
- •Предмет, завдання та функції економіки природокористування.
- •Принципи та види природокористування в умовах ринкових відносин.
- •Основні проблеми та моделі управління природокористуванням.
- •Економічна сутність та базові засади сталого розвитку.
- •5. Навколишнє середовище та його структура.
- •16. Екологічний моніторинг, його сутність і види
- •18. Пріоритетні напрями вдосконалення економічного стимулювання використання окремих видів природних ресурсів.
- •19. Система екологічної безпеки.
- •20. Екологічний збиток та основні підходи до його оцінки.
- •31. Мета, типи та засоби екологічного аудиту.
- •32. Методичні засади екологічного нормування.
- •33. Оцінка природоохоронних заходів.
- •35. Екологічний маркетинг.
- •36. Екологічні проблеми розвитку національної економіки
- •37. Основні напрями інноваційної діяльності у сфері природокористування.
- •38. Порушення якості навколишнього природного середовища та види забруднень.
- •39. Сутність економічного збитку від забруднення та деградації навколишнього природного середовища.
- •40. Методичні засади оцінки економічного збитку від забруднення довкілля.
- •45. Оцінка ефективності реалізації інвестиційних проектів екологічного та природно-ресурсного спрямування.
- •49. Міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля.
45. Оцінка ефективності реалізації інвестиційних проектів екологічного та природно-ресурсного спрямування.
. Від наявності та якості механізму інвестування в екологічні проекти залежить збереження та розвиток природного середовища, рівень життя населення, стан соціально-економічного розвитку регіону та країни. Тому проблематика екологічного інвестування є сьогодні актуальною.
Впровадженню екологічних проектів має передувати попередній аналіз території, регіону та інвестиційного проекту за системою показників. Формування системи еколого-економічних показників передбачає послідовне проходження трьох рівнів: державного, регіонального та рівня конкретного інвестора. Природно-ресурсний та економічний потенціал визначає інвестиційну привабливість регіону та можливість впровадження екологічних інвестиційних проектів.
Встановлення рівня привабливості інвестування в рамках певних територіальних систем дозволяє забезпечити ефективне використання їх природно-ресурсного та економічного потенціалу.
Регіональні органи влади визначають пріоритетні види діяльності в рамках території та стимулюють вкладення інвестицій в них.Ррішення про вкладення коштів в проект здійснюється конкретним інвестором на локальному рівні. Інвестори визначають доцільність впровадження екологічних проектів на основі комплексної еколого-економічної оцінки.
Таким чином, оцінці ефективності інвестицій екологічного спрямування має передувати аналіз природно-ресурсного та економічного потенціалу регіону, що визначає його інвестиційну привабливість. Інвестори визначають види діяльності, в які доцільно вкладати кошти, та проводять попередню комплексну оцінку інвестиційного проекту. Регіональні органи влади визначають інвестиційну привабливість видів економічної діяльності, та встановлюють пріоритетні види, створюють умови для залучення інвестицій в ці сфери. Для того, щоб стимулювання інвестицій було ефективне, регіональні органи влади мають бути наділені більшими повноваженнями та самостійністю.
Рис. 1 Етапи формування системи еколого-економічних показників інвестування екологічного спрямування
46. Глобалізація світової економіки як магістральний напрям розвитку людства. Основні риси глобалізації: революція в інф-х технологіях, економічна революція (плаваючі обмінні курси, зниження торгових бар’єрів, «зелена революція» в с\г, прискорений розвиток сфери послуг), політика націоналізму, горизонтальні зв’язки. Екологічні проблеми набули глобального характеру у зв’язку з посиленням антропогенного та техногенного навантаження на довкілля. Тому екологічна політика окремих держав має поступово вливатися в магістральні напрями інтеграційних процесів з метою консолідації зусиль щодо переведення національних економік на модель сталого розвитку. Природно-ресурсний потенціал окремих країн та певні види природних благ не завжди мають конкретну територіальну прив’язку, що змушує синхронізувати економічну та екологічну політику суверенних держав з метою забезпечення ефективного вмонтування природного чинника соціально-економічного піднесення в систему глобального відтворення. Перспективи глобалізаційних процесів: залучення нових членів до міжнародних фінансових та торгівельних об’єднань; створення транснаціональних тимчасових об’єднань для реалізації комерційних інноваційних проектів планетарного масштабу; тотальна активізація розробки та впровадження енергозберігаючих технологій; посилення впливу на світогосподарські зв’язки основних експортерів енергетичних ресурсів; процеси переливу капіталу з високорозвинених країн в країни, що розвиваються.