Добавил:
http://www.tsatu.edu.ua/ Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

МАШИНОВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІКИ В ТВАРИННИЦТВІ ЧАСТИНА 2 ТДАТУ

.pdf
Скачиваний:
36
Добавлен:
25.02.2020
Размер:
4.09 Mб
Скачать

ДОДАТОК А

(довідковий)

А.1 Правила монтажу:

У процесі проведення монтажних робіт здійснюють збирання вузлів, механізмів і агрегатів, а також встановлення машин та обладнання на місце їх подальшої експлуатації.

Найпростіший спосіб монтажу обладнання – це встановлення його на підлозі приміщення, без виготовлення фундаменту. Так монтують обладнання, що має суцільну (спільну із приводом) раму, порівняно невелику масу й працює без вібраційних навантажень (наприклад, відцентрові насоси для подавання води, молока, ванни тривалої пастеризації).

Деяке обладнання встановлюють на підлозі приміщень і закріплюють анкерними болтами, закладеними в бетонну основу підлоги, або у верхній шар підлоги, на ґрунті закладають опорну раму, на яку встановлюють обладнання. Важке обладнання монтують на фундаменті.

Монтаж кожної машини має свої особливості, які викладено в технічних інструкціях заводів-виробників.

Проте існують і загальні правила монтажу, так як окремі конструктивні елементи уніфіковані і взаємозамінні.

Тому розглянемо саме ці правила виконання монтажних робіт загального призначення, ознайомимося з інструментом, необхідним для проведення цих робіт.

А.2 Слюсарно-монтажний інструмент

Інструмент, що використовується при виконанні монтажних робіт поділяється на ручний і механізований.

Ручний інструмент буває складальний, для обпилювання й шабрування, свердління, розвертання отворів, нарізання різьби тощо.

До складального інструменту належать ключі гайкові, універсальні головки, шпильковерти і викрутин. Для складання різьбових з'єднань використовують двобічні гайкові ключі з розміром 4 – 80 мм, а також торцеві для болтів діаметром від 10 до 27 мм, роликові з розміром 22, 27 і 32 мм, розвідні з розміром 12, 19, 30 і 46 мм.

Для з'єднання труб використовують трубчасті ключі важільного типу, які випускаються за номерами 1,2,3,4 і 5.

123

Для складання відповідальних болтових з'єднань користуються динамометричними ключами із крутним моментом від 10 до 1400 Нм.

Для обпилювання деталей та їх шабрення застосовують напилки, рашпілі, надфілі та шабери.

Для різання та рубки металів застосовують зубила, крейцмейселі, пробійники, просічки, ножівки й ножиці.

Для свердління й розвертання отворів, нарізання різьби застосовують свердла, розвертки, плашки й мітчики.

Для виконання слюсарних робіт застосовують молотки й кувалди.

Контрольно-вимірювальний інструмент поділяється на інструмент для вірки контролю та для вимірювання виробів.

До вимірювального інструменту належать лінійки, рулетки, складні метри, штангенінструмент, мікрометри, щупи, зубоміри, крокоміри, різьбоміри,

До мікрометричного інструменту належать мікрометри, мікрометричний нутромір і мікрометричний глибиномір.

А.3 З'єднання деталей, вузлів, механізмів та агрегатів

Процес збирання та монтажу машин і обладнання полягає в з'єднанні окремих елементів у складніші структури: деталей у вузли; вузлів у механізми; механізмів у агрегати та машини. При цьому вони можуть бути різного характеру:

-роз'ємні;

-рухомі.

Найпростішим і конструктивно найпростішим варіантом роз'ємних з'єднань двох і більше деталей є різьбове, а нероз'ємних – зварювання. Інколи нероз'ємні з'єднання здійснюють за допомогою заклепок, шляхом паяння чи склеювання.

Різьбові з'єднання використовуються для кріплення рам на фундаменті, корпусних деталей до рам, підшипникових вузлів до корпуса.

При виконанні різьбових з'єднань слід забезпечувати співвісність і паралельність валів та осей, а також уникати перекосів, і затискання деталей, що обертаються в підшипниках.

Допустимий момент початкового затягування болтів перевіряють динамометричним ключем із певним допустимим моментом.

