22 Голосні звуки

Відмінності між окремими голосними звуками полягають в особливостях типового для кожного з них тембру. Однак описати голосні звуки за тембром дуже складно, через що найпоширенішою класифікацією голосних є артикуляційна, тобто за ступенем просування язика вперед або назад і ступенем його підняття при їх творенні. За цими ознаками голосні поділяються на голосні переднього, середнього та заднього рядів і низького, середнього та високого піднесення.

Більшість голосних — це голосні переднього і заднього рядів. Голосних середнього ряду мало. Так, наприклад, в українській і тюркських мовах нема жодного. Дехто навіть схильний вважати, що голосні середнього ряду — це пересунені голосні переднього і заднього рядів: російський звук [ы] пересунений з переднього ряду, а [а] із заднього ряду.

За положенням губ під час артикуляції звуків розрізняють лабіалізовані і нелабіалізовані голосні.

Залежно від ступеня розкриття рота розрізняють

відкриті та закриті голосні. При вимовлянні закритих

м'язи більш напружені, ніж при артикуляції відкритих.

23 Приголосні звуки

ЗА АКУСТИЧНОЮ ОЗНАКОЮ (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом. До них

належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]; англ. [w], [rj]; нім. [rj]. У шумних приголосних шум переважає над голосом або наявний лише шум. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над голосом. До них належать [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дж ], [дз]; англ. [б]. Глухі приголосні творяться тільки шумом. До них належать [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш]; англ. [Є]; нім. [9], [h]. З артикуляційного (фізіологічного) погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.

ЗА МІСЦЕМ ТВОРЕННЯ розрізняють губні (лабіальні), язикові, язичкові (увулярні), глоткові (фарингальні) і гортанні (ларингальні) приголосні.

Губні приголосні членуються на дві підгрупи: губно-губні, або білабіальні (лат. Ы від bis — "двічі"), до яких належать [б], [п], [м], англ. [w] (при творенні цих звуків нижня губа змикається з верхньою) і губно-зубні, або лабіодентальні (лат. dentalis від dens — "зуб"), як, наприклад,

[ф] і [в] (нижня губа змикається з верхніми зубами) Язикові приголосні поділяються на передньоязикові ([Д], М, [≪І≫ М≫ [с]. [ш]. [Р]. И . И . [Ц]. М> [дж], [Дз]. англ. [б], [0]), середньоязикові([j], фр., ісп., італ., узб. [rj]1', нім. [?]2)) і задньоязикові ([ґ], [к], [х], англ. [rj]3')-

У всіх мовах найбільше передньоязикових.

ЗА ПАСИВНИМ АРТИКУЛЯТОРОМ передньоязикові поділяють на міжзубні, або інтердентальні (англ. [3], [9], зубні, або дентальні ([д], [т], [з], [с], [дз]), та піднебінні ([ж], [ш], [дж ], [ч}). ЗА АКУСТИКОЮ вони бувають^свистячими [з], [с], [дз] або

шиплячими ([ж], [ш], [ч], [дж ]).

Глоткові (фарингальні) приголосні творяться в порожнині глотки. До них належать укр. [г], нім. [h] (голова, галас, нім. Hand "рука", Held "гроші", Freiheit "свобода").

Гортанних і глоткових звуків багато у грузинській та інших кавказьких мовах. Є вони в івриті та арабській мові. Язичкові (увулярні) приголосні характеризуються активною артикуляцією маленького язичка (увули). Такимє французький гаркавий звук [г].

ЗА СПОСОБОМ ТВОРЕННЯ приголосні поділяють на проривні,

Щілинні, зімкнено-прохідні й африкати.

1(Див.: фр. signe [sin] "знак", ісп. senor "пан", італ. signore "пан",

узб. унг [orj] "правий".

2)Це так званий ich-Laut, який вимовляється у словах типу ich

" я " , Recht "право", durch "через" тощо.

3)Див.: sing [sir)] "співати", siting [sitirj] "сидіти" тощо.

Проривні, або зімкнені, утворюються зімкненням двох артикуляторів, що створюють перешкоду, яку повітря з силою прориває, тобто це приголосні, які творяться при різкому розкритті зімкнення. їх ще називають вибуховими, експлозивними (від фр. explosion "вибух") та миттєвими (їх не можна вимовляти протяжно). До них належать [б], [п], [д], [т], [ґ], [к].

