Ротдіі / Економіка природокористування як особлива галузь науки

1. Предмет, завдання та функції економіки природокористування.

Економіка природокористування — це дисципліна, що розглядає економічні аспекти раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища та механізми залучення природно-ре­сурсних благ у господарський обіг.

Предметом дисципліни «Економіка природокористування» є економічні відноси­ни, що складаються в процесі взаємодії між суспільством і природою економічні наслідки господарської діяльності і методи регулювання раціонального природоко­ристування.

Об'єктом досліджень виступає процес природокористування, сфера матеріального ви­робництва (це було особливо характерно для «радянської економіки), або ринок в його визначальних економічних категоріях — попиту та пропозиції.

Завдання:

• Виявлення та аналіз основних проблем природокористування, як передумови для прийняття управлінських рішень щодо відтворення природного середовища;

• Розробка основних принципових положень взаємодії між сферами матеріального виробництва та невиробничою сферою в напрямку збалансування потреб національної економіки із запасами природно-ресурсного потенціалу;

• Перманентний пошук найбільш оптимальних методів господарювання, що не вносять значного деструктивну в регіональні еколого-економічні системи;

• Розробка методогічної та методичної бази оцінки ступеня впливу природно-ресурсного сектору на довкілля;

• Вдосконалення методологічного інструментарію визначення величини збитків, яких завдано навколишньому середовищу нераціональним природокористуванням;

• Визначення джерел фінансового забезпечення реалізації інвестиційних та інноваційних проектів екологічної спрямованості;

• Розширення спектра стимулюючих важелів та спонукальних підойм національної екологічної та економічної політики, які дозволяють прискорити структурну перебудову національного господарства на базі запровадження ресурсоощадливих технологій.

Функції економіки природокористування:

• Виробнича : базується на діалектичній єдності природи і матеріального виробництва. Використовуючи природні ресурси, як фактор виробництва, суспільство їх споживає з метою задоволення своїх потреб і відтворення природного капіталу.

• Просторова: базується на територіальному зонуванні природно-господарських комплексів і значною мірою залежить від відмінностей в природних умовах виробництва.

• Еколого-економічна: відображає процес екологізації виробничих відносин. Ця функція означає що подальний розвиток продуктивних сил може здійснюватися лише за умов обов’язкового застосування методів екологічної регламентації господарської діяльності.

2. Принципи та види природокористування в умовах ринкових відносин.

Найбільш важливими принципами природокористування є:

• походження права природокорис­тування від права власності на природні об'єкти- використання природних об'єктів залежить від власника, який надав їх у користу­вання. Юридична або фізична особа — власник земельної ділянки, передаючи їх в ко­ристування за договором оренди, може обумовити в договорі обсяг дій та прав корис­тувача, залишаючи за собою агротехнічні, технологічні, контрольні та інші функції.

Власник природного об'єкта в будь-який час може припинити право природоко­ристування в порядку на підставах, передбачених законодавством.

• цільовий характер використання природних ресурсів - є загальним для земельного, гірничого, водного і лісового законодавства. Цілі, для яких земельні ділянки, ділян­ки надр, водні об'єкти і ділянки лісів надаються у користування, визначаються в рішеннях про надання їх у користування. Мета використання відповідних природних об'єктів вказується й у державних актах або в договорах на землекористування, у спеціальних дозволах (ліцензіях) на право користування надрами, дозволах на спеціальне водокористування, лісорубних ордерах або лісових квитках. Використан­ня природного об'єкта з відхиленнями від цільового призначення розглядається як правопорушення і може бути підставою для ухвалення рішення про призупинення або припинення права природокористування.

• раціональне й ефективне природокористування - виступає як основопо­ложний фактор для правового регулювання використання природних багатств. Зміст цього принципу визначається тими функціями, які природа виконує стосовно люди­ни і суспільства. Раціональне й ефективне природокористування означає економічно необхідне и екологічно обгрунтоване природокористування, при якому одночасно враховуються економічні й екологічні інтереси людини і суспільства.

Дотримання принципу раціонального й ефективного природокористування за­безпечує максимальний економічний результат при одержанні корисних властивос­тей природних об'єктів.

• комплексність природокористування - означає одночасне використання кількох видів природних об'єктів та їх ресурсів, розташованих на певному тери­торіальному просторі.

стабільність права користування природними багатствами - полягає в наданні природних об'єктів переважно або в постійне користування, тобто без заздалегідь визначеного терміну, або в довгострокове. Такі терміни характерні для земельного, гірничого, вод­ного і лісового законодавства, у яких довгострокове природокористування становить від 20 років — для надрокористування і до 50 років — для землекористування.

безоплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів - є відносно новим принципом у вітчизняному законодавстві. Протягом тривалого часу і загальне, і спеціальне природокористування були безоплатними Однак, безоплатне використання природних ресурсів не сприяло раціональному їх використанню. Тому сучасне природноресурсове законодавство зберігає принцип безоплатності загально­го і закріплює принцип платності спеціального природокористування.

• екосистемний підхід до регулювання природокористування - об'єктивно визначається взаємозв'язками природних процесів і взаємозумовленістю явищ, що виникають у природному середовищі. Принцип еко­системного підходу до правового регулювання природокористування випливає з ви­мог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Його зміст становлять правові вимоги щодо запобігання завданню шкоди в процесі використан­ня одних природних ресурсів іншим природним об'єктам і навколишньому природ­ному середовищу в цілому.

• та деякі інші принципи.

Види природокористування:

1. Ресурсоспоживання:

• Видобуток ресурсів (виявлення, вивчення, підготовка)

• Ресурсокористування

• Використання елементів навколишнього середовища, як буфера розміщення відходів виробництва та споживання.

2. Конструктивне перетворення:

• Комплексні програми перетворення навколишнього природного середовища.

• Поліпшення окремих властивостей ресурсів довкілля (меліорація, збагачення).

• Захист від стихійних явищ.

• Ліквідація негативних наслідків господарської діяльності.

3. Відтворення природніх ресурсів:

• Безпосереднє відновлення відновлюваних ресурсів.

• Створення умов для відтворення відновлювальних ресурсів.

• Відновлення (рекультивація…)

4. Охорона середовища проживання та природніх ресурсів:

• Запобігання негативним наслідкам виробництва і споживання.

• Влесне охорона ландшафтів.

• Збереження генетичного різноманіття біосфери.

• Упередження збитків від стихійних явищ.

5. Управління та моніторинг:

• Інвентаризація, облік та контроль.

• Регулювання стану ресурсів та природного середовища.

• Управління процесами природокористування.

• Сертифікація, стандартизація та екологічна експертиза.