124

Таблиця А.1 Допустимі моменти початкового затягування різьбових з'єднань

Діаметр різьби, мм

Момент затягування, Ндм, болтів з матеріалу

Ст. 4

Сталь 35

 

М6

2,2

3,5

М8

5,4

8,6

М10

11

17

М12

19

30

М14

30

48

М16

48

77

При кріпленні обладнання до перекриття, головки болтів повинні бути внизу, а на стержень болта накручені гайки з контргайками.

На будівельно-монтажних майданчиках важливе місце займають зварювальні роботи.

Зварюванням називається процес отримання нероз'ємного з'єднання шляхом досягнення міжатомних зв'язків у результаті плавлення кромок з'єднувальних частин при їх сумісному нагріванні чи пластичному деформуванні.

За технологічними ознаками розрізняють дугове, електрошлакове, газове й контактне зварювання. В умовах виконання будівельно-монтажних робіт віддають перевагу дуговому та газовому зварюванню.

125

Лабораторна робота № 6 ПРИЙМАННЯ БУДІВЕЛЬ, СПОРУД І ФУНДАМЕНТІВ ПІД

МОНТАЖ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

Методичні вказівки до лабораторної роботи №6

МЕТА РОБОТИ - ознайомитись з особливостями приймання будівель, споруд і фундаментів під монтаж машин і обладнання, засвоїти методику елементів розрахунку фундаментів під технологічне обладнання.

1 ВКАЗІВКИ З САМОПІДГОТОВКИ ДО РОБОТИ

1.1Завдання для самостійної підготовки (Додаток А)

Вивчити:

допустимі відхилення будівельних конструкцій;

допуски відхилень розмірів фундаментів під технологічне обладнання].

Ознайомитись з:

характеристикою ґрунтів та способами їх ущільнення.

Скласти звіт по роботі:

номер, найменування та мета роботи;

допустимі відхилення будівельних конструкцій;

допуски відхилень розмірів фундаментів під технологічне обладнання;

характеристика ґрунтів та способи їх ущільнення.

1.2Питання для самопідготовки

1.2.1Допустимі відхилення будівельних конструкцій.

1.2.2Допуски відхилень розмірів фундаментів під технологічне обладнання.

1.2.3Характеристика ґрунтів та способи їх ущільнення.

1.3 Рекомендована література

1.Зуев И.М. Монтаж, эксплуатация и ремонт машин в животноводстве. / И.М. Зуев, Э.П.Сорокин, А.В. Шпыро. - М.: Агропромиздат, 1988, - 447 с.

2.Ревенко І.І. Монтаж і пусконалагодження фермської техніки./ І.І. Ревенко, М.В. Брагінець та ін. – К.: Кондор, 2004, – 399 с.

126

3.Гальперин Д. М. Технология монтажа, наладки и ремонта оборудования пищевых производств. / Д. М. Гальперин, Г.В.Миловидов. - М.: Агропромиздат, 1990, - 399 с.

4.Шелковников Н.П. Монтаж, эксплуатация и ремонт машин и

оборудования в животноводстве. / Н.П. Шелковников – М.: Высшая школа, 1979. - 368с.

2 ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Програма робіт

Вивчити:

порядок приймання об'єктів, призначених для монтажу обладнання;

виготовлення та приймання фундаментів під тваринницькі машини та обладнання.

способи кріплення машин на фундаменті.

Скласти звіт та захистити роботу.

2.2Оснащення робочого місця

2.2.1 Методичні вказівки 2.2.2 Наочні стенди, макети, технічна література.

2.3Теоретичні відомості

2.3.1 Порядок приймання об'єктів, призначених для монтажу обладнання

Убудівлях і спорудах, що здаються під монтаж устаткування, трубопроводів і конструкцій, закінчують спорудження робочих майданчиків, фундаментів та опорних конструкцій, прокладання підземних комунікацій, зворотне засипання й ущільнення ґрунту до проектних рівнів, улаштування стяжки під покриття підлоги й канали, монтаж підкранових колій і монорейок.

Умонтажних зонах і приміщеннях для насосних і компресорних установок, центрифуг, трубоповітрядувних машин, приводів і підйомно-транспортних машин, автоматизованих ліній розливу й інших видів підсобних засобів до початку монтажу устаткування закінчують штукатурні роботи, і заповнюють усі віконні й дверні отвори, а до початку комплексного випробування устаткування – усі налагоджувальні роботи.

