної ланки імунної відповіді
- •3.4.2. Стан цитокінової ланки імунітету
- •Показники досліджуваних цитокінів по групам (m±m)
- •Динаміка змін досліджуваних цитокінів по групах
- •3.5. Ускладнення вітряної віспи у дорослих хворих
- •Динаміка виявлення ускладнених форм вітряної віспи за 5 років
- •Взаємозв’язок тривалості висипу та наявності пустулізації*
- •Висновки до розділу 3.
- •Розділ 4
- •4.1. Застосування аміксину у дорослих хворих на вітряну віспу
- •4.1.1 Клінічна ефективність аміксину та особливості вірусного профілю
- •Частота клінічних ознак у хворих на вітряну віспу
- •Динаміка змін лейкограми крові під впливом аміксину (м±m)
- •4.1.2. Імуномодулююча активність аміксину
- •4.1.2.1. Вплив аміксину на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •Динаміка деяких імунологічних показників гуморальної ланки* при застосуванні аміксину (м±m)
- •4.1.2.2. Вплив аміксину на цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •4.1.3. Небажані явища лікування аміксином
- •4.2. Застосування лімфоміозоту з енгістолом у хворих на вітряну віспу
- •4.2.1. Клінічна ефективність лімфоміозоту з енгістолом та особливості вірусного профілю
- •Динаміка змін лейкограми крові
- •4.2.2. Імуномодулююча активність лімфоміозоту та енгістолу
- •4.2.2.1. Вплив лімфоміозоту з енгістолом на основні компоненти клітинного та гуморального імунітету
- •Динаміка деяких імунологічних показників клітинної ланки* при застосуванні антигомотоксичних препаратів (м±m)
- •4.2.2.2. Вплив лімфоміозоту з енгістолом цитокінову регуляцію імунної відповіді
- •Динаміка змін цитокінового профілю, залежно від схеми лікування (м±m)
- •4.2.3. Небажані явища антигомотоксичної терапії
- •Висновки до розділу 4.
- •Розділ 5
- •Нозологічна структура інфекційної захворюваності
- •Аналіз і узагальнення результатів дослідження
- •Висновки
- •Практичні рекомендації
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Д одаток в
- •Референтні значення деяких імунологічних показників крові
- •Додаток г
- •Референтні значення деяких цитокінів крові*
- •Додаток д
- •Додаток е Етапи дискримінантного аналізу (скорочено)
- •Список використаних джерел
2.2. Характеристика та схеми застосування досліджуваних препаратів
Аміксин ІС (АМ) – вітчизняний препарат з групи імуностимуляторів (АТС L03A X15). Реєстраційне посвідчення №UA/2559/01/02, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.11.2009 р. №843 [285].
АМ (дигідрохлорид 2,7-біс- [2-(діетиламіно)етокси]-флуорен-9-он) – має імуномодулюючий та противірусний ефект, стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресори/Т-хелпери, здатен збільшувати кількість протизапальних цитокінів, викликає утворення в організмі α-, β-, γ-інтерферонів клітинами епітелію кишечнику, гепатоцитами, Т-лімфоцитами, нейтрофілами та гранулоцитами [148, 95]. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності «кишечник – печінка – кров – шкіра» через 4–24–48 годин. Механізм антивірусної дії пов’язаний з інгібуванням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, унаслідок чого пригнічується репродукція вірусів [258, 255, 256, 257].
Для лікування ВВ протягом першого тижня захворювання АМ призначали в двох режимах: № 1 – 0,125 г на 1, 2, 4, 6, 8 день та № 2 – 0,25 г на 1, 2, 3 день та 0,125 г на 5, 7 день. Курсові дози склали 0,625 г та 1,0 г відповідно та не перевищували максимально допустиму дозу.
Схема № 2 розроблялась з огляду на тропність VZV до шкірних покривів та особливості фармакодинаміки препарату, а саме досягнення відповідної концентрації АМ в периферичних тканинах (шкіра) та очікуваною дією IFN в зоні везикул. Варто зазначити, що при проведенні розвідувальної статистичної обробки отриманих даних достовірно значимих відмінностей між призначенням за двома схемами ми не побачили (р>0,1), в зв’язку з чим прийняли рішення представити обидві групи об’єднаною в одну.
Лімфоміозот (ЛІ) – комплексний гомеопатичний препарат (АТС V03AX) виробництва «Biologische Heilmittel Heel GmbH». Реєстраційне посвідчення №UA/6637/01/01, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.07.2007 р. №392 [285].
ЛІ (Myosotis arvensis D3, Veronica officinalis D3, Teucrium scorodonia D3, Pinus sylvestris D4, Gentiana lutea D5, Equisetum hyemale D4, Sarsaparilla D6, Scrophularia nodosa D3, Juglans regia D3, Calcium phosphoricum D12, Natrium sulfuricum D4, Fumaria officinalis D4, Levothyroxinum D12, Araneus diadematus D6 по 5 г кожного, Geranium robertianum D4, Nasturtium officinale D4, Ferrum jodatum D12 – по 10 г кожного; допоміжні речовини: етанол 35 об’ємних %) – володіє протизапальною, лімфодренажною та імунокоригуючою дією. Позитивно впливає на нормалізацію цитокінів крові при різних захворюваннях. Використовується в якості базисного препарату, комбінується з іншими гомеопатичними препаратами [98].
Призначався з першого дня перебування пацієнта в стаціонарі за наступною схемою: 15 крапель 3 рази на день під язик за 15–30 хв. до їди (або через годину після їди), протягом всього періоду лікування.
Енгістол (ЕН) – комплексний гомеопатичний препарат з противірусною активністю (АТС J05AX10) виробництва «Biologische Heilmittel Heel GmbH». Реєстраційне посвідчення №UA/2053/02/01, рішення про перереєстрацію затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7.03.2008 р. №121 [285].
ЕН (Vincetoxicum hirundinaria D6, Vincetoxicum hirundinaria D10, Vincetoxicum hirundinaria D30 по 75 мг, Sulfur D4, Sulfur D10 – по 37,5 мг) характеризується протизапальною, антивірусною, дезінтоксикаційною дією. Препарат бере участь в регуляції цитокіноутворення. Застосовується при гострих та хронічних інфекційних захворюваннях вірусного походження [96–98, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293].
ЕН призначався хворим з різними формами ВВ в комплексі, одночасно з ЛІ з наступним режимом дозування: 1 таблетка сублінгвально кожні 15 хв., протягом перших 2 годин, надалі 1 таблетка 3 рази на день за 15–20 хв. до їди (або через годину після їди) протягом 7 діб або до моменту одужання.
Під час лікування проводилось динамічне медичне спостереження за всіма пацієнтами, які приймають участь в дослідженні з визначенням будь-яких небажаних явищ у вигляді скарг, симптомів, лабораторних відхилень або загостренням хронічних захворювань незалежно від причинного зв’язку.
В доступній літературі відсутній чіткий опис фармакодинаміки комплексних гомеопатичних препаратів, тому було прийнято рішення проводити статистичний аналіз між всіма групами, проте не порівнювати ефективність АМ з ЛІЕН, в зв’язку з очевидною невідповіднісю застосованих класів препаратів.