10. Міста як культурні та політичні центри Київської Русі

До визначних центрів давньоруської культури на півдні Русі належали: Київ, Чернігів, Переяслав, Галич, Холм та ін. Київ за часів Ярослава Мудрого перетворився на великий центр культури, ремесла й торгівлі. Він вражав сучасників своїми розмірами, багатолюдністю, величними спорудами, такими як Десятинна церква, Софійський собор, урочисті Золоті ворота з надбрамною церквою, патрональні монастирі та князівські палаци. У період найвищого розквіту Київ за кількістю населення та розмірами не тільки не поступався великим західноєвропейським містам, а й перевершував їх. Не дивно, що сучасникам він здавався «величьеством сіающ», а мандрівник Адам Бременський називав його «окрасою Сходу».

У давньоруських містах — центрах культури — творили видатні письменники та переписувачі книжок, перекладачі, художники-мініатюристи, архітектори, художники-мозаїсти та фрескісти, працювали вправні ювеліри-«златокузнецы», різьбярі по кістці, ковалі, зброярі та гончарі. Художні вироби давньоруських ремісників були добре відомі далеко за межами Русі.

міста - центри Давньоруської держави - формувалися переважно з "племінних центрів". У той же час В. В. Мавродін, узагальнюючи результати археологічних досліджень давньоруських міст, звернув увагу на часті факти "переміщення" укріплених центрів на нове місце (Полоцьк, Смоленськ, Новгород, Ростов, Ярославль, Білоозеро). Причинами такого явища (визначається як "перенесення міста") могли бути, на думку дослідника, неможливість зростання дитинця на старому місці, потреби торговельних і військових підприємств і вороже ставлення до процесу феодалізації родоплемінної знаті, концентрувався в старих центрах. Концепція "перенесення міста" знову ставила під сумнів тезу про спадкоємність між племінними центрами та центрами політичної влади Давньоруської держави.Завдяки підтримці князів в період найбільшого розвитку швидко розбудовувалися старі й виникали нові міста, що мало велике значення для зміцнення кордонів держави. Країною міст називали Русь іноземні купці й мандрівники. Їх вражала краса і велич Києва, який за розмірами поступався лише Константинополю та арабській Кордові. І нині жителі й гості нашої столиці милуються Ярославовим валом, Золотими воротами й тощо. Вишуканістю архітектурних форм, привабливістю ремісничих виробів, чисельністю торжищ вирізнялись і такі давньоруські міста як Гадяч, Чернігів, Переяслав, Новгород, Суздаль, Полоцьк та ін. Більше трьохсот міст налічують у Київській Русі вітчизняні літописи. До цього слід додати численну групу безіменних давньоруських фортець та замків, укріплених поселень, які відкрили археологи. Давньоруські міста були центрами ремесла й торгівлі, визначними осередками політичного та культурного життя, місцем зосередження органів державної влади та церковного управління.

Основу продуктивного населення міст становили ремісники. Великий попит мали вироби висококваліфікованих ковалів, ювелірів, зброярів, гончарів, іконописців та інших майстрів. У Київській Русі визначилося близько сотні ремісничих спеціальностей. У давньоруських містах велася жвава торгівля. Авторитету та широкого визнання не лише в Русі, а й далеко за її межами набули давньоруські купецькі організації. Торговельні подвір'я й цілі вулиці давньоруських купців успішно процвітали в Константинополі, у шведському місті Сігтуні, у столиці Волзької Болгарії — місті Булгарі на Камі та в інших міжнародних центрах. Багатства й розмаїття товарів, які доставляли руські купці за кордон, вражали уяву сучасників. Кам'яниці купців з Єгипту, Арабського халіфату, Кавказу, Італії, Скандинавії, Польщі й Угорщини стояли і на площах Києва. Розмістившись посередині дніпровського водного шляху "з варяг у греки", Київ став світовим ринком торгівлі.