127

2.3.2 Виготовлення та приймання фундаментів під тваринницькі машини та обладнання

Спорудження фундаментів

Фундаменти (рис. 1) виготовляють із бетону, бутобетону, природного каменя або червоної цегли.

Нижня частина фундаменту називається підошвою. Висота підземної частини (Н2) називається глибиною закладання. Ця висота залежить від характеристики ґрунту, глибини його промерзання та рівня ґрунтових вод.

1 – основа; 2 – котлован; 3 – шаблон; 4 – опалубка; 5 – пробка (короб); - кут природного ухилу; Н1 – висота наземної частини фундаменту; Н2 – висота підземної частини фундаменту.

Рисунок 1 – Фундамент.

Найменша глибина закладання фундаменту для приміщень, що не отоплюються – 70%, та приміщень, які отоплюються – 50% від глибини промерзання ґрунту.

Висота наземної частини (Н1) залежить від вимог технологічного процесу та правил техніки безпеки.

Для зменшення глибини закладання та тиску на ґрунт інколи збільшують площину підошви фундаменту.

Фундамент виготовляють суцільним або у виді стовпів під окремі його частини. Спорудження фундаментів починають із визначення їх місця згідно із проектною документацією. Попередньо за допомогою кілків роблять розмітку й малюють котловину 2 на потрібну глибину з урахуванням кута відкосу , щоб попередити обрушення його стінок. Потім вирівнюють основу 1, та при необхідності виконують механічне або хімічне його ущільнення. На основі роблять опалубку 4 із дощок по формі фундаменту.

128

Поверх опалубки горизонтально (за рівнем) встановлюють і кріплять шаблон 3. На шаблоні кріплять фундаментні болти, так щоб вони знаходилися в опалубці у вертикальному положенні, після чого заливають опалубку бетоном.

Для установки фундаментних болтів в опалубку ставлять дерев'яні пробки 100 х 100 мм. Внутрішню поверхню опалубки загортають толем або пергаментом. Верхню частину фундаменту накривають мокрою тирсою або мішковиною, і на протязі 7 – 10 днів змочують водою. Пробки чи коробки видаляють через добу, а опалубку знімають через 5 діб.

Машину можна ставити на фундамент, коли його міцність досягне не менше 60% від передбаченої проектом, це десь через 7 діб. Повну міцність бетон придбає через 28 діб.

Розрахунок фундаментів

Розрахунок виконують простим та широко розповсюдженим методом.

Розраховують фактичний тиск підошви фундаменту на основу та порівнюють його з нормативним тиском за формулою:

Q

Pm Pф

F

 

Rн

,

(1)

де Q – дійсний тиск на ґрунт, Па; Рм – вага машини, кг; Рф – вага фундаменту, кг;

F – площина підошви фундаменту, м2;– коефіцієнт зменшення;

Rн – нормативний тиск на ґрунт, Па.

При статичному розрахунку ступінь динамічності машини враховуються приблизно, для цього вводять коефіцієнт зменшення

( = 0,3…1,0).

Площу підошви фундаменту обраховують виходячи з габаритних розмірів рами, даючи з кожної сторони припуск 0,1…0,2 м. Загальна висота фундаменту складається з висоти наземної частини та глибини його закладання:

Н = Н1 + Н2,

(2)

де Н – загальна висота фундаменту, м;

129

Н1 – висота його наземної частини, м; Н2 – глибина закладання, м.

Потім розраховують об'єм фундаменту за формулою:

V = F Н,

(3)

де V – об'єм фундаменту, м3.

Масу фундаменту обраховують за формулою:

Рср = V ,

(4)

де - щільність матеріалу фундаменту.

Для бетону щільність буде = 1200 – 1700 кг/м3. Масу машини Рм беруть з її технічної характеристики.

Якщо тиск фундаменту на землю більше нормативного, то площу підошви необхідно збільшити, при зворотному співвідношенні – зменшити.

Знаючи нормативний тиск на землю й прийняв площу підошви фундаменту, можна обрахувати його оптимальну висоту.