Щілинні, або фрикативні (від лат. fricare "терти", fricatus "тертя"), — приголосні, які утворюються при неповному зімкненні активного й пасивного органів, внаслідок чого утворюється щілина, через яку проходить повітря і треться об стінки цієї щілини, витворюючи шум. їх ще називають спірантами (від лат. spirans "який дує, дме, видихає"). До них належать [в], [з], [ж], [г], [ф], [с], [ш], [х], англ. [Э], [9], англ. і нім. [h].

Зімкнено-прохідні приголосні утворюються одночасним поєднанням зімкнення і проходу (щілини). Органи мовлення змикаються, але десь залишається щілина для повітря.

Зімкнено-прохідними є [р], [л], [м], [н], французький увулярний [г]. Серед них розрізняють: 1) дрижачі, або вібранти (від лат. vibrans "дрижачий"), при творенні яких арти-

кулятор (язик або язичок) дрижить і таким чином то закриває, то відкриває шлях для повітря ([р], фр. увулярне [г]); 2) плавні, або бокові, латеральні (від лат. latus "бік", lateralis "боковий"), які характеризуються тим, що повітряний струмінь проходить краями порожнини рота (наприклад, приголосний [л] утворюється боковою щілиною при опущенні країв язика і зіткненні кінчика язика з верхніми зубами); 3) носові, або назальні (фр. nasal від лат. nasus "ніс"), які

утворюються при опущеному м'якому піднебінні, внаслідок чого частина видихуваного повітря проходить через порожнину носа (звуки [м], [н]). Африкати (від лат. affricatus "притертий") — зімкненіприголосні, вимова яких закінчується щілинною (фрикативною) фазою. Це своєрідні гібриди проривних і щілинних. До них належать [ц], який починає вимовлятися як проривний [т], що згодом переходить у фрикативний [с], і [ч], початок вимови якого нагадує [т], а кінець [ш]; звуки [дж] (укр., серб., англ.), [дз] та нім. [Q] (Pferd "кінь", Apfel "яблуко", Pfeil "стріла").

24 До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза. Редукція голосних (від лат. reductio "відсунення, повернення, відведення назад") — ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Наприклад, у словах кленок і клинок [є] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и] до [є], так що ці слова звучать однаково: [клеин6к].

Редукція голосних буває кількісною та якісною.

КІЛЬКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр. Так, якщо порівняти звучан-

ня голосного [у] в словах дуб, дубок, дубовик, то він у другому слові є слабшим та коротшим, а в третьому — ще слабшим і коротшим, але його тембр, зумовлений формою резонатора при високому піднесенні задньої частини язика і витягненими вперед заокругленими губами, зали-

шається незмінним.

ЯКІСНА РЕДУКЦІЯ — редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголосом. При дуже сильній редукції ненаголошені голосні можуть зовсім зникати: рос. жав(о)ронки, провол(о)ка,

сутол(о)ка, с(ей)час, всё-т(а)ки, (И)ван (И)ван(ов)ич;

англ. І am busy [aim'bizi], it is [its], inconsiderable [,mkan'sid(s)r3bl] "незначний".

Позиційні зміни приголосних зумовлені їх положенням в кінці слова. У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі приголосні оглушуються. Такий процес спостерігається в

Протеза (ВІД rp. prothesis "додання, приєднання") — поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.

Наприклад: острый — гострий, у лиця — вулиця. Найчастіше приєднуються приголосні [г], [в], [j]: Анна — Ганна, рос. усеница — гусеница; она — вона, оспа — віспа, рос. отчина — вотчина "маєток від батька"; азъ — я[іа], аблуко — яблуко [іаблуко] (див. нім. Apfel), агнець — ягня [jara'a], білор. он — ён [зон], она — яна [з'ана]. Зрідка протетичним є [л]: ледве (пор. рос. едва).

Ще більше, ніж у літературній мові, явище протези поширене в українських говірках, особливо подільських, де можна, почути таке: Гандрій повернувся з Гумані і поїхав горати, а Ганна готує йому гобід. Як протезу можна кваліфікувати німецький Knacklaut — гортанний проривний звук, який з'являється перед [а] на початку слів типу Arbeit "робота", однак цей звук на письмі не позначається.