3.4.2. Особливості індивідуальних та групових форм роботи з психотерапії

В практиці психолого-педагогічної допомоги традиційно діє індивідуальна та групова форми роботи з клієнтом.

Переваги індивідуальної форми роботи полягають в тому, що окремому клієнтові приділяється уваги більше, ніж в умовах групової терапії. Крім того, варто враховувати, що певні стресові стани, особливості розвитку особистості можуть не дозволити включення клієнта в роботу групи. Індивідуальна терапевтична робота здійснюється, як правило у формах бесід, навіювання, переконання.

Переваги групової форми роботи: в сфері міжособистісних стосунків полягають в тому, що клієнт задовольняє потребу в емоційному теплі, розумінні і контакті з іншою людиною. Соціальні суперечності нашого суспільства нерідко викликають в людини відчуття небезпеки, недовіри і безсилля. Таким чином, досвід, що набувається в спеціально організованих групах, сприяє протидії відчуженню, допомагаючи вирішенню проблем, що з’являються в процесі міжособистісної взаємодії .

Слід зазначити, що робота з терапевтичною групою має ще й економічні переваги. Зустріч 10-15 клієнтів обійдеться дешевше для кожного з них порівняно з вартістю індивідуальних зустрічей.

Головною перевагою групових форми психолого-педагогічної терапії є здобуток особистісного досвіду поведінки в мікро-соціумі. При цьому група не пропонує еталон поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, почуття, сформувати готовність до відповідальності особистості за своє майбутнє та життя в цілому. Кінцевою метою роботи психолого-терапевтичної групи є реабілітація кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях; прийняття реального життя, реставрація гідності й оптимізму.

3.4.3.Організація роботи терапевтичної групи

• Найбільш доцільним є існування груп у таких вікових інтервалах: 6-8, 9-11, 12-15, 16-18 років. Більш значний розрив вікових меж призведе до відсутності спільних інтересів між членами групи;

• Кількісний склад групи має налічувати до 15 осіб. Бажано, щоб у група складалась з рівної кількості осіб різної статі;

• Періодичність проведення занять орієнтовно: один-два рази на тиждень;

• Члени групи мають бути в зручному одязі, що не заважає вільно рухатись;

• Заняття для молодших школярів триває 30-40 хвилин, для середніх – орієнтовно годину, максимальна тривалість заняття – півтори години;

Групова психолого-педагогічна терапевтична зустріч має достатньо гнучку, варіативну структуру. Типове терапевтичне заняття може включити: вступне слово, інструктування, тематичну бесіду, релакс-паузи, аутотренінг, психокорекційні ігри, психогімнастику, допоміжні методи арт-терапії, домашнє завдання.

Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості клієнтів різного віку, можна запропонувати орієнтовний перелік тем для проведення занять з психолого-педагогічної терапії. Для роботи з групою молодших школярів краще запропонувати низку тем, що об’єднані спільним соціально-педагогічним завданням, наприклад: „Як стати краще?”, „За що нас поважають?”, „Розумники і розумниці”, „Хто я такий?”, „Чому люди різні?”, „Який в тебе характер?”, „Як стати щасливим?”, „Про образу та образливість?”, „Чому так важко вчитись?”, „Впевненість та самовпевненість”, „Як подобатись собі”, „Як виховати волю і характер”, „Ти і твої батьки”, „Як почувати себе захищеним”.

Для роботи з групами вихованців – підлітків краще обирати одну проблему. До основних проблем занять психолого-терапевтичних груп з молоддю належать:

• психічний (духовний) розвиток дитини чи молодої людини;

• особистісні проблеми клієнта;

• проблеми молодої сім’ї;

• проблеми психічного та особистісного здоров’я клієнта;

• терапія непоправного лиха ;

• проблеми психологічної допомоги у кризових ситуаціях;

• проблеми адаптації; подолання релігійних, етнічних забобонів та стереотипів .

Окремою групою можна виділити низку проблем шкільного психолого-педагогічного консультування, а саме: проблеми стосунків вчитель-учень, вчителі-батьки, учнів між собою, питання адаптації до навчання, до умов та вимог школи, проблеми успішності та розвитку здібностей школярів.

Потрібно визначити роль та місце батьків в заняттях групи . На деяких заняттях присутність батьків бажана. У цьому випадку все, що відбувається під час заняття пояснюється окремо для батьків. Це дозволить батькам після закінчення заняття пояснити дітям складні питання кожної теми, обговорити підсумки терапевтичної зустрічі. Надалі батьки можуть частково заміняти терапевта в проведенні окремих фрагментів занять, посилювати психолого-терапевтичний вплив і після закінчення зустрічей. Бажано, щоб наприкінці кожного заняття терапевт роздав для батьків пам’ятки.

3.4.4 .Характеритсика окремих психотерапевтичних технік

Епістолярна терапія. Епістолярна терапія дозволяє досягнути реставрації міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до дитини (батьків) можна використати як допоміжний засіб корекції стосунків. Такий лист повинен починатись словами любові та поваги, вибачення і визнання своїх помилок. Він повинен бути лаконічним, яскравим і обов’язково приємним. Бажано, щоб лист містив конструктивні пропозиції щодо покращення порушених міжособистісних стосунків. Як можливі форми роботи з епістолярної терапії можна назвати:

• лист до уявного (реального ) друга;

• лист до батьків;

• лист самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я);

• лист до себе в майбутнє чи в минуле;

• лист до улюбленого героя ( літературного, історичного, куміра);