Способи кріплення машин на фундаменті

Є наступні способи установлення машини на фундамент:

-без кріплення на регулюючих ніжках;

-з жорстким кріпленням за допомогою фундаментних або анкерних болтів;

-з м'яким кріпленням на резинових амортизаторах. Фундаментні болти (рис. 2,а) виготовляють із сталі. Їх

використовують для кріплення машин з малими чи середніми динамічними навантаженнями. Верхню різьбову частину стержня з'єднують із рамою або станиною машини, і кріплять гайкою, а нижню частину для кращого з'єднання з бетоном гнуть, розвітвляють, стовщують, закручують.

Глибина закладання болтів вказується в заводській інструкції на монтаж машин.

Анкерні болти використовують для кріплення машин із великими динамічними навантаженнями ( рис. 2,б).

130

а – фундаментні; б – анкерні

Рисунок 2 – Болти.

Для цього спочатку ставлять у фундамент анкерну плиту, а потім до неї за допомогою різьби або Т-образної головки кріплять болт, який вставляють у прорізь плити та повертають на 900.

Фундаментні та анкерні болти роблять певних розмірів із високоякісної сталі й поставляють замовнику разом з обладнанням. Використовувати для кріплення обладнання болти місцевого виготовлення не рекомендується.

Під час виготовлення фундаментів найвідповідальнішою операцією є перевірка встановлення опалубки й усіх закладних частин фундаменту. Усі закладні частини, канали, трубки для прокладання електрокабелів, колодки закріплюють так, щоб вони не зсувалися під час бетонування фундаментів. Потім приступають безпосередньо до монтажу обладнання.

Монтаж конкретної машини має свої особливості, які викладено в технічних умовах заводів-виготовлювачів.

При здачі під монтаж фундаментів, розташованих на відкритих майданчиках, закінчують вкладання підземних комунікацій на прилеглих територіях і роблять зворотне засипання ґрунту з його ущільненням.

Фундаменти, на які встановлюють машини, здають під монтаж забетонованим до рівня на 50…80 мм нижче проектної відмітки.

Приміщення й фундаменти, що здаються під монтаж устаткування, звільняють від опалубки (включаючи колодязі для фундаментних болтів), будівельних матеріалів і сміття.

Отвори обгороджують, а канали, лотки й люки закривають. У будівлях і спорудах наносять розбивчі осі, робочі висотні рівні.

На фундаменти наносять робочі осі для основного устаткування, і фіксують рівні. На фундаменти, призначені для встановлення устаткування потокових ліній, що вимагають високої точності

131

встановлення, осі наносять на заставні металеві деталі, а висотні рівні фіксують на реперах.

Монтажна організація при прийманні фундаментів під монтаж устаткування зобов'язана перевірити правильність розбивки осей і висотних рівнів, а також відповідність фактичних розмірів фундаментів проектним.

До початку проведення робіт із встановлення устаткування дозволяється приступити після підписання актів готовності об'єкта (будівель, споруд) до виробництва монтажних робіт і готовності фундаментів до встановлення устаткування, складеними за відповідними формами.

До актів приймання фундаментів під устаткування додається виконавча технічна документація щодо фундаменту, підготовлена будівельною організацією.

2.4Хід проведення

2.4.1Перевірка викладачем самостійної підготовки студентів до лабораторної роботи (наявність письмових відповідей на надані питання).

2.4.2Викладач знайомить студентів з метою, змістом даної роботи та вимогами до захисту.

2.4.3Самостійне опрацювання студентами теоретичних відомостей з даної теми та оформлення звіту.

2.4.4Захист лабораторної роботи відбувається за допомогою тестів наприкінці заняття за умови правильного оформлення звіту.

2.5Після виконання роботи, студент складає звіт, який вміщує дані:

2.5.1Найменування, номер та мету роботи.

2.5.2Порядок приймання об'єктів, призначених до монтажу обладнання.

2.5.3Допустимі відхилення будівельних конструкцій та фундаментів.

2.5.4Характеристика ґрунтів та способи їх ущільнення.

2.5.5Порядок виготовлення фундаментів (рис. 1) та їх розрахунок.

2.5.6Способи кріплення машин на фундаменті (рис. 2).

Пункти 1,2,3 студент виконує самостійно, як підготовку до

лабораторних занять.

132