Праці[ред. • ред. Код]

Ще в Харкові майбутній нобелівський лауреат видрукував свою першу наукову працю "Грошова заробітна плата робітників та службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р." (1921).

Основні наукові праці:

• «Перерозподіл населення та економічне зростання: Сполучені Штати, 1870—1950» (Population Redistribution and Economic Growth: United States, 1870—1950, 1957—1964);

• «Економічне зростання націй: сукупний випуск і виробнича структура» (Economic Growth of Nations: Total Output and Production Structure, 1971);

• «Населення, капітал та економічне зростання» (Population, Capital and Growth, 1973).

• Підсумкова праця С. Кузнеця-економіста – "Капітал і американська економіка".

Капиця Петро Леонідович[ред. • ред. Код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку. Стабільна версія була перевірена 25 січня 2014.

Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку. Стабільна версія була перевірена 25 січня 2014.

Перейти до: навігація, пошук

Капиця Петро Леонідович
Капиця П. (ліворуч) і Семенов М. М.
Народився	26 червня (8 липня) 1894(1894-07-08) Кронштадт
Помер	8 квітня 1984(1984-04-08) (89 років) Москва
Громадянство	СРСР
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1978)

Петро́ Леоні́дович Ка́пиця (*9 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург — †8 квітня 1984, Москва, РФ) — фізик, лауреат Нобелівської премії (1978).

Біографія[ред. • ред. Код]

Родина Капиць (по матері) з українських волинських дворян Стебницьких. Батько П.Капиці полковник Л.Капиця — поляк, виходець з Волині.

Петро Капиця навчався у Петербурзькому університеті.

1921 — працював у Кембриджському університеті (Велика Британія) у Кавендишській лабораторії разом з Е.Резерфордом.

1928 — відкрив ефект збільшення елекроопору в металах, що виникає під час збільшення магнітного поля («закон Капиці»).

З 1935 — «невиїзний» науковець СРСР (після того, як Радянський Союз залишив фізик Г. Гамов).

Один із засновників фізики низьких температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР. Організатор і перший директор (1933-46, з 1955) Інституту фізичних проблем.

За виступи проти створення радянської атомної бомби в 1945 році П.Капиця був усунутий з поста директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під домашнім арештом.

Серед відзнак П.Капиці, зокрема, медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі, Німеччині, Америці, Голландії.

На честь вченого названо астероїд 3437 Капиця.