2) Найдавніші археологічні культури в межиріччі Дніпра та Дністра

Найдавнішою і найвизначнішою культурою в межиріччі Дніпра та Дністра вважається Трипільська культура. Ця умовна назва походить від с.Трипілля під Києвом, де 1893 р. видатний київський археолог Вікентій Хвойка уперше виявив рештки культури, яка проіснувала з другої половини ІV до кінця ІІІ тис. до н.е. на величезному масиві розселення в межиріччі Дніпра й Дністра, сягаючи на півдні причорноморських степів, а на півночі – волинського і київського Полісся та пониззя р.Десни. За своїми типологічними ознаками і географічно-просторовим тяжінням трипільська культура була споріднена з тогочасними пам’ятками Дунайського басейну, Балканського півострова, острівного Східного Середземномор’я та Малої Азії, що дає підставу зараховувати її до циклу культур, які лягли в основу європейської середземноморської цивілізації. За типом господарювання трипільці належали до хліборобсько-скотарських племен з переважанням землеробства, на що вказує широко зафіксований серед них культ богині плодючості – “Великої Матері” (антропоморфні зображення Великої Матері знаходять при розкопках мало не кожного трипільського поселення). Доказом розвинутої соціалізації є оселення племені, яке контролювало певну територію, у “протомістах” – обнесених ровами населених пунктах, де чисельність мешканців могла сягати кількох тисяч. Іншими не менш відомими племенами населявшими територію між Дніпром та Дністером були анти. Назва «анти» проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона зникає з історичних хронік. За однією з історико-лінгвістичних версій, у процесі розселення на Балкани анти змішуються зі склавінами й надалі вже відомі під загальною назвою слов'ян. Таким чином, склавши, назва яких у трохи зміненому вигляді поширилася па всі слов'янські племена, в V–VI ст. вийшли за південні межі венедських земель, і візантійські автори вже знають їх на Дунаї. Тогочасні письмові джерела обмежують ареал поширення склавінських племен на північному заході Віслою, а на сході – Дністром (тут склавіни граничили з антами, котрі тоді займали межиріччя Дніпра, Дністра і Дунаю). Прокопій Кесарійський вважав склавінів та антів одним народом. Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття. Антські пам'ятки в Україні — переважно прикраси до одягу й кінської збруї зі 0%A1%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%BB%D0%BE"срібла, 0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%B0"бронзи й білого металевого стапу, пізніше — бронзові прикраси (найбільше фібули) з виїмчастою 0%95%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C"емаллю, центр виробництва яких був у 0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2"Києві, скарби 0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE"золотих та срібних речей (Перещепине, Підгороддя б. Крилоса), нарешті 0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_(%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F)"городищароменського типу (с. Ромен на Чернігівщині). Економіка Основною галуззю господарства у антів було орне 0%A5%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"хліборобство із застосуванням 0%97%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BE"залізного 0%9F%D0%BB%D1%83%D0%B3"плуга, а також — осіле 0%A2%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"тваринництво і промисли (0%9C%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"мисливство, 0%A0%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"рибальство, 0%97%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE"збиральництво). Високого рівня досягло ремесло (залізоробне, гончарне із застосуванням гончарного круга, склоробне та інші), яке значною мірою вже відокремилося від 0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE"сільського господарства. З розвитком ремесла було пов'язане виникнення більш-менш постійної 0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F"торгівлі, що мала грошовий характер. У антів були економічні стосунки з віддаленими країнами, в тому числі — з 0%A0%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F"Римською імперією. Це простежується на підставі численних знахідок на території антських земель римських речей (0%90%D0%BC%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%B0"амфори, скляні та металеві вироби тощо), а також срібної римської монети. Класовий устрій Анти перебували на стадії розкладу 0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D0%B0%D0%B4"первіснообщинного ладу і формування класових відносин. У них панувало індивідуальне землекористування та зв'язане з ним приватне господарство. Починало виникати і приватне землеволодіння. Глибоким було майнове розшарування, про що свідчать численні багаті скарби 0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0"монет і дорогоцінних речей. Широко розвивалось рабовласництво: візантійські автори пишуть про десятки тисяч полонених, яких анти перетворювали на 0%A0%D0%B0%D0%B1"рабів. Існувала работоргівля. Однак поряд з цим зароджувались і нові, більш прогресивні відносини, що в подальшому привели до формування не рабовласницького, а феодального способу виробництва. Військова організація За відомостями Прокопія Кесарійського, 0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80"Менандра, анти мали сильну військову організацію, виставляли військо до 100 тисяч воїнів (що можливо, перебільшено). Політичний союз антів був одним із зародків майбутньої східнослов'янської державності. На чолі цього об'єднання антів стояли царі («рекси») і можновладці, частина яких згадується у творах візантійських авторів (Йордан, Агафій, Прокопій, Менандр, 0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D1%82_%D0%A1%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B0"Феофілакт Сімокатта та інші). Військові походи та розселення В 4 столітті, за свідченням Йордана, анти вели боротьбу проти 0%93%D0%BE%D1%82%D0%B8"готів, які претендували на гегемонію в Східній Європі. В 385 році готський король 0%92%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80"Вінітар намагався підкорити антів, але зазнав поразки. Трохи пізніше йому пощастило захопити в полон і стратити антського царя 0%91%D0%BE%D0%B6"Божа, його синів та 70 найбільших можновладців. У 6 столітті розпочався наступ антів разом із спорідненими склавінами на балканські володіння Візантії. До середини 6 століття це були походи з метою захоплення полонених і здобичі, але вже після війни 550—551 років на візантійських землях оселилася частина антів і склавінів. Протягом наступних десятиліть розселення антів йшло дуже швидко і на 80-і роки 6 століття привело до повної слов'янізації північних Балкан (територія сучасної 0%91%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F"Болгарії та колишньої 0%AE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F"Югославії). Від 568 року у зв'язку з вторгненням 0%90%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8"аварів і заснуванням в 0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F"Трансільванії (сучасна 0%A0%D1%83%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%8F"Румунія) аварського каганату, почалися аваро-слов'янські війни, що на початку 7 століття призвели до розпаду антського політичного об'єднання. Культура Культура антів відома на підставі писемних та археологічних джерел. Анти обожнювали сили природи. Вони мали капища, де стояли зображення 0%86%D0%B4%D0%BE%D0%BB"ідолів з 0%9A%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8C"каменю або 0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE"дерева (частина з них досліджувалася 0%90%D1%80%D1%85%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3"археологами). Високого рівня досягло ужиткове мистецтво, особливо — в 0%AE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0"ювелірному ремеслі. Відомі кілька орнаментних стилів — геометричний, так званий «звіриний» тощо. Своєрідна, яскрава культура антів була одним з компонентів при формуванні у пізніші часи давньоруської культури.