1. Мотивація до вивчення нової теми – проблемна ситуація.

Зачитайте слово з дошки: бонза (1. служитель буддійського культу в Японії. 2. так говорять про чванливого чиновника, посадову особу.)

• Що воно означає? Якщо не знаєте, то поміркуйте, що це чи хто це може бути?

• Що Вам завадило відповісти на питання? Який психічний процес почав працювати?

Альбер Камю: «Головне, що відрізняє людину від тварини, - уява.»

- Чи згодні Ви з цим твердженням? Доведіть.

Уява - це найважливіша сторона нашого життя. Уявіть на хвилину, що людина не володіла б фантазією. Ми позбулися б майже всіх наукових відкриттів і витворів мистецтва. Діти не почули б казок і не змогли б грати в багато ігор. А як вони змогли б засвоювати дошкільну та шкільну програму без уяви?

2. Актуалізація опорних знань студентів.

• Що таке уява?

Уява — це психічний пізнавальний процес створення людиною нових образів на основі попереднього досвіду.

- Як Ви вважаєте, чи народжується людина з уявою? Обґрунтуйте.

Уява — це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.

- Отже, на чому базується уява? (На попередньому досвіді)

Костянтин Георгійович Паустовский: «Сліпуче сонце уяви спалахує тільки від дотику до землі. Воно не може горіти в порожнечі. У ній воно гасне. Знання органічно пов'язане з людською уявою. Сила уяви збільшується по мірі росту знань.»

- Чому так? Які ступені пізнання ми знаємо? (чуттєве пізнання та абстрактне, опосередковане знаннями пізнання)

І ми пам’ятаємо правило: Від живого споглядання до абстрактного мислення, і від нього до практики – такий є діалектичний шлях пізнання об’єктивної реальності.

В.О. Сухомлинський писав : "Музика - уява - фантазія - казка - творчість - така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили».

1. Значення життєвого досвіду в функціонуванні уяви.

В уяві людини завжди є певний відступ за межі безпосередньо даного, певний “відліт” від реальної дійсності. Проте як би далеко не сягав цей “відліт”, у ньому завжди зберігається зв’язок з об’єктивною реальністю. Немає фантазії, засадовою стосовно якої не була б реальність. Діяльність уяви спирається на сприйняття і збереження пам’яттю людини уявлень. Нові образи уяви формуються у людини в процесі аналітико-синтетичної діяльності мислення.

- Які засоби створення образів Вам відомі із курсу «Загальної психології»? Аглютинація, гіперболізація, літота, підкреслення, схематизація, типізація, комбінування, алегоризація, метафоризація, побудова метафор, символізація.

- Які види уяви Вам відомі?

Мимовільна та довільна. Першою виникає, як відомо… мимовільна – це дитячі сни – небувалі комбінації бувалих вражень. Вважається у вітчизняній психології, що сни у дітей з’являються наприкінці 2-го року життя, коли в неї є вже певні фізіологічні (певна зрілість ГМ) та психологічні (наявність певного життєвого досвіду, засвоєння мови) передумови для створення образів об’єктів, яких вона сама не сприймала.

Відтворююча уява дитини розвивається під час слухання казок і оповідань, творча формується в іграх. Наприкінці дошкільного віку уява виступає у двох формах: як зародження певної ідеї і як виникнення плану її реалізації (4-5 р.)

Пізнавальна уява формується шляхом відокремлення предмета від образу і визначення останнього за допомогою слова, що дозволяє їй управляти своїми образами, змінювати та вдосконалювати їх.

Емоційна уява складається внаслідок утворення й усвідомлення дитиною свого «Я».

- Коли виникає уява? Коли людина до неї звертається?

Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, як і мислення, мотивується потребами особистості, реальний процес задоволення потреб може інколи підмінятися ілюзорним, уявним задоволенням їх. Орієнтуючи людину у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюються логічними міркуваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дійовий характер. Але про мислення ми говоримо, коли проблемна ситуація має чіткі умови, а про уяву, коли ситуація невизначена, вихідні дані не підлягають точному аналізу.

Таким чином уява неможлива без знань. Образ уяви виникає на основі відомих знань. Але існує і протилежна залежність. Яка?

Рішення проблемної ситуації: «Дівчинка 4 роки, 6міс. на питання: «Чому йде дощ?», відповідає: «Тому що сонечко пішло купатися в душ.»

Там де є незнання, працює уява, щоб допомогти пояснити невідоме. Світ не чекає, доки дитина, йдучи по східцям «каналу навчання» поступово його пізнає, він «бомбардує» її новою й новою інформацією. Тому дитина вимушена інакше, по своєму систематизувати, організувати та пояснити свої знання, на основі того досвіду, який у неї вже є.

Звідси і особливості дитячої уяви, які ми розглянемо у наступному питанні.

Таким чином ми бачимо, що досвід є базою для створення образів уяви. І чим більший досвід, тим багатша буде уява.