3. Основні проблеми та моделі управління природокористуванням.

Основні проблеми:

1. Інституційного характеру:

• Недосконалість владної вертикалі управління природокористуванням

• Невпорядкованість відносин власності на природно-ресурсну складову національного багацтва

• Нерозвиненість ринків природних ресурсів та їх інфраструктурних ланок

• Відсутність конкурентного середовища на ринках природних ресурсів та ринках дозволів на викиди і скиди шкідливих речовин

• Низька адаптованість існуючих організаційно-правових форм природокористування до коливань макроекономічної кон’юктури

2. Соціального характеру:

• Низька мотивація працівників природно-ресурсного сектора до впровадження сучасних форм і методів ресурсозбеження та екологізації

• Бідніть населення, особливо у сільській місцевості, яка змушує використовувати природно-ресурсні блага, як засіб виживання

• Викривлена ідеологія підприємництва, що культивує масштабне залучення природних ресурсів у господарський обіг заради задоволення корпоративних інтересів

• Низький рівень екологічної свідомості населення.

3. Фінансового характеру:

• Недосконалість міжбюджетних відносин щодо розподілу плати за використання природних ресурсів та плати за забруднення навколишнього природного середовища

• Нерозвиненість ринкової інфраструктури кредитування природоохоронних проектів

• Відсутність банків та бірж екологічного спрямування

• Низька ефективність стимулювання ресурсозбереження та екологізації природокористування на рівні регіональних і місцевих бюджетів.

4. Правового характеру:

• Відсутність сучасного законодавчого оформлення майнових прав територіальних громад

• Недосконалість законодавчої бази щодо матеріальних стягнень та адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері природокористування

• Нормативно-правова неврегульованість розширення бази оподаткування використання природних ресурсів

• Правові колізії залучення іноземних інвестицій у природно-ресурсний сектор господарського комплексу.

5. Виробничо-технічного характеру:

• Енергомісткість та матеріаломісткість галузей важкої індустрії

• Відсутність автоматизованих систем екологічного обліку, моніторингу та аудиту

• Низький рівень комплексності переробки природних ресурсів

• Нерозвиненість об’єктів природоохоронної інфраструктури

• Низький рівень використання матеріалів-замінників цінних видів природних ресурсів.

Для вирішення екологічних проблем західні вчені пропонують різноманітні мо­делі управління природокористуванням. Теоретичну основу їхніх розробок визнача­ють дві головні політекономічні школи — неокласична та неокейнсіанська В кон­цепції першої переважає ринкове, а в другої — державне регулювання. Прихильники неокласичного напрямку основним інструментом вирішення екологічних проблем вважають ціновий механізм. У його основі — податкові платежі, які компенсовують збиток від руйнування навколишнього середовища, а також купівля-продаж прав на забруднення. Неокласична модель може бути піддана критиці. По-перше, вона не вирішує проблему збереження природи: підприємство може купити право на забруд­нення середовища і не нарощувати затрати на його охорону По-друге, податкова форма платежів знижує чистий прибуток, а відповідно — зачіпає інтереси приватно­го капіталу.

Найприйнятнішою виявилася неокейнсіанська модель. Вона не лише виражає інтереси капіталу, а й багато в чому відповідає загальнолюдським цінностям збере­ження навколишнього середовища, сприяє усуспільненню природокористування та соціалізації природи. Задоволення екологічних потреб має безпосередньо суспільний характер (чисті повітря і вода рівною мірою необхідні кожному членові суспільства). Головна ідея теоретичної конструкції неокейнсіанської моделі полягає у прямому державному регулюванні відносин між суспільством та природою за допомогою адміністративно-розпорядчих методів (нормативи, стандарти, заборони і т. д.) в поєднанні з економічними важелями стимулювання та примусу природокористувачів. Її лейтмотивом виступають не вартість завданого природі збитку, а величина затрат, необхідна для зниження рівня порушення цілісності навколишнього середо­вища.