49. Онтологічний поворот у філософії хх ст.

Онтологія людини у філософській антропології М.Шелера Двадцяте століття в історії філософії відзначається тим, що відбувається так званий антропологічний поворот, тобто людина, її життя у світі, соціокультурний контекст її існування стають предметом філософських студій цілої низки шкіл і напрямів новітньої філософії (екзистенціалізм, персоналізм, філософська антропологія тощо). Людина в цих концепціях постає або як закономірний результат еволюції Універсуму (філософська антропологія, Теяр де Шарден), або як “закинута” в гущу складних і суперечливих суспільних та міжлюдських взаємин (екзистенціалізм).

50. Основні категорії сучасної онтології: життя, екзистенція, свобода, темпоральність, відчуження, абсурд, жах, тривога, нудота.

Життя в Онтології це рух

Існува́ння (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.

Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проектів), як небуття або ніщо.

Французький філософ відповідає: свобода . «Те , що ми намагалися визначити , - пише він , - і є буття людини , оскільки воно обумовлює появу ніщо , і це буття для нас виступає як свобода . Таким чином , свобода як потрібного умова для Уніщовіння ніщо не є властивістю , яке належало б , серед інших властивостей , сутності людського буття. Втім , ми вже помітили , що ставлення існування до сутності у людини не таке, як у речей світу . Людська свобода передує сутності людини і робить її можливою , сутність людського буття невизначена в його волі »

У темпоральной натурфілософії вводиться поняття тимчасової розмірності об'єктів, тобто констатується наявність у них розподіленої в часі (а не в просторі) складності, яку запропоновано називати темпоральність. Показується, що всі об'єкти і Світ у цілому повинні розглядатися не як плоскі в часі, а як розподілені щодо зараз і в минуле, і в майбутнє.

Відчу́ження  (англ. alienation, нім. Entfremdung) — соціальний процес, що характеризується перетворенням діяльності людини і її результатів на самостійну силу, пануючу над ним і ворожу йому.

Абсýрд (від лат. absurdus — не милозвучний) — безглуздість, нісенітниця, те, що протирічить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, котрий не має сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.

Жах (афект) — сильне негативно забарвлене почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь. Головною рисою жаху є пригніченість (заціпеніння), іноді тремтіння, загалом, відсутність активної реакції з усунення джерела страху.

триво́га — негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, важковизначені передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вона поперджує участь людини в потенціально шкідливій поведінці, чи стимулює його до дій з підвищення ймовірності благополучного закінчення подій.

Онтологічна нудота ж, може виникнути від надлишкової волі, свободи, в онтології це признак надлишку від якого виникає нудота