8. Чим відрізняються способи реалізації управлінських функцій менеджером та лідером?

І менеджер, і лідер виконують управлінські функції, але спо­сіб реалізації цих функцій істотно відрізняється:

- менеджер планує роботу, ресурси (матеріальні, фінансові, обладнання тощо), а лідер пра­цює тільки з людьми, він задає напрям їхній діяльності.

-мене­джер формує організаційну структуру і добирає персонал, лідер же добирає партнерів і союзників.

-менеджер контролює своєчас­не вирішення проблеми, а лідер створює мотивацію і надихаєлюдей на досягнення ділі.

- менеджер — це людина, яка у своїй діяльності спирається на посаду та соціальний статус, а лідер не має офіційного статусу, проте є найвищим авторитетом з-поміж колег, рівних за службовим становищем.

- менеджер спирається на владу, лідер --на інтелект, силу характеру, знання.

-мене­джер завжди дивиться на практичний результат, а лідер-на можливості, що відкриваються.

- менеджер приймає ситуацію, а лідер кидає їй виклик, менеджер робить усе правильно, а лідер робить те, що потрібно.

Через функціональні і психологічні відмінності між мене­джером і лідером іноді в організації виникають ситуації, які без­посередньо впливають на стосунки людей та їхню працю, зокрема такі:

• менеджер і лідер — одна й та сама особа. У такому випад­ку команда працюватиме як єдине; ціле, міжособистісні взаєми­ни в ній вибудовуватимуться гармонійно;

• менеджер і лідер різні особи, але сміють взаємодіяти на основі взаємоповаги і компромісів.Тоді організація працюватиме успішно, хоч іноді розбіжності у поглядах лідера та менеджера можуть негативно впливати на загальну діяльність;

• менеджер і лідер — різні особи, які не знаходять спільної мови. Тоді це заважатиме успішній діяльності організації й гар­монізації міжособистісних взаємин у ній. При цьому виникають конфліктні ситуації, що є досить поширеним явищем у практиці управління.

Від особистісних якостей, рис характеру, знань та вмінь зале­жить вибір стилю взаємодії з іншими людьми. Під стилем (управлінським, лідерським) розуміють набір, сукупність типо­вих і відносно стійких прийомів (форм, методів, засобів, принци­пів, вимог) впливу менеджерів, лідерів на інших людей з певною метою.

Можна виділити такі стилі:

• авторитарний, або диктаторський(характеризується жорсткою постановкою задач, нетерпимістю до іншої думки);

— ліберальний, або потуральний(характеризується повною свободою підлеглих у прийнятті рішень, небажанням нести від­повідальність);

• демократичний(характеризується залученням інших до прийняття рішень, поважливим ставленням до іншої думки).

Емоційний лідер викликає довіру, вселяє впевненість у своїх силах і вміннях, знімає напругу, створює атмосферу психологіч­ного комфорту. Емоційна грамотність ліде­ра складається з п'яти базових навичок:

1. здатності до самооцінки (вміння розуміти свої емоції);

2. управління власними емоціями;

3. самомотивації (підтримання позитивних і запобігання не­гативним емоціям);

4. здатності до співпереживання (розуміння поглядів і почут­тів іншої людини);

5. уміння підтримувати стосунки з іншими людьми, позитив­но впливати на їхні емоції.

Отже, ефективне лідерство — це не стільки вміння управляти ситуаціями або оволодівати набором соціальних навичок, скіль­ки наявність уміння і таланту "вирощувати позитивний настрій у тих людях, чия підтримка та допомога необхідні".

Практика свідчить, що не кожен менеджер може бути ліде­ром, як не кожен лідер може стати менеджером. За даними до­сліджень, до категорії успішних лідерів належать лише 3—5 % менеджерів, які перебувають па різних рівнях ієрархії. Виживуть тільки ті мене­джери, які хочуть і зможуть стати лідерами. При цьому вони ма­ють стати лідерами нового типу, оскільки повинні керувати но­вими організаціями. їм належить зробити владу децентралізова­ною, а стратегію демократичною, навчитися залучати людей у процес розробки моделі майбутнього, працювати на основі перео­смислення конкуренції, управління, лідерства, ринків, світу.

