Біографія[ред. • ред. Код]

Батько, хасид Шолом Мордехай Леві Чачкес (рабин у Чорткові), був заможним торговцем худобою, знавцем єврейської релігійної літератури. Аґнон з дитинства вільно говорив польською, українською, німецькою. Навчався у хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит. У 1906 переїхав до Львова працювати у єврейській газеті. Через відмову від служби у війську еміґрував до Палестини у 1907. Там було опубліковано його повість «Покинуті дружини». Спочатку писав їдишем, згодом перейшов на іврит.

У 1913 переїхав до Німеччини. В Берліні він збирав хасидські перекази. Молодому письменникові допоміг багатий комерсант Залман Шокен, який допомагав видавати твори та виділив Аґнону стипендію на 5 років.

У 1924 повернувася до Палестини, видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).

Крім романів, Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди.

Нагороджений Державною премією Ізраїлю (1954 і 1958), був почесним громадянином Єрусалиму. У 1966 отримав Нобелівську премію.

Помер 82-річний прозаїк 17 лютого 1970 року у Єрусалимі.

Особистість Ш. Й. Аґнона формувалася на кордоні взаємодії кількох культур і релігій: в Бучачі, Коломиї, Львові, Тернополі мирно уживалися українська, польська та єврейська мови й культури, взаємодіючи з австрійською, німецькою та російською. Духовне буття галичан визначалося католицизмом, іудейством, православ'ям. Народившись і проживши в Галичині два десятиліття, майбутній класик єврейської літератури написав та опублікував тут близько 70 різних за жанрами літературних творів (вірші, оповідання, нариси).

«У п'ять років я написав свою першу пісню»,— сказав Ш. Й. Аґнон у своїй промові на церемонії вручення йому Нобелівської премії. 1903 року з'явилися його перші публікації в журналі «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та тижневику «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. Переселившись до Палестини, Ш. Й. Аґнон 1911 року опублікував «Тойті-танц» («Танок смерті») — твір, написаний за реальними фактами з життя євреїв одного з містечок Галичини.

Двадцятирічним молодим письменником Ш. Й. Аґнон прибув до Львова й став співробітником єврейських періодичних видань. Столиця Галичини, в якій переплелися в єдиному духовному культуротворчому потоці національні традиції різних народів, середньовіччя й ренесанс, архітектура класицизму й еклектики, готики й модернізму, зачарувала його. 1907 року Ш. Й. Аґнон відбув до Палестини. На історичну батьківщину він приїхав як відомий письменник Чачкес (справжнє прізвище), щоб стати Аґноном (1924 року письменник офіційно обрав собі літературний псевдонім Аґнон — з івриту «покинутий»).

З 1913 Аґнон жив у Німеччині (Берлін та Гамбург), де плідно працював як письменник, читав лекції з єврейської літератури, знайомився з найкращими зразками світової літератури. На німецькій землі доля послала Аґнону заможного прихильника його таланту й друга Ш. З. Шокена, який позбавив надію єврейської літератури фінансових проблем, надавши йому спеціальну стипендію. 1924 року Аґнон повернувся в Єрусалим.

1930 року Аґнон (він знову побував у Європі) востаннє у своєму житті відвідав свою батьківщину — Бучач…

Старий Бучач

Пам'ятник письменнику у Бад Гомбурзі, Німеччина

З експозиції, присвяченої Шмуелю Аґнону