Висновки до розділу 1.

На підставі матеріалу викладеного раніше, показано, що ВВ є достатньо актуальною проблемою охорони здоров’я, не тільки для ЗСУ, а й для держави в цілому. У зв’язку із формуванням вторинних імунодефіцитів у дорослих (працездатні особи призовного віку), підтриманням резервуару ВВ серед військовослужбовців та з метою підтримання боєздатності країни, ЗСУ потребують запровадження системи вакцинопрофілактики інфекцій, керованих імунобіологічними засобами. З метою покращення діагностики потребують вивчення зрушення імуно-цитокінової системи, визначення ролі супутньої ГВІ в перебігу ВВ, а також можливості застосування препаратів, що модифікують імунну відповідь у осіб дорослого віку хворих на вітряну віспу.

Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо, що в умовах розбудови Збройних сил України та з урахуванням перспективи переходу до комплектування військ військовослужбовцями за контрактом, перспективним виглядає серологічне визначення прошарку імунних осіб призовного віку та цілеспрямована вакцинопрофілактика ВВ на допризовному етапі (виходячи з реальних потреб), що значно зменшить захворюваність на ВВ серед військовослужбовців після призову, підвищить боєздатність війська та дозволить більш ефективно використовувати імунобіологічні препарати.

Основні положення розділу 1 висвітлені у наступних роботах:

1. Клініко-епідеміологічний контроль за вітряною віспою/герпес зостер / В. В. Третьяков, О. К. Дуда, В. В. Гебеш, В. І. Трихліб // Проблеми військової охорони здоров’я : [зб. наук. праць УВМА]. – К.: УВМА, 2010. – №27. – С. 218–230. (Особистий внесок – ідея, пошук літератури, аналіз даних, написання та підготовка до друку, редакція).

2. Третьяков В. В. Стандартизовані підходи до лікування варіцела зостер вірусної інфекції (за даними англомовних джерел) / В. В. Третьяков // Військова медицина України. – 2008. – том 8, № 2. – С. 53–56.

3. Гебеш В. В. Ефективність імуномодулюючої терапії в комплексному лікуванні герпесвірусних уражень нервової системи / В. В. Гебеш, Ю. О. Жигарєв, Ю. О. Сухов [та ін.] // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – 2007. – вип. 16 (2). – С. 749–757. (Особистий внесок – пошук літератури, редакція).

4. Вітряна віспа у дорослих (військовослужбовців) [методичні рекомендації], Київ, 2012. – 20 с.

5. Третьяков В. В. Вітряна віспа: питання щодо реінфекції / В. В. Третьяков // Сучасний стан і проблеми епідеміології та інфекційної патології в Україні : матеріали наук.-практ. конф. 10-11 жовтня 2012 р. – Київ, 2012. – С. 27.

6. Третьяков В. В. Роль молекулярно-генетичної діагностики при varicella zoster інфекції / В. В. Третьяков // Військова медицина України. – 2012. – том 12, № 3. – С. 40–48.

Розділ 2

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Дизайн дослідження та характеристика обстежених хворих

2.1.1. Дизайн дослідження, критерії включення / виключення

Проведення дослідження базувалось на основних положеннях та вимогах Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації та правил якісної медичної практики (ICH GCP), узгоджувалось з Етичним комітетом Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та проводилось за умови добровільної згоди на участь, всебічного інформування про характер майбутнього дослідження і забезпечення медичного супроводу під час дослідження.

Включення хворих до програми лікування і обстеження проводилось за спеціально розробленими критеріями відбору.

Критерії включення: 1.) наявність клінічної картини вітряної віспи будь-якого ступеня тяжкості, незалежно від наявності або відсутності ускладнень 2.) строк від початку захворювання не пізніше 3 діб (72 години) 3.) вік хворих 17 – 30 років 4.) добровільна згода на участь в дослідженні.

Критерії виключення: 1.) наявність супутніх соматичних захворювань, що впливають на достовірну оцінку імунного статусу та рівня цитокінів пацієнта 2.) бажання припинити участь у дослідженні на будь-якому етапі.

Для вирішення мети та завдань дисертації нами було вивчено та відібрано декілька схем лікування хворих на ВВ, базуючись на яких та за умови паралельного набору, шляхом простої рандомізації за допомогою методики «випадкових чисел», всіх пацієнтів розділили на відповідні групи: І група – 45 пацієнтів (терапія ґрунтувалась на застосуванні аміксину (АМ) за спеціально розробленими схемами); ІІ група – 48 пацієнтів (застосовувались комплексні гомеопатичні препарати лімфоміозот та енгістол (ЛІЕН) в комбінації); контрольна група (КГ) налічувала 42 пацієнти, до яких застосовували виключно симптоматичну (базисну) терапію.

Враховуючи клінічну картину ВВ, наявність бактеріальних ускладнень з боку шкіри, органів дихання (пневмонія, синусіт) – хворим призначали антибактеріальні засоби (цефтріаксон, амоксіцилін, доксіциклін) в загальноприйнятих дохах. При виникненні тяжких форм ВВ та загрозі життю пацієнта індивідуально вирішували необхідність додавання до лікування ацикловіру у загальноприйнятих терапевтичних дозах.

У виборі схеми лікування користувались наступними критеріями: 1.) легкий, середньотяжкий та тяжкий перебіг ВВ – призначали АМ або ЛІЕН; 2.) тяжкий перебіг ВВ – додавали ацикловір; 3.) наявність ускладнень – призначали етіопатогенетичні (наприклад антибактеріальні) препарати.

У всіх групах пацієнтів в якості базисної (симптоматичної) терапії використовувались: протигістамінні засоби для системного застосування [254] (лоратадин, діазолін), анілінові фарбники (розчин діамантового зеленого 1%) в якості місцевого антисептика, препарати групи анальгетиків та антипіретиків (парацетамол, анальгін) у середньотерапевтичних дозах.

Включення осіб до програми профілактики аміксином ІС проводилось методом фіксованої рандомізації за наступними критеріями відбору: 1.) військовослужбовці строкової служби, що належать до одного підрозділу відразу після прибуття до військової частини 2.) термін спостереження три календарних місяці.

Критерії виключення: 1.) наявність захворювань, що обмежують придатність до подальшого проходження військової служби.

Прийом аміксину ІС в дослідній групі, яка налічувала 200 військовослужбовців, розпочинали відразу після прибуття призовників з військових комісаріатів, під постійним особистим контролем начальника медичної служби військової частини. Режим дозування Аміксину ІС: дві таблетки (250 мг) на тиждень протягом 1 місяця (сумарна доза = 1,0г). Контрольна група склала 177 осіб з іншого підрозділу цієї ж військової частини.

За обома групами проводилось лонгітюдне динамічне лікарське спостереження з обов’язковою фіксацією кожного випадку захворювання в медичній документації, та факту звернення до медичного пункту військової частини. Окрім того, звертали увагу на випадки багаторазового звертання за медичною допомогою.