16. Екологічний моніторинг, його сутність і види

з 1972 термін.Еколог.мніторинг-інформ. система спостережень оцінки і прогнозу змін станів у навкол. серед.Створ. з метою виділ. антропог-х змін на тлі природ.процесів. Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:

об’єктивність і достовірність;

систематичність;

багаторівневість;

узгодженість нормативного та методичного забезпечення;

відкритість екологічної інформації для населення.

Види моніторингу:1). за завданням,що вирішується(біологічн,геоекологіч.,біосферн., та ін.)

2).за призначенням(загальний,оперативний,фоновий)

3). за рівнями ( локальні,регіон., нац., глобальні)

4).за обєктами(екосистемний -комплекс,компонентний-за окрем. обєкт.)

5). за методами(безпосередній,дистанційний).

17. Зміст і завдання економічного стимулювання раціонального використання природних ресурсів і зниження техногенного впливу на довкілля.

Економічне стимулювання – це складова частина економічного механізму управління у сфері природокористування і охорони оточуючого середовища. . Економічний стимул в управлінні природокористуванням – своєрідне прив’язування завдань екологічно стійкого розвитку до економічних інтересів природокористувачів. Еколого-економічне стимулювання це: 1) оподаткування ; 2) фінансово-кредитний механізм природоохоронної діяльності; 3) цінова політика (використання заохочувальних цін на екологічно чисту продукцію, регулювання цін на первинні ресурси і кінцеву продукцію); 3) державна підтримка підприємств, що виробляють природо­охоронне обладнання і контрольно-вимірювальні прилади; 4) створення системи екологічної сертифікації,5) формування ринку екологічних робіт та послуг; 6) проведення політики торгівлі правами на забруднення (використання) механізму купівлі-продажу державних ліцензій на право забруднення оточуючого середовища; 6) ліцензування використання природних ресурсів . сторони економічного стимулювання можна визначити як міри зацікавленості і міри відповідальності. Більш конкретні заходи щодо економічного стимулювання залежать від рівня, на якому проводиться стимулювання. На рівні окремих працівників воно має форму заробітної плати, премії, матеріальної відповідальності, штрафів; на рівні підприємства-фірми – це ціна кінцевої продукції (послуги), прибуток, фонди економічного стимулювання; на рівні держави – це податкова, фінансова, цінова політика.

18. Пріоритетні напрями вдосконалення економічного стимулювання використання окремих видів природних ресурсів.

Пріоритетні напрямки по окремих видах природних ресурсів наступні:

Надра:

- використання у виробництві замкнутих технологічних циклів і рециклів для заміни первинних сировинних матеріалів вторинними;

- заміна викопних матеріалів відновлювальними;

- впровадження маловідходних технологій добування та переробки сировини;

- удосконалення механізмів ліцензування та оплати за використання надр.

Земельні ресурси:

- удосконалення системи землекористування та охорона земельних ресурсів

- розширення масштабів рекультивації деградованих та забруднених земель;

- введення державного земельного кадастру і системи оцінок земель які необхідні для раціонального землекористування.

Водні ресурси:

- забезпечення населення якісною питною водою на основі пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами використання води;

- охорона джерел та систем питного водопостачання;

- ліцензування централізованого водопостачання та водовідведення;

- удосконалення правового та економічного механізмів регулювання водокористування, зокрема введення обгрунтованої плати за воду з метою економії водоспоживання;

Лісові ресурси:

- переробку деревини здійснювати замкнені технологічні цикли виробництва та глибоку її переробку;

- розширення лісовідведення та раціональне лісокористування з шляхом впровадження новітніх технологій;

- відновлення структури полезахисних смуг;

Біологічні ресурси:

- охорону, збереження, відтворення і раціональне використання біологічних ресурсів здійснювати на основі принципів міжнародної Конвенції з біологічного різноманіття.

Атмосферні ресурси:

- підтримка обсягів озоноруйнуючих викидів та парникових газів на рівні, узгодженому з міжнародними нормами і квотами;

- обмеження викидів в атмосферу забруднень від стаціонарних та нестаціонарних джерел.