33 Граматична форма слова - єдність граматичного значення і засобів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з певним граматичним способом у їх єдності.

Розрізняють синтетичні (прості) й аналітичні (складні) форми слова.

СИНТЕТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких граматичне значення виражене в межах слова, тобто лексичне й граматичне значення синтезовані в одній формі. Наприклад: праця (граматичне значення називного відмінка однини жіночого роду виражене закінченням слова -а), важкіший (граматичне значення вищого ступеня виражене в межах слова за допомогою суфікса -іш), англ.

foot "нога" — feet "ноги" (граматичні значення однини й множини виражені в межах слова за допомогою чергування звуків [и] й [і:].

АНАЛІТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких лексичне і граматичне значення виражені різними словами: лексичне — самостійним словом, а граматичне — службовим. Наприклад: буду писати (лексичне значення виражене словом писати, а граматичне значення першої особи однини май-

бутнього часу — службовим дієсловом буду); писав би (лексичне значення виражене дієсловом писав, а граматичне значення умовного способу — за допомогою частки би).

Як бачимо, в аналітичних формах службові слова виконують роль словозмінного афікса.

34 Способи й засоби вираження граматичних значень не є статичними, а протягом історії постійно змінюються. Ці зміни стосуються:

1) граматикалізації фонетичних та лексичних явищ. Наприклад: укр. назустріч (перетворення прийменника й іменника в прислівник), би (за походженням ця частка є колишньою формою минулого часу дієслова бути, формою аориста), рос. печь із пекти, де -кти —> чь, яке стало показником інфінітива); прислівники босяком, временами (закінчення перетворились у суфікси); человек—люди (різні лексичні одиниці закріпилися за певною числовою формою);

2) зміни морфемної структури слів, зумовленої процесами опрощення, ускладнення і перерозкладу.

Опрощення — злиття в одну морфему двох або декількох морфем. Так, слово сусід утворене з префікса су "поруч" і кореня сід і мало значення "той, хто сидить (живе, мешкає) поруч". Згодом колишній префікс злився з колишнім коренем в одну морфему — корінь сусід (сусідка, сусіди-

ти, сусідній, сусідський, сусідство).

Ускладнення — процес, протилежний опрощенню. Так, запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд. zondek) було розділене у свідомості українців на зонт- і -ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо.

Перерозклад — перерозподіл меж між морфемами ("зсув морфемного шва"). Так, у словах бідняк, залізняк, утворених від прикметників на -н- бідний, залізний, -н-відділилося від основи і відійшло до суфікса (бідняк, за-ліз-няк; ці слова стали сприйматися як утворення від іменників біда, залізо).

3) зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в російській мові нормативними були форми опенок — опен-ки, але теленок — телята.

35 Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію.^[1]

Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова.

Граматичні значення слова є додатковими (супровідними) щодо лексичного значення і слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття.

За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні, синтаксичні і номінативні.

Класифікаційні граматичні значення виступають у різних словах і є постійними, незмінними. Вони, як правило, зумовлені лексичним значенням слова. Такими в українській мові є належність до частини мови (синь, синій, синіти), вид дієслів (йти, прийти), рід іменників (рік, ріка).

Синтаксичні граматичні значення використовуються лише для зв'язку слів у реченні. Вони виступають у тому самому слові і є змінними. Ніякого реального змісту ці значення самі по собі не виражають. Такими є рід, число і відмінок прикметників, рід і число дієслів, певною мірою відмінки іменників.

Номінативні граматичні значення виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють, уточнюють лексичне значенняслова. Таку роль виконує, зокрема, число іменника: різне реальне значення передають однина і множина того самого слова: день (це тільки один день) і дні (це більше ніж один день). Ступені порівняння прикметників вказують на різну інтенсивність вияву ознаки: холодний, холодніший, найхолодніший.