Отже, менеджер, який хоче бути успішним, повинен праг­нути оволодіти лідерськими якостями. Менеджер, який хоче стати ефективним лідером, повинен вирізнятися рішучістю в діях, щирістю у стосунках з людьми, вмінням вибудовувати ефективні комунікації, концентрацією енергії, особистою учас­тю у справах, прагненням йти вперед і швидкою реакцією на проблеми, що виникають. Лідером людина стає тоді, коли має лідерський капітал і умови для його виявлення. Лідер­ський капітал складається з шести елементів: бачення, ціннос­тей, мудрості, мужності, довіри до нього, комунікаційних здіб­ностей (уміння доносити своє бачення і цінності до інших). Вияв­лення ним свого капіталу залежить від чотирьох умов: 1) людей (які захочуть його підтримувати); 2) статусу (посади, влади, ав­торитету); 3) місця (де він реалізуватиме свій потенціал); 4) часу (бути в потрібному місці у потрібний час).

Потенційний лідер, по-перше, повинен мати певний набір особистісних рис, що вирізняють його від інших членів групи; по друге, ототожнювати себе з групою; і по-третє, добре розбиратися в тих процесах, що відбуваються в групі.

Успіх матимуть лише ті організації, в яких мене­джери вирощуватимуть лідерів. Існують такі рекомендації щодо розвитку лідерства та лідерів:

1) лідерство — справа самої людини (це не посада, а процес);

2. для лідерів характерно виявляти ініціативу (не чекати до­зволу, а діяти, відчуваючи ситуацію);

3. лідери — це гравці в команді (стратегія перемоги має вибу­довуватися на філософії "ми", а не "я");

4. лідери зорієнтовані на майбутнє (від інших їх відрізняє вміння прогнозувати, вони сприймають зміни, кризу як можли­вості, а не загрозу);

5. лідер — це зразок для інших (лідерів оцінюють на підставі того, як вони проводять час, як реагують на критичні ситуації, які історії розповідають, як говорять і слухають, як слова у них співвідносяться з діями);

6. основою лідерства є довіра (якщо люди не вірять менедже­ру, то не повірять і в його ідеї);

7. в основі дій лідера лежить турбота про людей (люди краще почуваються і працюють краще, якщо вони відчувають увагу до себе);

8. найбільшою повагою користується лідер, який вміє ство­рювати довірчі стосунки шляхом ефективного спрямування, бо лідерство — це діалог, а не монолог.

Є ряд лідерських практик, які довели свою ефективність під час кризи, а саме:

• усвідомлювати реальність того, що відбувається, працюва­ти з фактами, а не з бажаннями;

• ставити на ключові ролі в організації тих лідерів, які мо­жуть досягти високої результативності;

• не скорочувати працівників лише заради економії, підхо­дити до скорочення стратегічно, розраховуючи на позитивнийдовгостроковий результат;

• ставитися до кризи як до відкриття нових можливостей, помічати зміни раніше, ніж інші;

• визначати нові пріоритети для свого бізнесу;

• діяти цілеспрямовано і послідовно, постійно моніторитипрогрес;

• розвивати свій бренд, оскільки під час кризи клієнти кра­ ще запам'ятовують успішну організацію;

• мотивувати і підтримувати найталановитіших працівни­ків, бо тільки разом з ними можна подолати скрутні часи.

Чи можна розвинути свої здатності до лідерства? Так, для цього, як вважають теоретики з лідерства та успішні менеджери-практики, потрібно, по-перше, усвідомлювати і стимулювати свою потребу стати лідером (формувати установку — я хочу), по-друге, зрозуміти принципи, вимоги та функції лідерства (я знаю), по-третє, вдосконалювати навички виконання лідер­ських функцій (я вмію). Крім інтелекту, загальних здібностей, високого потенціалу для лідера важливо мати швидку реакцію та гнучкість. Лідер повинен бути хорошим організатором, пси­хічно врівноваженою людиною.Лідер повинен вміти чітко визначати зада­чу, організовувати спільну діяльність і ефективно спілкуватися зколективом, враховувати потреби окремих людей.

Питання для обговорення